MonografiaOxana_tanya

користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи,

витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I Фінансові результати. У цьому розділі зазначаються

показники, які дають змогу визначити фінансовий результат від надзвичайної та звичайної діяльності з розподілом її на операційну,

інвестиційну і фінансову. Витрати від операційної діяльності подані за функціональною належністю – виробництво, управління, збут.

Собівартістю реалізованої продукції є виробнича собівартість реалізації.

Решта витрат є іншими операційними, адміністративними, збутовими.

II Елементи операційних витрат. Цей розділ дає можливість

проаналізувати структуру витрат на виробництво,				управління	і збут
та інших операційних витрат за економічними елементами.
III	Розрахунок	показників	прибутковості акцій — цей		розділ
заповняється лише акціонерними товариствами.
Метою складання		звіту про	рух грошових	коштів є надання

користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни,

що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності ви-

значається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

• змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, по-

21

в'язаної з операційною діяльністю протягом звітного періоду;

•наведені у негрошових статтях;

•наведені у статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду [117].

1.3 Програмне забезпечення фінансового аналізу

Упродовж останнього тисячоліття досить широко для обробки даних застосовуються інформаційні технології. Дані, які традиційно подавалися у паперовій формі і вимагали від працівника при обробці уваги та витримки, сьогодні обробляються комп'ютерами майже миттєво. На підприємстві створюється комп'ютерна інформаційна система, яка відповідає за збирання, обробку інформації, її своєчасне надання керівнику, аналіз і оцінку у прийнятті управлінських рішень.

Інформаційні технології використовуються на усіх ділянках підприємства. За допомогою комп'ютерної техніки автоматизують різноманітні види діяльності всередині підприємства: від розробки економістами бізнес-плану до організації бухгалтерського обліку і розрахунків заробітної плати та здійснення фінансово-економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

У таблиці 1.2 наведені класи автоматизованих систем для різних ділянок підприємств.

Концепції застосування інформаційних технологій на підприємствах склались у 60-і роки XX ст. На той час такі системи мали назву автоматизованих систем управління підприємством (АСУП), але не завжди і не повною мірою відповідали завданням вдосконалення управління і оптимального застосування компонентів інформаційної технології.

22

Таблиця 1.2 Класи автоматизованих систем для внутрішнього використання на

підприємстві.

	Клас	Призначення	Функції
	AIS	Інформаційні системи	Уведення господарських операцій до бази даних
		бухгалтерського обліку	з наступним розрахунком балансу та іншої звітності
		Системи
	CAD	комп'ютеризованого	Проектування і моделювання приладів і пристроїв
		дизайну
		Системи
	САМ	комп'ютеризованого	Планування і управління виробничими процесами
		виробництва
	DSS	Системи забезпечення	Моделювання наслідків управлінських рішень
		прийняття рішення
		Системи управління	Містять показники руху деталей на конвеєрі у реальному
			часі, а також інформацію про контроль якості й
	MES	виробництвом
			експлуатації. 3 використанням штрих-кодів дозволяють
		(технологічним процесом 1)
			відмовитись від ручної реєстрації технологічних операцій
	МІS	Управлінські інформаційні	Надання керівникам інформації для прийняття
		системи	оперативних рішень
	SЕМ	Системи стратегічного	Допомога вищим керівникам у прийнятті рішень
		управління підприємством
		Системи планування	Планування придбання або виробництва всіх
			компонентів кінцевого продуту, проведення оцінки
	МRР	потреб у матеріальних
			матеріальних запасів з врахуванням незавершеного
		ресурсах
			виробництва і прогнозів щодо реалізації і можливих
		Системи планування	Забезпечують виконання функцій обліку і контролю,
			причому не тільки для однорідних і локально
	ЕRР	ресурсів
			розташованих виробництв, але й для багатопрофільних
		підприємства
			підприємств і корпорацій, що мають філії і підрозділи у
		Системи планування	Управління зовнішніми (стосовно підприємства)
			елементами виробничого ланцюжка. При повній
	СSRР	потреб у ресурсах,
			реалізації концепції дозволяє управління повним циклом
		узгоджені з покупцем
			випуску продукції від проектування до гарантійного
		Системи розширеного	Підтримують гнучке управління виробничими графіками
	АРS	планування та	та виробничими завданнями. Завдання формування
		диспетчирування	потреби вирішується в умовах обмежених потужностей
	SСМ	Системи управління	Поєднують покупців і постачальників у рамках єдиної
		ланцюжками
			структури обробки даних
		постачання
			Реалізують технологію управління зв'язками і взаємодією
	СRМ	Системи взаємодії з	з клієнтами підприємства. Звичайно включають
			прогнозування контрактів, їх відслідкування, підтримки
		покупцем
			обслуговування клієнтів, супроводження процесів
			замовлень і продажу

23

Розширення мережі автоматизованих систем управління і підвищення їх обчислювальних потужностей покращили переважно облікові (довідкові, статистичні, контрольні тощо) функції. Але для інших ділянок підприємства нарощування потужності АСУП не дало відчутного ефекту. Відсутність розвинених комунікаційних каналів між частинами цієї системи, а також надходження результатної інформації до кінцевих користувачів із суттєвим запізненням робили такі системи майже повністю непридатними для використання в аналізі та прогнозуванні.

У 70-х роках XX ст. почалось переорієнтування АСУП з реєстрації даних на їх обробку і аналіз. Однак, як і раніше, уся робота виконувалась на великих ЕОМ, зібраних в обчислювальних центрах. При цьому в основу побудови подібних систем було покладено припущення, що завдання аналізу і прийняття рішень можуть бути формалізовані, і для них можна побудувати математичні моделі. Також вважали, що такі АСУП повинні підвищити якість, повноту, достовірність і своєчасність інформації, яку отримує керівник, і яка необхідна для прийняття рішення.

Впровадження таких систем дало результати набагато менші від очікуваних. Виявилось, що практичне використання в управлінні економіко-математичних моделей сильно обмежене: аналітична робота і процес прийняття рішень відбувались у відриві від реальної ситуації та не були підкріплені оперативними даними. Для кожного нового завдання була потрібна нова математична модель, а оскільки моделі створювали фахівці з економіко-математичних методів, а не управлінці, то і оперативність подібного методу прийняття рішень була дуже невисокою, особливо при вирішенні нетипових завдань управління.

До того ж для АСУП подібної структури був характерний низький коефіцієнт використання технічних засобів і невисока їх рентабельність через слабкий вплив результатів автоматизації на ефективність управління.

З середини 70-х і до кінця 80-х років XX ст. розвиток АСУП у технологічному плані йшов шляхом від файлових систем до систем

24

управління базами даних (СУБД), ускладнення технічних засобів і збільшення їх потужності, розширення переліку завдань, які вирішувались.

У 80-і XX ст. роки у розробці АСУП на перший план вийшла проблема створення комп'ютерного інтегрованого виробництва. Для

систем цього класу були характерні такі ознаки:
• використання	для	управління	виробництвом

повнофункціональних систем ЕRР (Enterprise Resource Planning —

планування ресурсів підприємства);

• використання та інтеграція з ЕRР-системами систем автоматизації виробництва і проектування САD/САМ (Computer-Aided Desing/ComputerAided Manufacturing).

З появою персональних комп'ютерів відбулась принципова модерні-

зація ідеї АСУП: обчислювальні центри перетворилися у мережі розподіленої обробки даних. Тепер замість обробки інформації одним потужним обчислювальним центром відбувалось її опрацювання одночасно багатьма менш потужними комп'ютерами, поєднаними у мережу. Такий підхід був втілений у системах підтримки прийняття рішення (СППР) і експертних системах (ЕС), які характеризували новий етап автоматизації управління підприємством — етап персоналізації АСУП.

Експертною системою називають систему штучного інтелекту, яка містить знання з певної вузької предметної області, а також може пропонувати користувачу рішення проблем з цієї галузі і обґрунтовувати їх. Експертна система складається з бази знань, механізму логічного виводу і підсистеми обґрунтувань.

Система підтримки прийняття рішень — це система, яка на базі наявних даних забезпечує середню управлінську ланку інформацією,

необхідною для тактичного планування і діяльності. З програмної точки зору вона може бути реалізована у вигляді звітів за даними баз і банків даних, а також аналізу даних за заданими правилами. СППР значною

25

мірою спирається на аналіз даних баз даних за допомогою візуальних засобів (графіків, діаграм тощо) і математичних методів аналізу.

Основна ідея СППР — визнання того, що комп'ютер не може повністю замінити людину. Формалізації підлягають тільки рутинні,

нетворчі операції. Натомість творча робота (наприклад, постановка завдання або прийняття рішення) формалізована бути не може і повинна виконуватись людиною. Таким чином, можливості комп'ютера розширюються за рахунок структуризації користувачем розв'язуваних завдань і поповнення комп'ютерної бази знань, а можливості користувача

— за рахунок автоматизації рутинних інформаційних процедур. При прийнятті рішень стає можливим аналіз наслідків різних рішень у вигляді питань "що буде, якщо...", не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Власне кажучи, при використанні СППР та ЕС формується нова людино-машинна трудова одиниця з певною кваліфікацією праці, її нормуванням і оплатою. Вона акумулює знання й уміння користувача (експерта) з інтегрованими знаннями й умінням, закладеними у програмнотехнічний комплекс. Важливий аспект впровадження СППР і ЕС — раціоналізація повсякденної діяльності працівників. У результаті впровадження цих систем зменшується навантаження управлінців вищої ланки: частина повноважень перекладається на середню і нижню ланки управління. Це дозволяє керівництву підприємства зосередитись переважно на вирішенні стратегічних завдань.

Протягом 90-х років XX ст. автоматизовані системи управління підприємствами розвивались у напряму застосування систем підтримки прийняття рішень, експертних систем та систем штучного інтелекту. Набув розвитку процес впровадження комплексних рішень на основі локальних мереж, потужних СУБД, новітніх технологій проектування і розробки програмних систем. Усе ширше для цілей управління підприємства застосовуються інтернет-технології. Уже існують господарюючі суб'єкти, які не мають матеріальних активів, і діяльність яких повністю відбувається

26

у середовищі Інтернет.

Сьогодні комп'ютерна техніка та інформаційні технології можуть використовуватись для потреб фінансового аналізу як у вигляді простих програм для автоматизації рутинних розрахунків, так і у вигляді складних апаратно-програмних комплексів для розв'язання завдань аналізу ринку і прогнозування. Останньою тенденцією у використанні обчислювальної техніки в аналітичній діяльності є системи, побудовані на основі нейронних.

Керівники підприємств часто недооцінюють втрати від неоптимального планування виробництва. Через те, що попит і умови реалізації залежать від часу, сезону, курсів валют і багатьох інших чинників, обсяги виробництва необхідно гнучко варіювати з метою оптимального використання ресурсів. Уже існують приклади нейроних систем планування, що застосовуються спільно зі стандартними засобами дослідження операцій, динамічного програмування, а також із засобами нечіткої логіки.

Для збільшення прибутковості бізнесу в умовах конкуренції компанії необхідно підтримувати постійний контакт із споживачами. Зокрема, для цього солідні компанії проводять опитування споживачів, що дозволяє з'ясувати, які чинники є для споживача вирішальними при покупці даного товару або послуги, чому у деяких випадках перевага віддається конкурентам, і яке поліпшення товару споживач хотів би побачити у майбутньому. Аналіз результатів такого опитування — достатньо складне завдання, бо тут бере участь велика кількість пов'язаних між собою параметрів.

Нейронні мережі ідеально підходять для вирішення цього завдання. Існуючі засоби дозволяють виявляти складні залежності між чинниками попиту, прогнозувати поведінку споживачів при зміні маркетингової політики, знаходити більш важливі чинники і оптимальні стратегії реклами, а також окреслювати сегмент споживачів, більш перспективний для даного товару.

Безпосередньо на підприємстві для здійснення автономних

27

аналітичних досліджень, автоматичного розрахунку показників за введеними заздалегідь даними зручно використовувати електронні таблиці. Електронна таблиця — це проста у використанні комп'ютерна програма, призначена для обробки даних. Така обробка може включати у себе:

•проведення різноманітних обчислень з використанням потужного апарату функцій і формул;

•дослідження впливу різноманітних чинників на показники;

•вирішення завдань оптимізації;

•отримання вибірки даних, що задовольнять певні критерії;

•побудову графіків і діаграм;

•статистичний аналіз даних.

Основна перевага електронних таблиць — простота використання засобів обробки даних. Робота з ними не вимагає від користувача спеціальної підготовки у сфері програмування [113].

28

2 МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

На основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємств [89, 98, 110, 113-117]

можна відокремити три з них, фундаментальних:

1) визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування – аналіз абсолютних

показників; 2) обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження

їх у динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства – аналіз відносних

показників; 3) застосування комплексного показника, який складається з де-

кількох більш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення для ідентифікації фінансового стану підприємства.

2.1 Метод оцінки фінансового стану за абсолютними

фінансовими показниками

Метод оцінки фінансового стану за абсолютними фінансовими

показниками містить наступні етапи:

1Відбір даних з форм бухгалтерської звітності за визначений період часу.

2Перетворення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму.

3Розрахунок та групування показників за основними напрямами аналізу (фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності).

4Виявлення взаємозв’язків між основними показниками, що

29

досліджуються та інтерпретація результатів.

5Підготовка висновку про фінансовий стан підприємства.

6Пошук резервів та розробка рекомендацій щодо покращення фінансового стану.

Аналіз абсолютних показників фінансового стану може бути виконаний с позицій короткострокової та довгострокової перспектив. У

першому випадку, як показує аналіз вітчизняної та закордонної практики

[70, 72, 74, 126], розглядають платоспроможність та ліквідність, в іншому – фінансову стійкість.

Умовою й гарантією виживання і розвитку будь-якого підприємства,

як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно спроможне «витримати» несподівані зміни ринкової кон’юнктури і не виявиться на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кредитів і залученні інвестицій.

Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом,

контрагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу («good will»), головної складової нематеріальних активів господарюючого суб’єкта [99, С. 271272].

Уроботі [63, С. 65] фінансова стійкість визначається як стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах розумного (припустимого) фінансово-економічного ризику.

Упраці [76] фінансова стійкість визначається як економічна категорія, що відображає таку систему економічних відносин, при яких підприємство формує платоспроможний попит, спроможне при збалансованому притягненні кредиту забезпечити за рахунок власних джерел активне інвестування та приріст оборотних засобів, створювати

30