MonografiaOxana_tanya

тому вважаємо за необхідне додати декілька умов для оцінки фінансового стану під час застосування запропонованої моделі.

Для ідентифікації рівня стійкості фінансового стану як нормального достатнім є виконання першої чи другої нерівностей у комплексі з виконанням третьої або четвертої нерівностей, або невиконання будь-якої однієї з чотирьох нерівностей (4.24).

Якщо виконуються третя та четверта нерівності за невиконання першої та другої нерівностей, то фінансовий стан підприємства за період,

що аналізується, вважається стійким, проте таке підприємство не має потенціалу для подальшого розвитку. А оскільки фінансовий стан є динамічним поняттям за своєю суттю, то за наявності достатньої кількості активів та грошових потоків стійкість фінансового стану такого підприємства в майбутньому ставиться під сумнів, і фінансовий стан підприємства слід ідентифікувати як стійкий з позицій поточного періоду.

Якщо, навпаки, виконуються нерівності перша та друга, але при цьому значення Z-показника фінансової стійкості та коефіцієнта Бівера не досягають нормативних значень, то фінансовий стан такого підприємства розглядається як незадовільний з позицій поточного періоду, проте керівництво підприємства вживає заходів для оновлення устаткування,

вдосконалення технологій, і підприємство має шанси відновити платоспроможність.

Якщо не виконуються будь-які три або всі чотири нерівності,

підприємство розглядається як таке, що має незадовільний фінансовий стан з позицій поточного періоду та на перспективу.

Таким чином, при застосуванні запропонованої моделі фінансовий стан підприємства, враховуючи динамізм та мінливість категорій, може бу-

ти ідентифікований за типами:

1)абсолютно фінансово стійкий;

2)з нормальним рівнем стійкості;

3)стійкий з позицій поточного періоду;

111

4)незадовільний з позицій поточного періоду;

5)незадовільний з позицій поточного періоду та на перспективу

(абсолютно незадовільний) [86].

При використанні цього методу слід обов'язково брати до уваги, що підприємства, які досліджувались, займаються виробництвом будівельних матеріалів (цегли, черепиці з глини, пористих стінових блоків), тому запропоновані нормативні значення для розрахунків пропонується застосовувати для оцінки фінансової стійкості підприємств саме цього виду економічної діяльності, але вони не підійдуть для визначення рівня фінансового стану підприємств інших галузей.

Це можна вважати недоліком цього методу. Його не можливо вважати універсальним, тобто таким, який би підходив для оцінки фінансового стану підприємств різних галузей.

4.3 Моделювання фінансової рівноваги підприємства

Проблема досягнення фінансової рівноваги є одним з найважливіших аспектів діяльності будь-якого підприємства і однією з основних стратегічних цілей його розвитку. У найзагальнішому вигляді фінансова рівновага підприємства є відповідність фінансових потреб підприємства і його ресурсів за видами та часом. Для досягнення фінансової рівноваги підприємству необхідно забезпечити:

1)стабільну платоспроможність;

2)фінансову стійкість;

3)ліквідність активів;

4)потребу в основному і оборотному капіталі джерелами засобів

зметою максимальної віддачі активів;

5)певний ступінь фінансової стійкості;

6)певний рівень стабільності фінансового стану;

7)мінімізацію господарських ризиків.

112

Такі напрями діяльності підприємства формуються в основному під впливом внутрішніх (керованих з боку підприємства) чинників.

Ринкова економіка створює найбільш сприятливі умови для досягнення економічної та фінансової рівноваги як самої системи, так і її основної ланки – підприємства. Але це зовсім не означає, що підприємство може автоматично досягти рівноважного фінансового положення. Підприємство може опинитися на межі банкрутства при самих сприятливих умовах, якщо при розробці фінансової стратегії не зважатиме на специфіку ринку.

Необхідно відзначити, що фінансової рівноваги підприємства можуть досягати і в умовах економічної кризи, і в умовах перехідної економіки.

Як вже наголошувалося вище, діяльність підприємства в сучасних умовах переходу до ринкової економіки вимагає раніше всього рішення таких проблем, як забезпечення стабільності їх функціонування,

досягнення певного рівня фінансової стійкості для успішного здійснення фінансово-господарської діяльності. Особливе значення при рішенні цих питань грає наявність детально обґрунтованої моделі стратегії досягнення фінансової рівноваги. Її розробка є однією з головних передумов успішної фінансово-господарської діяльності підприємства на ринку.

У даному випадку доцільна розробка узагальнюючої моделі стратегії досягнення фінансової рівноваги, яка може доповнюватися і розширюватися залежно від специфіки діяльності кожного конкретного підприємства з урахуванням зміни фаз економічної кон'юнктури.

Першим етапом розробки стратегії досягнення фінансової рівноваги є визначення стратегічної мети діяльності підприємства. Річ у тому, що існує декілька підходів до визначення фінансової рівноваги підприємства.

Як основа авторами статті використаний підхід, в якому кількісно фінансова рівновага визначається таким чином:

РФГД = 0, причому РФГД = РФД + РГД,

113

де РГД – результат господарської діяльності,

РФД – результат фінансової діяльності. При цьому:

а) РГД = ДВ - ЗОК –ВІ + Зв. П,

де ДВ – додана вартість, ЗОК – зміна (смена) власного оборотного капіталу, ВІ – виробничі інвестиції, Зв.П – «звичайні» продажі;

б)РФД = Зпр. – ФВ – Пприб. – Дпрац.,

де Зпр – зміна заборгованості підприємства, ФВ – фінансові витрати,

Пприб – податок на прибуток, Дпрац. – дивіденди працівників у статутному фонді.

Фінансова рівновага дуже специфічне поняття: підприємство,

досягнувши положення фінансової рівноваги, не зберігає його постійно,

оскільки таке може бути порушене у зв'язку з динамічністю окремих показників діяльності підприємства. Тому доцільно буде зв'язати поняття фінансового рівноваги з показником, який дещо легше визначається кількісно. Вище вже йшлося про те, що фінансову рівновагу включає декілька аспектів, серед яких і забезпечення фінансової стійкості підприємства. У зв'язку з цим природно виникають питання: за яких умов підприємства з абсолютною (або нормальною) фінансовою стійкістю можуть досягти фінансової рівноваги; чи є можливим досягнення рівноваги підприємствами, що знаходяться у нестійкому або критичному фінансовому положенні.

Для визначення рівня фінансової стійкості підприємств авторами статі був використаний підхід, заснований на визначенні. узагальнюючого показника фінансової стійкості Фф.ст.:

1 К

`

З`

(1 К`

) К`

К`

Фф ст

дп

сос

зс

рс

па

,

(4.25)

1

К

дп

З

сос

(1 К`

) К`

К`

зс

рс

па

де Фф ст – показник зміни фінансовій стійкості в звітному періоді;

Кдп` , К пд

– коефіцієнт довгострокового залучення позикових

засобів у звітному і базисному періодах;

Зсос` , Зсос

–

коефіцієнт покриття

запасів власними

оборотними

114

коштами;

Кзс` , К зс – коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів;

К`рс , К рс – коефіцієнт реальної вартості майна;

Кпа` , Кпа – коефіцієнт постійного активу.

Оцінка рівня досягнення фінансової рівноваги проводиться за допомогою показників РФГД, РГД і РФД, про які вже йшлося вище. На рисунку 4.4 відображена матриця фінансової рівноваги. Як відомо, до зони фінансової рівноваги входять ті підприємства, які за наслідками фінансово-

господарської діяльності потрапляють у квадрати 1…3 матриці фінансової рівноваги. Далі доцільно підкреслити умови, які дозволяють зазначити такі типи фінансової рівноваги (рис. 4.4).

				РФД<<0		РФД=0	РФД>>0
				-10%< РФД<0%	РФД<-10%		0%< PФД<+10%	РФД>+10%
				1а	1в	4		6
Р>>0ГД		0%< РГДРГД	<+10%>+10%	1с	1б
	=0
	РГД				7	2		5
					9	8	3а	3в
<<0РГД		РГД10%<<- -	10%<0%РГД				3с	3б

Рис. 4.4 Матриця фінансової рівноваги

1 Абсолютна фінансова рівновага (квадрат 2, рис. 4.4).

РГД = 0; РФД = 0.

2 Відносна фінансова рівновага (квадрат 1а і 1б, рис. 4.4) – коли значення хоч би одного з показників (РФД або РГД) задовольняє межам

115

оптимальності:

квадрат 1а: - 10%< РФД < 0%;

РГД>+10%;

квадрат 1б: 0%<РГД<+10%;

РФД<-10%.

3 Потенційна можлива фінансова рівновага:

квадрат 1а: РФД<-10%;

РГД> +10%;

квадрат 1с: -10%<РФД < 0%;

0% <РГД < +10%.

Досягнення фінансової рівноваги можливо лише при наближено рівних значеннях РФД і РГД.

4 Балансуюча фінансова рівновага:

квадрат 3а: 0%<РФД<+10%;

-10% <РГД <0%;

квадрат 3б: РФД>+10%;

РГД <-10%.

5 Нестійка фінансова рівновага:

квадрат 3с: 0%< РФД<+10%;

РГД 5-10%;

квадрат 3в: -10% < РГД < 0%;

РФД >+10%.

Теоретично цей вид фінансової рівноваги може бути досягнутий лише в одній точці, де РФД і РГД дорівнюють відповідно +10% і -10%,

чого на практиці досягти дуже складно, а зберігати цей стан практично неможливо, оскільки всі показники діяльності підприємства є динамічними, а не статичними.

Змістом третього етапу стратегії має бути розробка альтернативних прогнозних варіантів досягнення підприємством фінансової рівноваги з урахуванням того, що РФГД може дорівнювати нулю за наступних умов:

116

ф.ст

а) якщо РГД >> 0, РФД << 0;

б) якщо РГД = 0, РФД = 0;

в) якщо РГД << 0, РФД >> 0.

Далі необхідно доповнити підхід щодо визначення фінансової рівноваги системою критеріїв оптимізації розроблених прогнозних варіантів досягнення фінансової рівноваги з урахуванням стратегічної мети конкретного підприємства. Це, власне, і є змістом четвертого етапу обґрунтування стратегії досягнення фінансової рівноваги. Показники, які увійдуть до цієї системи, можуть бути визначені за допомогою наступних систем рівнянь.

Для підприємств, які ставлять на меті досягнення фінансової рівноваги при збереженні:

а) абсолютної фінансової стійкості (АФУ):

3сос > 1; Кпзндф > 1; РФГД = 0;

б) нормальної фінансової стійкості:

3сос < 1; Кпзндф > 1; РФГД = 0;

в) для підприємств, які мають нестійке фінансове положення:

3сос > 1; Кпзндф > 1; РФГД = 0;

де Кпзндф – коефіцієнт покриття запасів нормальними джерелами фінансування.

Далі з урахуванням тієї обставини, що на діяльність підприємства в теперішніх умовах впливають фактори зовнішнього середовища, виникає необхідність корегування прогнозованих показників (Ф та РФГД) на коефіцієнт впливу цих факторів (Квс):

	Ф`	Ф	* К	вс	;
	ф.ст	ф.ст				(4.26)
	РФГД РГД * Квс .

Останнім етапом обґрунтування стратегії досягнення фінансової рівноваги є оцінка прогнозних варіантів та вибір найбільш оптимального з них для конкретного підприємства з урахуванням стратегічної мети за допомогою вище згаданої системи критеріїв [50].

117

У вищезгаданих працях акцент робиться на поточному стані досліджуваного суб`єкта господарської діяльності, без достатнього заглиблення у визначення перспективних шляхів майбутнього розвитку, а

також заходів поліпшення фінансового стану.

Єлейко Я.І. та Музинчук А.А. [36] побудували модель із ураху-

ванням впливу зовнішніх факторів на підприємство, а саме – законодавчої бази.

Зовнішні фактори розглядаються ними за допомогою ланцюга Маркова. Обмежуються п'ятьма можливими станами середовища: криза,

спад, застій, зростання і бум, які позначають Х1, Х2, X3, Х4, Х5 відповідно.

Зміна станів середовища відбувається на моменти часу n = 0, 1,2… Стан середовища на момент часу n позначають через X(n). X(n) утворює однорідний ланцюг Маркова із матрицею перехідних ймовірностей за один крок:

Pij = P X(n) = Xj / X(n-1) = Xi i, j = =1..5	(4.27)
Перехід між станами здійснюється без різких стрибків,	якщо

підприємство перебувало у стані зростання, то наступним станом може бути криза.

Нехай на момент часу і відбувається подія Хі, яка відповідає за передування підприємства в одному з п`яти станів. З урахуванням того, що не може бути стрибків між станами, отримується матриця, яка

характеризуватиме підприємство в будь-який цілочисловий момент часу n:

X		P			P	0	0	0
	1		11		12
X2		P21			P22	P23	0	0
P X			0		P	P	P	0		(4.28)
	3				32	33	34
X			0		0	P	P	P
	4					43	44	45
X5			0	0		0	P54	P55

5

Розподіл Х(n) матиме вигляд: pi(n) = p j(n 1) *pij(n), pi(n) = P{X(n)

i 1

= j}- ймовірність знаходження підприємства у стані j на момент часу n.

118

Отже можна відповісти на питання: з якою імовірністю підприємство перебуватиме в якомусь із станів через n періодів? І якою буде ця ймовірність при n ? Для цього спочатку потрібно задати матрицю у початковий момент часу. Якщо зробити припущення, що фірма, перебуває у стані зростання, застою чи спаду, з ймовірністю 1:3 переходить у наступний з можливих станів. Перебуваючи у стані кризи (швидкого зростання), залишається у тому ж стані з імовірністю q (q 0), а

переходить у стан спаду (зростання) з імовірністю 1-q. Тоді матриця (1.60)

має вигляд:

	q			1 q			0		0			0
		1		1			1
									0			0
	3			3			3
P = P(0) =		0			1			1		1		0				(4.29)
				3			3		3
		0		0			1		1			1
							3		3			3
		0		0
							0		1 q			q

Якщо P(n) – матриця переходу перехідних ймовірностей за n кроків.

Тоді, використовуючи формулу повної імовірності, отримують таку рекурентну формулу

P(n) = P(n-1)P

або

P(n) = Pn .

Наступним кроком є визначення n, починаючи з якого настає стабілізація перехідних ймовірностей із точністю до деякого наперед

заданого малого числа е. Тобто, щоб виконувалася нерівність

pij – pij(n-1)<e для всіх i, j.

Починаючи з n = 19 для е = 0,001, ця нерівність виконується. Дійсно

	0.333		0.333	0.333	0	0
		0.111	0.555	0.222	0.111	0
P2 =		0.111	0.222	0.333	0.222	0.111
		0	0.111	0.222	0.555	0.111
		0	0	0.33	0.333	0.333

………………………

119

		0.092			0.276		0.273		0.269	0.089
			0.092		0.275		0.273		0.27	0.09
		P18 = 0.09			0.273		0.273		0.273	0.09 P19=
		0.09				0.27	0.273		0.275	0.092
			0.089		0.269		0.273		0.276	0.092
0.092		0.275		0.273		0.27		0.09
	0.092	0.275		0.273		0.27		0.09
	0.091	0.273		0.273		0.273		0.091
0.09		0.271		0.273		0.275		0.092
	0.09	0.27		0.273		0.275		0.092

Формула (3) визначає фінансову міцність як величину, що характеризує, наскільки підприємство може дозволити собі зниження виручки від реалізації продукції без суттєвої шкоди для свого становища.

ФМ(t) = ВР(t) -

n	m
ВР(t)* (ППкрс * Kikpc (t) ПCдвс * Kkpcj		(t) Зпост (t))		(4.30)
i 1	j 1			,
	ВР(t) Ззмын (t)

де ФМ(t) – фінансова міцність на момент часу t;

ВР(t) – виручка від реалізації на момент часу t;

ПСкрс – процентна ставка за короткостроковий кредит;

ПСдвс – процентна ставка за довгостроковий кредит;

Кікрс (t) – заборгованість за і-м короткостроковим кредитом;

Кдвсj (t) – заборгованість за j-м короткостроковим кредитом; n – кількість короткострокових кредитів;

m – кількість довгострокових кредитів;

Зпост(t) – інші постійні витрати на момент часу t; Ззмін(t) – сума змінних витрат на момент часу t.

Припускається, що коефіцієнти у формулі (4.20) не залежать від часу, а залежать від дії зовнішнього середовища X(t). Тоді

ВР(Х(t)) = ВР(і), якщо Х(t) = i, i=1..5.

120