Ультраправі ідеї в субкультурі футбольних фанатів

Для молодих українців визначення власної ідентичності постійно ускладнюється. Розвиток субкультур та участь у них дозволяє молоді вирішити проблему солідарності та перевірити стратегії, які можуть допомогти їм впоратися з життям. В багатьох з цих субкультур основною метою є провокаційні дії як форма протесту проти норм, естетичних стандартів тощо. В цьому контексті футбол пропонує зручну та «помітну» платформу для такої поведінки, тому що можлива конфронтація із вболівальниками іншої команди та з міліцією є водночас засобом привернення суспільної уваги й комунікативним каналом.

Для нашої країни проблема трансгресивної субкультури футбольних фанатів є особливо гострою. Можна навіть сказати, що вона набула расистського забарвлення, беручи до уваги показовий інцидент, який мав місце до початку чемпіонату «Євро-2012», а саме, випуск документального фільму «Стадіони ненависті» каналом BBC, який повністю дискредитував українських футбольних фанатів [1]. У своєму відео ВВС представляє фанатські переклички на стадіонах як фашистське вітання. Британський журналіст також порівнює герб України з фашистською символікою, яку використовують усе ті ж футбольні фанати. У фільмі був показаний випадок, який стався у Харкові – на стадіоні «Металіст» хулігани напали на групу азіатських студентів. Трансляція цього фільму спричинила наслідки у чіткій відповідності до теореми Томаса: «Якщо люди визначають деяку ситуацію як реальну, то вона реальна і за своїми наслідками» [2]. Тобто, хоча даний фільм не мав ніякого реального підґрунтя, але кількість англійських фанатів, на матчах у Києві та Донецьку була набагато меншою, ніж очікувалося. Дійсно, науковці давно звернули увагу на присутність тією чи іншою мірою ультраправих ідей як характерну рису представників фанруху. Але чи є правомірним застосування цієї характеристики щодо вітчизняних фанатів?

У Харкові фанрух став активно розвиватися близько п'яти років тому, коли оновлений ФК«Металіст» став демонструвати стабільні результати. Фанрух як субкультура, що зародився на туманному Альбіоні, в Україну прийшов саме з Росії, куди потрапив з Балкан та Італії. Зв'язок футболу і руху скінхедів, який є найбільш відомим попередником сучасного неонацизму, дуже простий. Політична боротьба між правими і лівими партіями в післявоєнній Італії неминуче мала знайти вихід в активних діях, і знайшла його на стадіонах. Тому саме в цій країні в 1960-ті роки зародився «ультрас-стиль» – різновид навколофутбольної субкультури, який включає в себе театралізовану підтримку команди на трибунах (спів, димові шашки з різнобарвним димом, бенгальські вогні, серпантин, конфетті, величезні плакати), та іноді кровопролитні сутички із фанатами інших команд. Головними «фашистами» італійського футболу вважаються фанати римського «Лаціо». У своїй книзі «Стусани, плювки та удари головою» відомий італійський футболіст 1970-х років Паоло Солльер пише: «Мабуть, це неправильно говорити «Tifosi della lazio» («Прихильники Лаціо»), більш точно сказати «Fascisti laziali» («Лаційські фашисти»)» [3]. На емблемі клубу зображено римського орла, що був одним з офіційних нацистських символів.

Країнами колишнього СРСР європейська «навколофутбольна» субкультура була сприйнята у вже сформованому вигляді сучасного симбіозу італійського і англійського стилів вболівання: бійки за межами стадіону і перформанс на його трибунах. Аналізуючи останній, можна дізнатися про політичні переконання фанатів – наприклад, у секторах регулярно з'являються банери з кельтським хрестом або цифрами 14/88, де вісімки означають подвоєну восьму букву латинського алфавіту, тобто HH, що розшифровується як Heil Hitler [4], а 14 – як чотирнадцять слів головного принципу неонацистів, сформульованого їх ідеологом Д. Лейном. У перекладі з англійської цей принцип звучить як «Ми повинні забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей» [5].

У Харкові ультраправі політичні погляди також є частиною фанатської субкультури. Прикладом можуть служити різноманітні банери та транспаранти з націоналістичними та фашистськими написами «White», лозунгами УПА «Слава Україні – героям слава!» тощо. На одному з матчів молодіжних складів фанати «Металіста» влаштували оригінальну підтримку команді, майже весь матч скандуючи «расово вірні гасла», найбільш мирним з яких була кричалка «Металіст» – команда білих».

Захоплення футбольних фанатів ультраправими ідеями може бути похідним від суперечливих внутрішньо особистісних та соціальних характеристик футбольних фанатів, а саме, від їх антигромадських настроїв. Ультраправі погляди у фанрусі є не тільки наслідком впливу східних чи західних нацистів і не стільки свідомим політичним переконанням, а ще й прагненням спровокувати публіку будь-яким способом, адже саме істерика «пристойного суспільства» є метою виступів на трибунах. Це характеризує фанатський рух як молодіжну або навіть підліткову за своєю сутністю субкультуру, що обирає пріоритетним способом взаємодії з соціальним оточенням мертонівський бунт. Хоча присутність націоналістичних та фашистських ідей серед футбольних фанатів є незаперечною, однак немає підстав і говорити про їх повсюдну поширеність.

Отже, зв'язок футбольних фанатів і націоналізму в його найбільш спрощених формах є очевидним. Футбол – ефективна технологія формування національного духу, звертання до якої актуалізується у зв’язку зі світовим вибухом етнонаціоналізму, який, у свою чергу, заважає суто ігровому сприйняттю футболу. Ультраправість футбольних фанатів – реакція на процеси глобалізації та модернізації, природний прояв прагнення суспільної свідомості до стабільності та збереження самоідентичності.

Література: 1. Евро-2012: стадионы ненависти. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://mediananny.com/novosti/19160. 2. Р.Мертон. Самоисполняющееся пророчество (Теорема Томаса). – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://socioline.ru/pages/r-merton-samoispolnyayuscheesya-prorochestvo-teorema-tomasa. 3. Фашизм и Лацио. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://sslazio-guardia.com/textshowfull-1160728082---4-articles. 4. Biddiscombe P.  Werewolf! The History of the National Socialist Guerrilla Movement in 1944-1946/ P. Biddiscombe //. Tempus. – 2006. 58. 5. Hate on Display: 14 words. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2012/06/02/280733

Саламанюк Тарас

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Україна, Київ)