Том 3_Актуальні питання державотворення_КНУ_2016

Зміст
Тетяна Джежула
Особливості правового регулювання реалізації нерухомого майна у виконавчому
провадженні та оформлення набувачем права власності на це майно ........................	208
Ольга Єфіменко
Нотаріальне посвідчення особистого сервітуту на земельну ділянку .........................	209
Олена Казак
Представництво прокурором законних інтересів держави при виконанні судових
рішень з питань державної та комунальної власності ..................................................	211
Тетяна Калашова
Проблемні аспекти нотаріального провадження з вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна .............................................................................................................	213
Богдана Кодола
Стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською
діяльністю: порівняльний аспект....................................................................................	215
Сергій Кравцов
Проблемні питання встановлення тимчасового обмеження боржника виїзду	за межі
України .............................................................................................................................	217
Уляна Ксьондз
Інтерв‘ювання як перша стадія спілкування адвоката з клієнтом ...............................	219
Ольга Луцкова
Загальна характеристика провадження у цивільних справах, що виникають з
оскарження діяльності державної виконавчої служби .................................................	221
Виктория Можейко
Независимость адвокатской деятельности ....................................................................	222
Ирина Павлюченко
Основополагающие начала латинского нотариата в законодательстве Республики
Беларусь ............................................................................................................................	224
Аліна Пальонко
Принцип справедливого ставлення до клієнта в питанні винагороди та проблеми його
регламентації в національному законодавстві...............................................................	225
Вікторія Панкулич
Посвідчення заповіту подружжя: матеріальний та процесуальний аспект.................	227
Світлана Савченко
Адвокатська монополія, нові правила та нові обмеження бізнесу ..............................	229
Людмила Слива
Консультативна робота адвоката у справах, що виникають з адміністративних
правовідносин ..................................................................................................................	231
Вячеслав Сталовєров
Беззаперечна репутація як складова вимога доступу до адвокатської професії.........	232
Павло Ткачук
Особливості відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням
відокремленого підрозділу юридичної особи................................................................	234

10

	Зміст
Тетяна Фещук
Організаційні засоби забезпечення реалізації професійних прав адвоката ................	236
Англомовна секція ..................................................................................................	239
Liudmyla Golovko
Introduction of European standards and norms in the field of drinking .............................	239
water quality in Ukraine.....................................................................................................	239
Ivan Demtso
Extraterritorial jurisdiction in the jurisprudence of the European Court of Human Rights 240
Yuliya Dzhuryak
Problematic legal issues of selling state and municipal land plots on auction....................	242
Valeriya Zayets
International cooperation in reduction of global greenhouse gas emissions.......................	244
Mariia Zakharenko
Topical issues of advertising of medicinal products in Ukraine.........................................	245
Oleksii Ivanets
Public Private Partnership in Ukraine: general overview...................................................	247
Катерина Киливник
The basic concepts of the European Court of Human Rights practice concerning Article 10
of the Convention...............................................................................................................	249
Artem Kobrin
Discrimination of introverts and extroverts in the context of right to education ................	251
Tetiana Kovalenko
Legal defects of Ukrainian land legislation........................................................................	252
Viktor Komziuk
Legal protection of journalistic sources .............................................................................	254
Vitalii Kuznetsov, Olga Spiricheva
Qualification of Criminal Violation: Regulatory and Law enforcement Issues .................	256
Denys Lazariev
The functions of Ukrainian State Film Agency and British Board of Film Classification . 258
Катерина Литовка
Positive obligations of the state in respect to the legal protection of the right to life .........	259
Oleksandr Melnyk
CCBE's Guidelines on Legal Professional Secrecy............................................................	261
Oksana Myronets
A concept to implement a protective function of administrative law .................................	263
Анна Мовчан
Piercing the corporate veil: perspectives of application in Ukraine ...................................	265
Ievgeniia Olkhovyk
Corporations according to German legislation...................................................................	266
Mark Opanasiuk
Does Ukraine Need New Investment Treaties For Sustainable Investments? ....................	268
	11

Зміст
Сергій Савелій
Affirmative action: terminology and typology of measures ...............................................	270
Maksym Sarnatskyi
Intellectual Property as an economic category ...................................................................	272
Khrystyna Tsymbaliuk
The ultimate concept of ―punishment‖ in the practice of the European Court of Human
Rights: the possibility of implementation in Ukraine Autonomy learning as a means of
increasing language skills ..................................................................................................	273
Galym Teleuyev
Some ecological and legal aspects of using renewable energy in the Republic of
Kazakhstan.........................................................................................................................	275
Bohdan Yakymenko
Registration of property rights to real estate in Ukraine: tendencies and relevant issues ...	277
Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право).............................................	280
Динара Акмурзина
Autonomy learning as a means of increasing language skills ............................................	280
Олена Бабире
Колороніми як складова частина англійської юридичної термінології.......................	282
Надія Бабченко
Особливості перекладу юридичних текстів...................................................................	284
Петро Дундій
Проблеми вивчення юридичної термінології на заняттях німецької мови за фаховим
спрямуванням ...................................................................................................................	285
Inna Zaiarna
Letter of Advice as a Type of English Reasoning Writing of Law Students: Teaching
Methods and Techniques ...................................................................................................	287
Вікторія Клавдіч
Agile Based Teaching of Legal English.............................................................................	289
Катерина Кравець
Особливості перекладу англомовних абревіатур (на матеріалі текстів юридичного
дискурсу) ..........................................................................................................................	291
Марія Крикунова
Вивчення іноземної мови студентами-правознавцями як шлях пізнання
міжкультурних відмінностей у комунікативній поведінці ...........................................	292
Olha Kupriievych
Good English Language Skills Are Keystones For Lawyers' Success ...............................	293
Анна Нетеса
«Юридичний текст» ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike 4.0.:.............	295
перекладацький аспект ....................................................................................................	295
Диана Оспанова
Modern methods of teaching English as a foreign language ..............................................	297

12

	Зміст
Анна Полякова
Деякі проблеми перекладу юридичної англійської.......................................................	299
Олеся Радишевська
Польсько-український юридичний дискурс: проблеми перекладу..............................	300
Ольга Самочорнова
Термінологічні дублети в англомовних юридичних текстах .......................................	302
Олена Шаблій
Юридичний переклад у сучасній юридичної діяльності ..............................................	304

13

Кримінальне право та кримінологія

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ

Андрій Бова

Державний науково-дослідний інститут МВС України канд. соціол. наук, ст. науковий співробітник начальник науково-дослідного відділу

Кримінальна віктимізація та дозвіллєві практики київського студентств

Відповідно до експертної оцінки британської консалтингової компанії Mercer Київ визнано на початку 2016 року найнебезпечнішим містом серед 17 міст Європи для приїжджих іноземних фахівців через значну кількість небезпечних протестів, розповсюдженість крадіжок та військовий конфлікт. За повідомленнями прокуратури м. Києва у 2015 році порівняно з 2014 р. на 18% збільшилася кількість облікованих кримінальних правопорушень, на 9,1% – кількість очевидних вбивств і замахів на вбивство, на 26,6% – кількість крадіжок, на 19,4% – кількість шахрайств, на 16,2% – кількість грабежів. Кількість потерпілих від злочинів за цей період зросла на 11,1% та становила 39885 осіб. При цьому найбільша кількість потерпілих (64,5%) від крадіжок – 21985 та грабежів – 3740 осіб [Соціально-економічне становище м. Києва за січень– грудень 2015 року. Повідомлення Головного управління статистики у м. Києві – С. 10

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.kiev.ukrstat.gov.ua/ Docs/

Soc.Ec.Stan. doc].

Зважаючи на актуальність дослідження безпекової ситуації у столиці, у липні 2015 року серед 422 студентів чотирьох вищих навчальних закладів О.А. Бєлєнком (Інститут соціології НАН України) та А.А. Бовою (Державний науково-дослідний інститут МВС України) здійснено пошукове соціологічне опитування «Повсякденне життя студентської молоді». Вивчення громадської думки відбувалося у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут», Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському національному університеті культури і мистецтв, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Вибіркова сукупність містила 44,4% чоловіків та 55,6% жінок. Серед опитаних 20,6% мешкали в м. Києві від народження, 4,5% – більшу частину життя, 1,7% – останні 6–10 років, 49,5% – останні 1–5 років, 16,5% – менше ніж 1 рік та 7,2% мешкали на момент анкетування поза столицею.

У соціологічному опитуванні ставилося запитання щодо досвіду кримінальної віктимізації за останні дванадцять місяців. 80,3% столичних студентів із сукупності тих, хто відповів, відмітили, що жодного злочину проти них не вчинювалося (серед вибірки загалом частка таких осіб становить 73,6%). Кожен, п‘ятий респондент безпосередньо стикнувся хоча б один раз з кримінальними проявами. Зазначимо, що частка потерпілих у різних соціологічних опитуваннях може змінюватися в залежності від запропонованого списку кримінальних правопорушень. Так, зокрема, із загальної вибірки 9,2% респондентів зазнали крадіжки речей або одягу на вулиці, з автомобілю, 4,7% – вимагання хабара, 3% – побиття (вдома або на вулиці), 2,5% – шахрайства, крадіжки грошей з платіжної картки, 1,5% вказали на грабіж чи розбій, 1,2% – на крадіжку зі зламом квартири, дачі, гаражу.

14

Кримінальне право та кримінологія

Анкета містила запитання «Нижче наводиться перелік занять студентів у вільний від навчання і домашньої роботи час. Як часто Ви займаєтеся тими чи іншими видами діяльності?». Київським студентам пропонувалося визначити частоту 50 видів діяльності (практики) за шкалою: щоденно (таким відповідям присвоювалося 7 балів), 1-2 рази на тиждень (6 балів); 1-2 разів на місяць (5 балів), 1-2 рази на квартал (4 бали), 1-2 разів на півроку (3 бали), 1-2 рази на рік (2 бали), рідше року або ніколи (1 бал).

Між досвідом кримінальної віктимізації та окремими видами дозвіллєвою активністю існують кореляційні залежності. Зокрема, дещо збільшує статистично шанси стати жертвою злочину відвідування дискотек, нічних клубів (rho = 0,12), немедичне вживання психоактивних речовин (rho = 0,10), а також вживання алкогольних напоїв (rho = 0,12) (коефіцієнти кореляції Спірмена значущі принаймні на рівні статистичної значущості alpha=0,05).

Клубна культура стає стилем життя столичної молоді. 56,5% студентів протягом року відвідували дискотеки, нічні клуби, зокрема, 10% – 1-2 рази на квартал, 14,8% – 1-2 рази на півроку, 19,4% – 1-2 рази на рік. Вельми поширеним серед студентів є вживання алкогольних напоїв (у т.ч. пива): 15,6% проводить вільний час із ним 1-2 рази на тиждень, 27,4% – 1-2 рази на місяць, 16,1% – 1-2 рази на квартал. 10,8% респондентів заявило, що протягом року хоч б один раз на рік вживали наркотичні речовини не в медичних цілях.

Своєю чергою часте спілкування з друзями зменшує шанси стати жертвою злочину (rho = -0,11, alpha=0,01). Відповідно до результатів соціологічного опитування 82,5% респондентів вказало, що вони щоденно спілкуються зі своїми друзями.

З метою передбачення статусу респондента як жертви злочину в залежності від певних видів дозвіллєвої діяльності до вибірки даних (N=412) застосовано дискримінантний аналіз (Wilks' Lambda=0,97, Chi-square=13,6, df=2, alpha=0,01). За умови однакової апріорної ймовірності класів, використовуючи подане нижче рівняння загалом можна вірно класифікувати лише 60% об‘єктів вибірки, зокрема осіб, які не потерпіли від злочину – у 62% випадках та осіб, які зазнали різних видів кримінальної віктимізації, – у 53% випадках. Якщо результати обчислень за рівнянням для обраного респондента є більше нуля, то його слід до категорії тих, хто потерпів від злочину. Як показують нормовані коефіцієнти дискримінантної функції часте немедичне вживання психоактивних речовин має більшу вагу у детермінації віктимної поведінки особи.

Y=0.22X1 + 0.26X2 – 0.89

де Y – потерпілий від злочину (0 – ні, 1 - так); X1 - відвідування дискотек, нічних клубів; X2 - немедичне вживання психоактивних речовин.

Зазначимо, що у сукупності студентів, які вказали, що часто вживають наркотичні речовини (від щоденно до 1-2 раз на квартал) або, які зазначили часте відвідування дискотек, нічних клубів частка осіб, які потерпіли від злочину, є майже у два раза більше, ніж за вибіркою в цілому.

Таким чином, у процесі дослідження виявлено дозвіллєві практики, що пов‘язані з досвідом кримінальної віктимізації, та побудовано класифікаційну модель, яка отримала змістовну інтерпретацію. Зокрема, збільшення частоти відвідування дискотек, нічних клубів та немедичного вживання наркотичних речовин сприятиме віктимній поведінці. Натомість спілкування з друзями у вільний час зменшує шанси стати жертвою злочину.

15

Кримінальне право та кримінологія

Андрій Бойко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького студент 2 курсу

Щодо проблеми гуманності національного законодавства в контексті умовнодострокового звільнення від відбування покарання

Гуманізм — це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку. Гуманізм є однією з найсуттєвіших, органічно властивих праву якостей, з якою пов'язаний так званий другий вимір права як явища духовного життя суспільства. Гуманізм, невідємний принцип кожної галузі права, в тому ж числі кримінального права. Більшість науковців при аналізі гуманізму, як принципу кримінального права роблять свій акцент на санкції покарань в особливій частині кримінального кодексу України, та загальні види покарань. Але водночас важливим фактором для аналізу гуманності законодавства слід вважати умови умовно-дострокового звільнення. Адже гуманізм передбачає повагу до честі і гідності людини, не зважаючи на її соціальний статус, таким чином захищаються права засуджених до позбавлення волі осіб. Але виникає запитання, чи відповідає Українське законодавство в галузі кримінального права до світових зразків в контексті права на умовно-дострокове звільнення.

При формуванні кримінального кодексу законотворцями враховувались різні принципи, так поряд з принципом гуманізму використовувався принцип справедливості, який означає, що кримінальне покарання чи інший захід кримінально-правового впливу, застосовувані до злочинця, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину. Це мало свій вплив на формування 81 статті Кримінального кодексу України «Умовнодострокове звільнення від відбування покарання», адже цією статтею розділяються умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в залежності від злочину, що був вчинений засудженим. Таким чиному був зроблений розподіл на такі групи:

за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин

за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

за злочин умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Такий поділ притаманний не тільки вітчизняному законодавству а й країнам СНД, до яких належить КК Російської Федерації, Республіки Білорусь. Але не дивлячись на це в національному законодавстві передбачені інші терміни умовно-дострокового звільнення. Так наприклад якщо особа засуджена за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин то згідно з КК України, для можливості умовно-дострокового звільнення їй необхідно відбути не менше половини строку покарання, що в свою чергу співпадає з КК Республіки Білорусь, але відрізняється від КК Російської Федерації, який передбачає такою підставою відбуття

16

Кримінальне право та кримінологія

однієї третьої строку покарання. Аналогічна ситуація і з іншими групами. Адже за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі КК України передбачений термін відбуття покарання для можливості умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складає не менше двох третин загального строку. Така норма повністю співпадає з КК Республіки Білорусь але в КК Російської Федерації цей термін складає половину загального строку покарання. Також згідно з КК України та Республіки Білорусь засуджений повинен відбути не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання, щоб отримати можливість умовнодострокового звільнення. Проте КК Російської Федерації за аналогічне покарання передбачає відбуття двох третіх строку. Таким чином в порівнянні з кримінальним кодексом Російської Федерації вітчизняне законодавство менш гуманне, адже різниця в термінах суттєво відрізняються. Адже в випадку засудження особи за тяжкий злочин в Україні їй необхідно відбути більше шести з половиню років від строку покарання що на півтора роки більше ніж, якщо особа була засуджена за тяжкий злочин в Російській Федерації.

Отож, аналізуючи законодавство країн СНД, можна зробити висновок, що КК України дещо співпадає з відповідними кодексами інших держав, та водночас дещо уступає їм в гуманності. Тому це питання потребує подальшого розгляду та дослідженню науковцями.

Науковий керівник - к.ю.н., Сокуренко О.М.

Андрій Боровик

Прокуратура Рівненської області, заступник прокурора

Критерії та умови ефективності спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини

Розвиток сучасної кримінально-правової думки, практика законотворення та застосування кримінального закону переконують у наявності двоєдиної тенденції у справі протидії злочинності. Перша з них продовжує класичну залежність між злочином і покаранням. Це стосується насамперед вчинення особливо тяжких і тяжких злочинів та їх кримінально-правових наслідків. У випадках вчинення нетяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості суспільство нерідко зацікавлене врегулювати конфлікт, що виник, іншим шляхом, ніж застосування покарання. При цьому, звичайно, повинні бути дотримані права та законні інтереси потерпілої особи і суспільства [Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2013. – №1 (1). – С. 185].

Виявлення цілей інституту звільнення та засобів їх досягнення закономірно поставило перед науковцями проблему дослідження ефективності цього інституту [Козак О. С. Поняття ефективності механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності // Слідча діяльність: проблеми теорії і практики: матеріали наук.-практ. конф. та «круглого столу». – Дніпропетровськ, 2008. – С.41-43].

17

Кримінальне право та кримінологія

Поняття „оцінка ефективності‖ та „ефективність‖ не є тотожними, оскільки оцінка ефективності – це система дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета; ефективність – це оцінна категорія, яка обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета, та вказує на його позитивну властивість [Козак О. С. Звільнення від кримінальної відповідальності : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. за спец. – 12.00.08 Дніпропетровськ: ДДУВС – 2008. – 22 с.].

Досліджуючи ефективність звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини, потрібно вести мову не про ефективність правових норм, які його регламентують, а про ефективність усього механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття „критерії‖, „показники‖ та „умови‖ ефективності звільнення від кримінальної відповідальності різняться між собою, оскільки „критерії‖ є ознаками, „показники‖ є емпіричними даними, а „умови‖ – системою обставин, що стосуються дії механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини.

Критеріями ефективності звільнення від кримінальної відповідальності визначаються: 1) досягнення результату, а саме недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності. Результат обумовлюється поставленими перед інститутом звільнення від кримінальної відповідальності цілями та засобами, зокрема засобами заохочення позитивної посткримінальної поведінки особи, яка вчинила злочин; 2) діяльність судів щодо реалізації поставлених перед ними завдань, що полягає у компетентності та узгодженості роботи суб‘єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналіз основних поглядів на поняття умов ефективності норми права дозолив стверджувати, що умовами ефективності звільнення від кримінальної відповідальності є система обставин, що обумовлюють ефективність механізму його правового регулювання, впливають на можливість досягнення відповідними засобами цілей та результатів звільнення від кримінальної відповідальності, а також включають у себе умови ефективності норми права, умови ефективності правових відносин та актів реалізації прав і обов‘язків.

До умов ефективності правових норм інституту звільнення від кримінальної відповідальності відноситься його ретельна правова регламентація, яка розуміється як узгодженість норм матеріального та процесуального права, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, а також відповідність таких норм загальним тенденціям кримінальної політики держави та потребам суспільства.

Умовами ефективності правових відносин інституту звільнення від кримінальної відповідальності є рівень правової свідомості громадян. Основною законодавчо визначеною умовою можемо визначити положення Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», які полягають у формуванні свідомості несприйняття корупційного способу поведінки, заохочення до інформування про факти корупції. Як свідчать результати досліджень, проведених в Україні протягом останніх років, більше половини населення схильне до вчинення корупційних правопорушень у разі, якщо це може сприяти розв‘язанню проблеми. За умови ефективної роз‘яснювальної роботи населення може змінити ставлення до такої практики як до неприйнятної корупційної і, таким чином, антикорупційний потенціал суспільства значно зросте.

18

Кримінальне право та кримінологія

Умови ефективності актів реалізації прав і обов‘язків можемо визначити як державно-владну діяльність компетентних органів із забезпечення ефективної реалізації норм про звільнення особи від кримінальної відповідальності за корупційні злочини, яка полягає у прокурорському нагляді, судовому та відомчому контролі під час звільнення від кримінальної відповідальності.

Розглядаючи значення наведених положень про спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини, пропонуємо розуміти їх як засіб, спрямований на посилення кримінально-правової охорони суспільних відносин від найбільш небезпечних проявів корупційної злочинності.

Усвідомлення особами того, що вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності за вчинення тих чи інших злочинів, спонукає їх до вчасного відвернення можливих суспільно небезпечних наслідків, а також до надання допомоги органам досудового розслідування та суду в розкритті даної категорії злочинів [Леоненко І. Розширення спеціальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності – ефективний засіб протидії злочинності в Україні // Віче. – 2013. – №12

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3719/].

Отже, критерії та умови ефективності спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини мають значну соціальну обумовленість і прямо пов‘язані із правосвідомістю та правовою культурою населення України.

Науковий керівник - к.ю.н., доц., Мезенцева І.Є.

Марія Бурак

Національна академія внутрішніх справ, навчально-науковий інститут №1 кан. юрид. наук, ст. науковий співробітник

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань як загроза національній безпеці України

Стаття 7 Закону України ‟Про основи національної безпеки України‖ визначає, що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві, в сфері державної безпеки є спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави. Це і обумовлює актуальність теми дослідження.

Відтак, реформування системи забезпечення національної безпеки є одним з найактуальніших для держави питань сьогодення і визначено головним пріоритетом держави відповідно до Стратегії сталого розвитку ―Україна - 2020‖, схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015.

Разом з тим, статтею 17 Конституції України передбачено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Такими є, зокрема, закони ―Про Збройні Сили України, ―Про Службу безпеки України‖, ―Про Державну прикордонну службу України‖, ―Про Національну гвардію України‖ тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

19