2.1.1.2. Енцефаліт і мієліт

Енцефалітом називають запалення головного мозку. Мієлітом (син.: спінальний мієліт) називають запалення спинного мозку. За походженням вони можуть бути первинними та вторинними; за перебігом – гострими, підгострими й хронічними; за поширеністю – вогнищевими, дисимінованими й дифузними. Вогнищевий енцефаліт і мієліт характеризується наявністю в головному чи спинному мозку одного вогнища запальної реакції. Дисимінований енцефаліт і мієліт – декількох окремих вогнищ запальної реакції. Дифузним енцефалітом і мієлітом називають дифузне запалення всього головного чи спинного мозку.

При запаленні головного мозку за локалізацією патологічного процесу виділяють поліоенцефаліт (запалення сірої речовини головного мозку), лейкоенцефаліт (запалення білої речовини головного мозку), паненцефаліт (запалення сірої та білої речовини головного мозку) та менінгоенцефаліт (одночасне запалення головного мозку та його оболонок).

При запаленні спинного мозку за локалізацією патологічного процесу виділяють поліомієліт (запалення сірої речовини спинного мозку), лейкомієліт (запалення білої речовини спинного мозку), панмієліт (запалення сірої та білої речовини спинного мозку) та менінгомієліт (одночасне запалення спинного мозку та його оболонок).

Одночасне запалення головного та спинного мозку називають енцефаломієлітом, а одночасне запалення головного й спинного мозку та їх оболонок – менінгоенцефаломієлітом.

За характером запальної реакції виділяють серозний, геморагічний та гнійний енцефаліт і мієліт, а також негнійний енцефаліт (мієліт) лімфоїдоцитарного типу.

Етіологія. За походженням розрізняють первинний енцефаліт і первинний мієліт та вторинний енцефаліт і вторинний мієліт. Первинні енцефаліт і мієліт виникають при первинному ураженні головного та спинного мозку різними вірусами (сказ, хвороба Тешена, чума собак та інші хвороби, спричинювані нейротропними чи політропними вірусами, здатними до розмноження в ЦНС). Вторинні енцефаліт і мієліт виникають при інтоксикаціях, алергічних реакціях та як ускладнення інфекційних хвороб інших органів і систем, при яких збудник долає гемато-енцефалічний бар’єр і проникає в ЦНС. Вторинний енцефаліт і мієліт може виникати при багатьох інфекційних хворобах – чумі свиней і птиці, злоякісній катаральнй гарячці, миті тощо. Поліоенцефаліт характерний для сказу, борнаської хвороби, ензоотичного енцефаліту овець і ВРХ. Паненцефаліт реєструють при чумі свиней, м’ясоїдних і птиці, злоякісній катаральній гарячці, інфекційному енцефаломієліті коней та ін. Негнійний енцефаліт і мієліт лімфоїдоцитарного типу викликають головним чином нейротропні чи політропні віруси, що розмножуються в ЦНС. Він також іноді може виникати як ускладнення деяких бактеріальних хвороб та інтоксикацій. Серозний та геморагічний енцефаліт і мієліт викликають різні мікроорганізми; гнійний енцефаліт і мієліт – гнійні бактерії.

СЕРОЗНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ (МІЄЛІТ) – це серозне запалення головного (спинного) мозку.

Патолого-анатомічні зміни. При серозному енцефаліті макроскопічні зміни можуть бути відсутні. В виражених випадках кровоносні судини мозку та його оболонок розширені, переповнені кров’ю. В уражених ділянках речовина мозку драглиста, підвищеної вологості, нерівномірно почервоніла чи жовтуватого кольору. Мозкові закрутки можуть бути згладжені. Поверхня розрізу волога, блискуча. В шлуночках мозку в частині випадків виявляється збільшення кількості рідини. При серозному мієліті макроскопічні зміни менш виражені. В більшості випадків спинний мозок виглядає не зміненим.

Мікроскопічні зміни. В головному й спинному мозку мікроскопічно виявляють розширення й переповнення кров’ю судин, злущування частини ендотеліальних клітин, набряк мозку, а також дистрофічні зміни, некроз і руйнування нервових клітин. У білій речовині мозку реєструються переважно демієлінізація нервових волокон і проліферація клітин нейроглії.

На відміну від набряку мозку не запального характеру реєструється вихід за межі судин невеликої кількості клітин крові та нерідко – периваскулярні мікрокрововиливи.

ГЕМОРАГІЧНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ (МІЄЛІТ) – це геморагічне запаленням головного (спинного) мозку.

Патолого-анатомічні зміни. Кровоносні судини головного (спинного) мозку розширені, переповнені кров’ю. В уражених ділянках речовина мозку розм’якшена, рожевого, темно-червоного чи червоно-коричневого кольору, нерідко з дрібними крововиливами, запалені ділянки дещо запалають. Малюнок на розрізі згладжений. Від крововиливів відрізняється тим, що геморагічний ексудат не згортається. В шлуночках головного мозку (в спинномозковому каналі) в частині випадків виявляється червона рідина.

Мікроскопічні зміни. В головному й спинному мозку виявляють виразне розширення й переповнення кров’ю судин, набряк мозку, вогнища дифузної інфільтрації мозкової речовини еритроцитами, крововиливи, а також дистрофічні зміни, некроз і руйнування нервових клітин.

ГНІЙНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ (МІЄЛІТ) – це гнійне запалення головного (спинного) мозку. Може бути вогнищевим і дифузним.

Патолого-анатомічні зміни. При вогнищевому гнійному запаленні в речовині мозку знаходять абсцеси різних розмірів, а при дифузному – не чітко окреслені вогнища розм’якшення.

Мікроскопічні зміни. При дифузному гнійному енцефаліті (мієліті) кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. Поблизу них часто реєструються невеликі крововиливи. Речовина мозку інфільтрована великою кількість лейкоцитів. Також реєструють набряк мозку та дистрофічні зміни, некроз і руйнування нервових клітин.

НЕГНІЙНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ (МІЄЛІТ) ЛІМФОЇДОЦИТАРНОГО ТИПУ характеризується утворенням периваскулярних клітинних муфт, які складаються переважно з лімфоцитів.

Патолого-анатомічні зміни виявляються не завжди. В виражених випадках в уражених ділянках речовина мозку драглиста, підвищеної вологості, нерівномірно почервоніла. Мозкові закрутки можуть бути згладжені. В шлуночках мозку в частині випадків виявляється збільшення кількості рідини, яка іноді набуває рожевого кольору. Також знаходять крововиливи, гіперемію і набряк мозкових оболонок.

Мікроскопічні зміни. Кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. В них знаходять набрякання, проліферацію й десквамацію клітин ендотелію, проліферацію клітин адвентиції, стаз крові, тромбоз, іноді – сегментарний некроз і гіаліноз судинних стінок, периваскулярні набряки й крововиливи.

Найбільш характерною ознакою є наявність периваскулярних клітинних інфільтратів. Вони складаються переважно з лімфоцитів, а також поодиноких моноцитів, гістіоцитів і дуже рідко – плазматичних клітин. Клітинні інфільтрати в більшості випадків формують навколо судин характерні муфти. В частині випадків клітини інфільтрату виходять за межі периваскулярних просторів і більш-менш дифузно розподіляються в навколишній тканині мозку, або утворюють в ній досить чіткі скупчення. Іноді в клітках інфільтрату відзначають каріопікноз і каріорексис.

Також реєструють набряк мозку та дистрофічні зміни, некроз і руйнування нервових клітин. Характерною ознакою реплікації нейротропних і політропних вірусів є поява в цитоплазмі чи ядрах нервових клітин тілець-включень, характер яких в частині випадків є специфічним для певної хвороби (наприклад, тільця Бабеша-Негрі при сказі).

Зміни глії виражаються розмноженням її клітин, які формують гліальні вузлики, а в хронічних випадках – гліальні рубці (гліоз, нейрогліальний склероз). В частині випадків реєструється поліморфізм гліальних клітин. Можуть з’являтись клітини глії з паличкоподібними та фрагментованими ядрами.

Слід відзначити, що при негнійному енцефаліті лімфоїдоцитарного типу в одних випадках переважають дистрофічні зміни нервових клітин і реакція глії (ектодермальні форми енцефаліту), в інших – судинні зміни й реактивні процеси в сполучній тканині (мезодермальні форми енцефаліту).