2.1.6. Патологія локомоторного апарату

2.1.6.1. Міозит

Міозитом називають запалення м’язів. За характером запальної реакції він може бути альттеративним, ексудативним (серозним, серозно-геморагічним, гнійним, гнильним, еозинофільним) та продуктивним (фіброзний міозит). У собак про еозинофільний міозит говорять, якщо запалення м’язів супроводжується значною еозинофілією крові. Якщо ж еозинофілія крові незначна чи відсутня, говрять про атрофічний міозит. Проте патолого-анатомічні зміни при обох цих хворобах однакові.

Етіологія. За етіологієї виділяють асептичний (виникає без участі мікроорганізмів), септичний (спричинюється різними мікроорганізмами), ревматичний (див. ревматизм) та аутоімунний (еозинофільний) міозит. Етіологічним чинником абсцесів у м’язах ВРХ найчастіше є Corynebacterium pyogenes, у м’язах овець і кіз – С. pseudotuberculosis, у м’язах коней – Str. equi, у м’язах тварин інших видів – різні стрепто- та стафілококи. Флегмона м’язів найчастіше має стафілококову природу, а в котів її зазвичай викликає Pasteurella multocida.

Патолого-анатомічні зміни. При альтеративному міозиті м’язи тьмяні, в’ялої консистенції, нерівномірно забарвлені – з вогнищами сіро-червоного або сіро-білого кольору, що нагадують ошпарене м’ясо. Такі ж зміни знаходять і при дистрофії м’язів. Для диференційної діагностики застосовують гістологічне дослідження. При серозному міозиті знаходять ознаки серозно-запального набряку (див. серозне запалення), при серозно-геморагічному міозиті ексудат набуває червонуватого кольору. При гнильному міозиті – ознаки гнильного запалення (див. гнильне запалення). Гнійний міозит в одних випадках призводить до утворення в м’язах абсцесів, а в інших – флегмони (див. гнійне запалення). При фіброзному міозиті на фоні слабо виражених альтеративних і ексудативних змін на місці зруйнованої м’язової тканини реєструється розростання волокнистої сполучної тканини.

Еозинофільний міозит описаний у ВРХ, овець і собак. При еозинофільному міозиті ВРХ і овець уражаються окремі скелетні м’язи, групи скелетних м’язів чи всі скелетні м’язи тіла та міокард. В них знаходять чітко відмежовані полоски чи плямки розміром від 2–3 мм до 5–6 см зеленого кольору, які на повітрі бліднуть. Деякі вогнища ураження мають коричнево-зелений чи сіро-зелений колір. При ураженні міокарду можлива раптова смерть.

Еозинофільний (син.: атрофічний) міозит собак характеризується періодами загострення тривалістю 2–3 тижня, періоди ремісії між якими тривають від декількох тижнів до 2–3 років. Уражуються жувальні, скроневий та очні м’язи. Ураження м’язів білатерально симетричне, але ступінь його не завжди однакова. Спочатку м’язи набряклі, темно-червоні, тістоподібні чи тверді. На розрізі – полосчасті крововиливи та жовто-білі плямки. Місцями м’язова тканини заміщена волонкистою сполучною тканиною. З часом встановлюють атрофію уражених м’язів. При атрофії очних м’язів виникає вирячкуватість. Можливе випадіння третьої повіки.

Мікроскопічні зміни. При альтеративному міозиті встановлюють дистрофію м’язових клітин (зазвичай зернисту, гідропічну чи жирову) та їх некроз. Ексудативний компонент запальної реакції проявляється гіперемією та не сильно вираженою серозно-клітинною інфільтрацією міжм міжм’язової сполучної тканини. При еозинофільний міозиті в складі запального ексудату знаходять велику кількість еозинофілів.

При еозинофільному міозиті ВРХ і овець міжм’язова сполучна тканина інфільтрована великою кількістю еозинофілів, які в вигляді тяжів відділяють суміжні м’язові волокна чи їх групи. Дистрофічні зміни м’язових волокон реєструються рідко. Іноді в м’язах можуть утворюватись поодинокі гранульоми двох типів: 1) з центральною зоною некрозу, по периферії якої виявляються епітеліоїдні та гігінтські клітини, оточеною сполучнотканинною капсулою; 2) з центральною зоною некрозу, оточеною еозинофілами. В зону некрозу можуть відкладатися солі кальцію. В хронічних випадках інфільтрація міжм’язової сполучної тканини еозинофілами змінюється на її інфільтрацію лімфоцитами, плазматичними клітинами та гістіоцитами. З часом розвивається фіброз м’язів.

При еозинофільному міозиті собак мікроскопічні зміни залежать від фази хвороби. В період загострення міжм’язова сполучна тканина інфільтрована великою кількістю еозинофілів та меншою кількістю лімфоцитів, плазматичних клітин і нейтрофілів. Збільшення клітинних інфільтратів супроводжується дистрофією (зернситою та гіаліново-крапельною) м’язових волокон. Всередині частини дистрофічно змінених м’язових волокон з’являються скучення клітин інфільтрату (серед яких реєструються макрофаги), оточені не зміненими міофібрилами. Клітини інфільтрату ззовні та з середини руйнують і лізують м’язові волокна, які поступово атрофуються, а на їх місці розростається волокниста сполучна тканина. В ділянках фіброзу клітинна інфільтрація незначна і представлена окремими скупченнями плазматичних клітин. Нерви, кровоносні судини та сухожилки не змінені.

У періоди ремісії руйнування м’язової тканини незначне, а в складі інфільтрату переважають плазматичні клітини.