1. Геморагічна пневмонія – характеризується геморагічним запаленням легень.

Патолого-анатомічні зміни. Уражені ділянки темно-червоного кольору, ущільнені, порівняно легко пальпуються в легеневій паренхімі, дещо виступають над поверхнею, в воді важко плавають або тонуть. З поверхні розрізу стікає невелика кількість кров’янистої рідини. На відміну від геморагічного інфаркту вогнища уражень не мають чітких границь. Інтерстиційна тканина набрякла, геморагічно інфільтрована й виступає у вигляді желеподібних жовто- або чорно-червоних тяжів. Від ділянок червоної гепатизації вогнища геморагічної пневмонії диференціюють за відсутністю гепатизації, а від ділянок сірої гепатизації – за відсутністю гепатизації та більш інтенсивним темно-червоним кольором. Геморагічна пневмонія досить часто комбінується з фібринозним запаленням і може супроводжуватися некрозом та гнилісною ганнгреною запалених ділянок.

Мікроскопічні зміни. Кровоносні судини, особливо міжальвеолярних перегородок, розширені, переповнені кров’ю. Альвеоли заповнені геморагічним ексудатом, в якому знаходять окремі лейкоцити та злущені епітеліальні клітини. З розпадом еритроцитів ексудату і виходом в альвеоли й міжальвеолярні перегородки значної кількості лейкоцитів ділянки геморагічного запалення можуть надалі пройти стадії червоної та сірої гепатизації.

КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ – характеризується виходом фібринозного ексудату в альвеоли та дрібні бронхи.

Патолого-анатомічні зміни. Пневмонія має лобарний, рідше – лобулярний чи сегментарний характер. В розвитку крупозної пневмонії раніше виділяли чотири послідовні стадії. Проте в кінці ХХ століття було доведено, що різні зміни при крупозній пневмонії не є її послідовними стадіями. Процес може починатись будь-якими змінами, аж до сірої гепатизації включно. При цьому в уражених легенях можуть виявлятись вогнища приливу, червоної й сірої гепатизації одночасно або в різних комбінаціях. Гепатизація – стан легень, який виникає при крупозній пневмонії. Легені в цьому стані за ламкістю та щільністю нагадують печінкову тканину.

Вогнища приливу характеризується гіперемією й запальним набряком тканин легень. Уражені ділянки темно-червоного кольору, дещо ущільнені (але не гепатизовані), важко плавають у воді. З поверхні розрізу видавлюється густа кров’яниста рідина зі зменшеною кількістю пухирців повітря. Шматочки уражених легень у воді важко плавають або тонуть.

Вогнища червоної гепатизації характеризується накопиченням в просвіті альвеол і дрібних бронхів фібринозного ексудату зі значною кількістю еритроцитів. Уражені ділянки коричнево-червоного кольору, збільшені в об’ємі, дуже щільні, ламкі, не містять повітря, у воді тонуть. За кольором, ламкістю і щільністю такі легені нагадують печінку. Майже завжди на плеврі спостерігаються фібринозні накладення (вогнищевий фібринозний плеврит). На розрізі легенева тканина зерниста внаслідок наявності в альвеолах пробочок фібринозно-геморагічного ексудату. При проведенні по поверхні розрізу ножем ці пробочки випадають у вигляді дрібних буруватих зернят. В бронхах часто накопичується фібрин у вигляді сіруватої або буруватої маси; іноді він має вигляд бронхіальних зліпків. Шматочки уражених легень у воді тонуть.

Вогнища сірої гепатизації характеризується переважанням у складі ексудату лейкоцитів. Уражені ділянки збільшені, щільні, важкі (тонуть у воді). Колір їх спочатку червоно-сірий, потім – сірий і в кінці – сіро-жовтий. Поверхня розрізу дрібнозерниста, з неї видавлюються дрібні пробочки фібрину або стікає мутна рідина. В бронхах спостерігають серозний чи фібринозний катар. Інтерстиційна тканина виступає у вигляді жовтуватих або жовтувато-червоних желеподібних тяжів. На плеврі над ураженими ділянками часто виявляються фібринозні накладення (вогнищевий фібринозний плеврит). Шматочки уражених легень у воді тонуть.

Мікроскопічні зміни. В вогнищах приливу капіляри міжальвеолярних перегородок розширені, переповнені кров’ю. Спостерігають дистрофію й некроз епітелію альвеол. В просвіті альвеол – гомогенний або дрібнозернистий серозний ексудат, десквамовані епітеліальні клітини, еритроцити й лейкоцити.

У вогнищах червоної гепатизації капіляри розширені й переповнені кров’ю. Лімфатичні судини інтерстиційної тканини розширені, переповнені лімфою. В кровоносних і лімфатичних судинах нерідко знаходять тромби. Епітелій альвеол зберігається лише місцями. Просвіти альвеол і дрібних бронхів заповнені фібрином, в петлях якого знаходиться велика кількість еритроцитів, а також десквамовані епітеліальні клітини й окремі лейкоцити. Фібрин може також випадати всередині кровоносних і лімфатичних судин.

У вогнищах сірої гепатизації альвеоли заповнені нитками фібрину, який через міжальвеолярні пори проникає з однієї альвеоли в іншу. Між фібрином розташовані численні лейкоцити. Еритроцити відсутні або знаходяться у невеликій кількості. Гіперемія слабо виражена або відсутня. Просвіти судин частково або повністю затромбовані. Інтерстиційна тканина інфільтрована серозним і фібринозно-клітинним ексудатом, в ній виявляють клітини СМФ і фібробласти.

Закінчення крупозної пневмонії може бути сприятливим та в вигляді різноманітних ускладнень. Розрішення крупозної пневмонії (стара назва – стадія розрішення) являє собою сприятливе закінчення крупозної пневмонії. Вона характеризується зернистим розпадом фібрину, відшаруванням його від стінок альвеол і розрідженням фібринозного ексудату під дією ферментів лейкоцитів. Ексудат стає рідким, гноєподібним і відходить по лімфатичним дренажам з мокротою. З розсмоктуванням ексудату альвеоли знову вкриваються епітелієм, в них проникає повітря й відбувається відновлення функції легень. Макроскопічно уражені ділянки легень сіро-жовтого кольору, їх щільність поступово зменшується, консистенція стає в’ялою, зернистість на розрізі втрачається, з поверхні розрізу виділяється густа, мутна, сіро-жовта чи бурувата рідина (не гній). Після видалення ексудату ділянки запалення можна розпізнати за спаданням і в’ялою консистенцією. Мікроскопічно в альвеолах знаходять дрібнозернистий детрит, залишки ниток фібрину, лейкоцити та епітеліальні клітини в стані жирової дистрофії й некрозу. Скупчення лейкоцитів і зернистого детриту знаходять також в перибронхіальних і периваскулярних лімфатичних щілинах та в сполучнотканинній стромі легень.

Ускладнення крупозної пневмонії як правило виникають при її хронічному перебігу. Їх поділяють на легеневі та позалегеневі. До легеневих ускладнень відносять фібринозний чи серно-фібринозний плеврит, карніфікацію, некроз, нагноєння, емпієму плеври, гангрену легень та утворення секвестрів і каверн. Фібринозний чи серозно-фібринозний плеврит виникає над вогнищами червоної чи сірої гепатизації при поширенні запального процесу з уражених легень.

Карніфікація (від лат. сaro – м’ясо) легень виникає при організації фібринозного ексудату (проростанні його волокнистою сполучною тканиною). Макроскопічно уражені ділянки набувають однорідного буро-червоного вигляду й нагадують м’ясо. З часом тканина легень в цих місцях зморщується й стає шкіроподібною, білуватою. Мікроскопічно альвеоли повністю заростають сполучною тканиною, або ж ця тканина вростає в порожнини альвеол у вигляді поліпів, які з поверхні обростають альвеолярним епітелієм. В результаті цього на місці альвеол залишаються вкриті епітелієм щілини різних розмірів і форми. При зморщуванні сполучної тканини альвеолярний епітелій набуває кубічної форми, внаслідок чого змінені альвеоли стають подібними до залозистих утворень.

Нагноєння призводить до формування в тканинах легень інкапсульованих і не інкапсульованих абсцесів різних розмірів. При розсмоктуванні гнійного ексудату на місці абсцесу утворюються порожнини (каверни), а при прориві абсцесу в плевральну порожнину – її емпієма.

Іншим легеневим ускладненням є коагуляційний некроз у вигляді жовто-сірих вогнищ, що нагадують ішемічний інфаркт. У подальшому навколо некротичних вогнищ розвивається демаркаційне запалення. Якщо демаркаційне запаленні набуває гнійного характеру, можливе утворення секвестрів, а з часом на їх місці – каверн. Стінки таких каверн некротизовані, гнійно запалені або проростають сполучною тканиною. Якщо в вогнищах некрозу присутня гнилісна мікрофлора, з часом тут розвивається гангрена легень. При цьому макроскопічно уражені ділянки розм’якшуються, набувають чорного чи грязно-зеленого кольору, легко рвуться й мають різкий гнильний запах. В подальшому утворюється каверна з гангренозно зміненими стінками. Гангрена легень як правило призводить до смерті. Мікроскопічно в місці гангрени знаходять аморфний некротичний детрит, велику кількість різних бактерій, кристали жирних кислот, лейцину, тирозину, невелику кількість зерен гемосидерину та велику – сірчанистого заліза, що утворюється з гемосидерину.

Позалегеневими ускладненнями можуть бути: 1) сепсис; 2) гнійні медіастеніт, лімфаденіт лімфовузлів грудної порожнини та менінгіт; 3) серозні чи серозно-гнійні артирити; 4) гнійний, фібринозний чи фібринозно-гнійний перикардит; 5) перитоніт; 6) метастатичні гнійники в головному мозку та 7) виразковий чи виразково-поліпозний ендокардит, частіше правого серця.

ГНІЙНА ПНЕВМОНІЯ – характеризується утворенням у легенях різних за розмірами абсцесів (абсцедуюча пневмонія).

Патолого-анатомічні зміни. В легенях знаходять абсцеси різних розмірів – від ледве помітних неозброєним оком (мікроабсцеси) до 10 см. і більше в діаметрі. Шматочки уражених легень у воді тонуть.

Мікроскопічні зміни. Мікроабсцеси являють собою накопичення гнійних тілець та продуктів розпаду клітин, серед яких зазвичай трапляються колонії бактерій. Більш великі абсцеси часто чітко оточені капсулою, яка має два шари: внутрішній – багата на клітини (в основному лейкоцити та гістіоцити) піогенна мембрана та зовнішній, що складається з волокнистої сполучної тканини.

ІХОРОЗНА (син.: гнильна) ПНЕВМОНІЯ – характеризується гнильним запаленням легень.

Патолого-анатомічні зміни. Спочатку уражені ділянки (як правило, попередньо некротизовані) мають вигляд коричневої, брудно-сірої маси з неприємним запахом, що містить залишки мертвої тканини, яка розпадається. Потім ці вогнища стають брудно-зелено-бурими та бурими, тканини легень розріджуються. Змертвілі ділянки часто сполучуються з бронхами, внаслідок чого в останніх також знаходять іхорозні маси. При розсмоктуванні іхорозних мас на їх місці утворюються каверни з нерівними, поїденими краями. Тканини, що оточують такі каверни, як правило, також іхорозно змінені.

АСПІРАЦІЙНА ПНЕВМОНІЯ – виникає при потраплянні в легені чужорідних частинок.

Патолого-анатомічні зміни як правило виникають в нижніх частинах легень. Спочатку тут утворюються вогнища темно-червоного кольору. З часом їх центральна частина набуває буро-сірого, сіро-жовтого чи брудно-сірого кольору. Ця пневмонія легко переходить в гангрену легень. У новонароджених при аспірації навколоплідної рідини уражені ділянки мають сіруватий чи сіро-жовтий колір.

Аспіраційні пневмонії слід диференціювати від кислого розм’якшення легень, що виникає при агональній аспірації вмістимого шлунка. В останньому випадку в легенях утворюються розм’якшені вогнища жовтуватого кольору, в яких відсутні запальні зміни, а є лише перетравлювання тканин легень.

Мікроскопічні зміни. Мікроскопічно в уражених ділянках виявляють різний ексудат (серозний, геморагічний, гнійний, фібринозний) навіть у сусідніх альвеолах, в яких знаходять різні мікроорганізми та ті сторонні часточки, які були аспіровані.

СЕРОЗНО-КАТАРАЛЬНА БРОНХОПНЕВМОНІЯ (син: катаральна бронхопневмонія) – характеризується первинним виникненням катарального запалення бронхів з наступним розвитком пневмонії. Може бути гострою й хронічною.

Патолого-анатомічні зміни. При гострій катаральній бронхопневмонії уражені ділянки легень червоного чи сіро-червоного кольору, нерівномірно ущільнені, за консистенцією нагадують селезінку (спленізація легень), часто виступають над загальною поверхнею органу. На розрізі такі вогнища мають неправильну форму. В більш пізні стадії хвороби їх центральна частина має сірий чи жовтувато-сірий колір, а периферична зберігає червонуватий відтінок. Поверхня розрізу рівна, не зерниста, з неї витискається мутна рідина рожевого чи червонуватого кольору, а з бронхів – тягучий слиз білого, сірого, жовтуватого чи рожевого кольору. В бронхах реєструється серозний, гнійний чи змішаний катар. Шматочки уражених легень у воді важко плавають або тонуть. Між вогнищами пневмонії в легенях нерідко виявляються вогнища ателектазу й емфіземи. При злитті окремих вогнищ ураження патологічний процес охоплює більшу частину чи навіть всю частку. В таких випадках говорять про зливну бронхопневмонію.

У деяких випадках в різних частинах легень утворюється різний ексудат (серозний, серозно-геморагічний, фібринозний) та можуть виникати вогнища некрозів, що надає збільшеним легеням строкатого вигляду. Такі зміни називають „великі строкаті легені”.

При хронічній катаральній бронхопневмонії уражені ділянки щільні, м’ясисті, схожі на підшлункову залозу, часто з поверхні бугристі, а на розрізі – зернисті. На загальному червоному фоні видно сірі прожилки та вогнища різних розмірів і форми, всередині яких знаходять просвіт бронху. В бронхах реєструється серозний, гнійний чи змішаний катар. З поверхні розрізу та з бронхів витискається густий гноєподібний слиз. В свиней уражені ділянки часто білі, щільні, схожі на сало (сальна пневмонія). Шматочки уражених легень у воді важко плавають або тонуть.

Мікроскопічні зміни. При гострій катаральній бронхопневмонії кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. Зміни альвеол строкаті. В них знаходять серозний, серозно-фібринозний чи серозно-геморагічний ексудат з домішками лейкоцитів, гістіоцитів і злущених епітеліальних клітин у різних співвідношеннях.

При хронічній катаральній бронхопневмонії альвеоли заповнені злущеними епітеліальними клітинами, гістіоцитами, лімфоцитами та фібробластами. Місцями виявляються скупчення лейкоцитів. У бронхах – лейкоцити, злущені епітеліальні клітини, слиз. Нерідко реєструється розширення бронхів. При макроскопічно помітній зернистості навколо бронхів накопичується велика кількість лімфоцитів і реєструється розростання сполучної тканини навколо бронхів, у стінках альвеол та між часточками. Іноді сполучна тканина гіалінізується.

Закінчення катаральної бронхопневмонії. Можливе розрішення процесу з повним відновленням структури й функції легень. Несприятливими закінченнями є перехід у гнійно-катаральну бронхопневмонію, а також некроз, гангрена, карніфікація й рубцеве стягування легень

ГНІЙНО-КАТАРАЛЬНА БРОНХОПНЕВМОНІЯ – характеризується гнійним запаленням альвеол і бронхів.

Патолого-анатомічні зміни. Уражені ділянки щільні, червоного кольору, з поверхні бугристі. На розрізі на червоному фоні – велика кількість білих чи сірих осередків з гноєподібним розм’якшенням у центрі. В бронхах виявляється сметаноподібна густа в’язка маса, що заповнює їх просвіт. З часом можливе утворення абсцесів різних розмірів.

Мікроскопічні зміни. Альвеоли щільно заповнені лейкоцитами, багато з яких перебувають на різних стадіях дистрофії й руйнування. Серед них нерідко можна бачити колонії бактерій. Крім лейкоцитів, в альвеолах присутні клітини респіраторного епітелію, гістіоцити та лімфоцити на різних стадіях руйнування. Міжальвеолярні перегородки видно не чітко. Бронхи заповнені лейкоцитами та десквамованими епітеліоцитами. Навколо бронхів і судин – скупчення з лімфоцитів і гістіоцитів. У хронічних випадках у таких вогнищах розмножуються фібробласти, утворюючи зародки капсул навколо гнійних осередків.

ПРОДУКТИВНА (син.: хронічна) ПНЕВМОНІЯ – характеризується переважанням проліферативного компоненту запальної реакції. Може бути специфічною й неспецифічною.

Патолого-анатомічні зміни. При неспецифічній продуктивній пневмонії легені щільні, в частині випадків навіть тверді, з поверхні бугристі, світло-рожевого чи білуватого кольору, ріжуться важко. На розрізі однорідні або з вогнищами змертвіння та гнійного розплавлення, навколо яких часто знаходять товсту сполучнотканинну капсулу. Ця капсула, а також інтерстицій легень можуть гіалінізовуватись. У бронхах виявляють хронічний бронхіт, який нерідко супроводжується деформацією бронхів (деформуючий бронхіт), а також перибронхіт При загостренні запального процесу в легенях поряд з цими змінами знаходять вогнища виразної запальної реакції.

При специфічній продуктивній пневмонії зміни в легенях характерні для певної хвороби (туберкульоз, сап, тощо) й супроводжуються утворенням специфічних гранульом.

Мікроскопічні зміни. При неспецифічній продуктивній пневмонії виявляють десквамацію респіраторного епітелію, інфільтрацію тканин легень лімфоцитами, а в ряді випадків – і лейкоцитами та розростанні волокнистої сполучної тканини. Вогнища некрозу оточені демаркаційним запаленням.

ІНТЕРСТИЦІЙНА ПНЕВМОНІЯ (син.: пневмоніт, рос. син.: „межуточная пневмония”) – характеризується запаленням інтерстицію легень, що супроводжується менш виразним і вторинним запаленням альвеол. За характером запальної реакції може бути ексудативною (серозною, геморагічною та гнійною) й продуктивною. При локалізації запального процесу в міжальвеолярній сполучній тканині говорять про міжальвеолярну інтерстиційну пневмонію, а при локалізації в міжчасточковій сполучній тканині – про міжлобулярну інтерстиційну пневмонію, проте чітко розмежувати ці процеси в більшості випадків неможливо.

Патолого-анатомічні зміни. При інтерстиційній серозній пневмонії в інтерстиції легень накопичується серозний ексудат. Міжчасточкова сполучна тканина розширена, драглиста, має вигляд сірувато-білих тяжів. З поверхні розрізу стікає серозний ексудат. При інтерстиційній геморагічній пневмонії в інтерстиції легень накопичується геморагічний ексудат. Міжчасточкова сполучна тканина розширена, драглиста, має вигляд тяжів червоного або темно-червоного кольору. З поверхні розрізу стікає геморагічний ексудат. При інтерстиційній гнійній пневмонії в інтерстиції легень накопичується гнійний ексудат. Міжчасточкова сполучна тканина розширена, драглиста, має вигляд тяжів жовтувато-сірого або зеленувато-жовтого кольору. З поверхні розрізу стікає гнійний ексудат. При інтерстиційній продуктивній пневмонії в інтерстиції легень на фоні слабо вираженої запальної реакції розростається волокниста сполучна тканина. Міжчасточкова сполучна тканина розширена, ущільнена, має вигляд тяжів білого або біло-сірого кольору. Поверхня розрізу суха. У випадках, коли будь-яка за характером запальної реакції інтерстиційна пневмонія призводить до виразного розшарування окремих часточок та (або) груп часточок легень, говорять про розшаровуючу пневмонію.

Мікроскопічні зміни. Процес починається з запалення лімфатичних шляхів (лімфангоїту). При інтерстиційній серозній пневмонії інтерстицій легень набряклий, місцями інфільтрований невеликою кількістю лейкоцитів та лімфоцитів, кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. В прилеглих до інтерстицію альвеолах у частині випадків знаходять ознаки серозної пневмонії чи катаральної бронхопневмонії. При інтерстиційній гнійній пневмонії інтерстицій легень набряклий, інфільтрований великою кількістю еритроцитів, кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. В прилеглих до інтерстицію альвеолах нерідко знаходять ознаки серозної чи геморагічної пневмонії, або ж катаральної бронхопневмонії. При інтерстиційній гнійній пневмонії інтерстицій легень набряклий, інфільтрований великою кількістю лейкоцитів, кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. В прилеглих до інтерстицію альвеолах часто знаходять ознаки серозної пневмонії, або ж катаральної чи катарально-гнійної бронхопневмонії. При інтерстиційній продуктивній пневмонії в інтерстиції легень реєструють розростання волокнистої сполучної тканини на фоні слабо виражених набряку, інфільтрації невеликою кількістю лейкоцитів та лімфоцитів, а також не сильно розширених, переповнених кров’ю кровоносних судин. В прилеглих до інтерстицію альвеолах у частині випадків знаходять ознаки пневмонії.