Санітарні умови праці на виробництві Мікроклімат

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, у першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря у виробничому приміщенні називають мікрокліматом виробничого приміщення, або метеорологічними умовами.

Для забезпечення безпечних умов праці людини повітря у виробничому приміщенні повинно відповідати санітарно-гігієнічним нормативам.

Стан повітря у приміщенні називають мікрокліматом. Мікроклімат повинен відповідати ГОСТ 12.1.005-88 "Стан повітря робочої зони".

Мікроклімат виробничих приміщень визначається такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, °С; відносною вологістю повітря, % і швидкістю руху повітря, м/с.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату,- це санітарні норми та стандарти безпеки праці [23].

Для визначення температури повітря у виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри.

Найбільш ефективними заходами щодо нормалізації мікроклімату є попередження поступання надлишкового тепла, вологи.

Для цього вживаються такі заходи:

• теплоізоляція нагрітого обладнання;

• швидке видалення з цеху нагрітих виробів;

• трубопроводів пари, гарячої води;

• постійна робота припливно-витяжної вентиляції.

Важливим є вентиляція та кондиціювання виробничих приміщень. Контроль проводиться 1 раз на 2 місяці.

Загазованість

Можливість отруєння газом виникає при тривалій роботі у недостатньо вентильованих приміщеннях або при несправних газових пальниках. При цьому потрібно здійснювати повсякденний контроль за справністю роботи припливно-витяжної вентиляції і газових пальників у боксах.

Запиленість повітря

Для підтримання чистоти повітря виробничих приміщень проводяться наступні заходи:

1.Застосування індивідуальних засобів захисту,

2 .Герметизація обладнання, ущільнення з'єднань, люків та отворів.

3.Видалення шкідливих речовин, що потрапляють у повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або за допомогою кондиціонерів.

На стадіях, що розглядаються підвищеної запиленості не спостерігається.

Шум

Одним із найбільш розповсюджених негативних факторів, які впливають на людину в процесі виробництва є шум. Для успішної боротьби з шумом необхідно знати його фізичну природу, основні закономірності його виник­нення і поширення [48].

Шум - це механічні звукові коливання в пружних середовищах (повітря). Основним джерелом виробничого шуму на даних стадіях є обертаючі частини обладнання(наприклад, мішалки в реакторі).

Основна ціль нормування шуму на робочих місцях-встановлення допустимих рівнів шуму, які при щоденному впливі протягом всього робочого дня і протягом багатьох років не можуть викликати суттєвих захворювань організму люди­ни і не заважають його нормальній трудовій діяльності .

Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентують­ся ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ "Шум. Загальні вимоги безпеки". Цей стандарт також встановлює класифікацію шуму, вимоги до шумових характеристик і до захисту від шуму на робочих місцях.

З метою попередження високого рівня шуму обладнання передбачається з малими габаритами деталей, що обертаються, і електроприводами малої потужності (до 5.0 кВт), які виробляють шум невисокого рівня, що знаходиться в межах допустимого (не вище 80 дБ).

Контроль проводиться 1 раз на рік.