11. Організаційно - штатна структура і основне озброєння сабатр. Ттх сау 2с1 „Гвоздика”.

(показати схемою на дошці до вогневого засобу)

12. Похідний, передбойовий і бойовий порядок – визначення і характеристика

(схемою показати на прикладі механізованої роти в наступі)

При виконанні бойових задач в залежності від обстановки механізоване відділення діє в похідному і бойовому порядках, механізований взвод у похідному, передбойовому і бойовому порядках, а танковий взвод — у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення - колона. Він застосовується на марші, при переслідуванні, при проведенні маневру і повинний забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок - побудова взводу при діях у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (у лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок - побудова підрозділів для ведення бойових дій. Він повинний відповідати поставленій задачі, задуму майбутнього бою і забезпечувати: успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і з застосуванням ядерної зброї й інших засобів масового ураження; повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (у районі); надійне ураження противника на всю глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів всіх видів зброї; підтримку безупинної взаємодії і зручність управління підрозділами.

13. Способи орієнтування на місцевості.

Орієнтування на місцевості має важливе значення у бойовій діяльності командирів підрозділів. Воно необхідне при постановці бойових задач підрозділам, витримуванні напрямку руху, визначенні в бою досягнутих рубежів і місця розташування цілей, а також при цілевказанні і керуванні підрозділами та вогнем. В сучасному бою навіть тимчасова втрата орієнтування приводить до порушення керування і взаємодії між підрозділами, ставить під загрозу своєчасне виконання бойової задачі. Помилки в орієнтуванні, а отже у визначенні на місцевості досягнутих рубежів і положення цілей можуть різко знизити ефективність застосування зброї і бойової техніки. Тому вміння швидко і безпомилково орієнтуватися на незнайомій місцевості в любих умовах і обставинах є важливим елементом польового уміння військ.

Орієнтування на місцевості містить в собі визначення напрямків на сторони горизонту і свого місця розташування відносно оточуючих місцевих предметів і форм рельєфу, а також витримування наміченого чи вказаного напрямку руху. В бойових умовах при орієнтуванні визначають, крім того, положення на місцевості орієнтирів, своїх військ і військ противника, напрямок та глибину дій .

Способи орієнтування на місцевості. Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою топографічної карти, аерофотознімків та за допомогою навігаційної апаратури, установленої на бойових машинах. Широко використовуються в бойових обставинах і простіші способи орієнтування: за компасом, небесними світилами і ознаками місцевих предметів.

Командири підрозділів орієнтуються на місцевості переважно за картою, з використанням компасу. Це основний спосіб орієнтування. На місцевості, де мало орієнтирів чи відбулися суттєві зміни, а також у великих містах орієнтуватися краще за аерофотознімками. Докладне зображення на них місцевих предметів і дрібних деталей, не розміщених на картах, дозволяє швидко визначати своє місце розташування і точно витримувати напрямок руху. При діях вночі чи на місцевості, збідненій орієнтирами, рух здійснюють, як правило, за азимутами, заздалегідь підготовленими за картою чи аерофотознімком. Це достатньо надійний і загальнодоступний спосіб орієнтування.

Для надійного і точного орієнтування в складних умовах місцевості і при поганій видимості використовують навігаційну апаратуру. Вона дозволяє в будь-який момент знати координати свого місця розташування на місцевості і дирекційний кут напрямку руху, а також дирекційний кут напрямку на кінцевий пункт маршруту.

Простіші способи орієнтування - за компасом, небесними світилами і ознаками місцевих предметів застосовується при визначенні сторін горизонту і витримуванні напрямку руху.

Орієнтування на місцевості може бути загальним і детальним.

Загальне орієнтування полягає в наближеному визначенні свого місця розташування, напрямку руху і часу, необхідного для досягнення кінцевого пункту руху. Таке орієнтування частіше за все використовується на марші, коли екіпажі машин не мають карт, а використовують заздалегідь складені схеми маршрутів чи списки населених пунктів та інших орієнтирів з указанням відстаней між ними. На марші в цьому випадку необхідно постійно слідкувати за часом руху, пройденою відстанню, яку визначають за спідометром машини, і контролювати за схемою (списком) проходження населених пунктів та інших орієнтирів.

Детальне орієнтування полягає в точному визначенні свого місцезнаходження, положення різних об’єктів і напрямку руху. Воно застосовується при нанесенні на карту результатів розвідки противника і місцевості, визначенні досягнутих рубежів, цілевказанні, русі за азимутами та в інших випадках. Точне орієнтування виконується за картою, аерофотознімками і за допомогою навігаційної апаратури.