Сфера “культура”

Культура поведінки як сукупність доцільних й соціально прийнятних емоційних, словесних, дієвих, жестових проявів дитини - важливий показник її життєвої компетентності, зрілості, готовності гармонійно увійти в широкий світ, посісти в ньому належне місце. Успішність предметно-практичної, ігрової та художньої діяльностей великою мірою визначається емоційною сприйнятливістю дитини, її зацікавленістю справою, володінням необхідними уміннями й навичками, цілісним світобаченням, здатністю диференціювати справжнє і уявне, реальне і казкове, відтворене й створене самостійно. Важливо, щоб дитина не лише споживала продукти фізичної, інтелектуальної та духовної праці інших людей, а й прагнула зробити щось самостійно, проявити винахідливість, кмітливість, креативність. Її індивідуальний досвід, життєві враження, допитливість, вміння застосовувати предметні, ігрові та художні засоби, співвідносити їх з метою та змістом своїх дій позитивно впливають на життєдіяльність зростаючої особистості, створювані продукти праці, ігрові ролі, художні образи. Важливим результатом оволодіння дитиною практичною, ігро­вою та художньою діяльностями є усвідомлення себе активним суб’єктом дії, сформоване емоційно-ціннісне ставлення до процесу та продуктів творчої діяльності, висока мотивація досягнення.

Компетентність у субсфері „Предметне довкілля” передбачає сформованість у дитини здатності орієнтуватися в розмаїтті предметів, класифікувати їх за певними ознаками, розрізняти за розташуванням у просторі, розрізнювати за функціональними ознаками; володіння навичками практичної діяльності, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці; готовності долати труднощі на шляху до мети.

Компетентність у субсфері „Рольова гра” визначається розвиненістю в дитини ігрових умінь, здатністю використовувати адекватні ігрові атрибути та іграшки, сформованістю ігрового партнерства, засвоєнням й дотриманням ігрових правил, спроможністю урізноманітнити ігрові сюжети, пов’язати їх з позитивними сторонами сучасного життя, розвиненістю базових особистісних якостей.

Компетентність у субсфері „Мистецтво” засвідчує емоційну сприйнятливість дитини, її естетичне ставлення до об’єктів та явищ, інтерес до різних видів художньої діяльності, уміння використовувати різні матеріали та техніки, доби­рати відповідні засоби для реалізації свого задуму, виявляти творчі здібності, радіти створеному.

Розвиненість у дитини відповідних віку моделей предметно-практичної, ігрової і художньої діяльностей є важливою умовою формування її особистісної культури.

Субсфера «Предметне довкілля»

Змістові лінії

Результати освітньої роботи

Житло людини Орієнтація в предметах побуту і вжитку Особливості й затишок житла За межами житла Місце проживання Діяльність людей Користування предметами Виробництво предметів Предметно-практи чна діяльність Визначення мети Досягнення мети Результати діяльності Оцінка результатів

Зацікавлено ставиться до предметного сере­до­вища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє тотожне, схоже, відмінне; визначає безпечне і небезпечне; диференціює його на „моє”, „наше,” „чуже”; „особисте” і „спільне”, „близьке” і „далеке”, „знайоме” і „незнайоме”, „привабливе” і „гидке”, „корисне” і „шкідливе” тощо. Використовує геометричні фігури як еталон для визначення форми довколишніх предметів, виділяє їх основні ознаки, порівнює між собою. Здійснює серіацію предметів людського житла за величиною, масою, об’є­мом. Лічить їх, розрізняє за розташуван­ням у просторі. Класифікує та узагальнює предмети житла за однією та кількома ознаками. Оперує множинами, об’єднує їх елементи, сортує, доповнює, вилучає зайві, визначає відно­шення між ними у процесі класифікації. Усвідомлює їх цінність, знає походження більшості. Оперує поняттям „житло”, називає основ­ні предмети побуту і вжитку, розуміє призначення кожного. Має уявлення про українське житло, його відмінності від житла людей інших національностей. Диференціює інтер’єри міської квартири та сіль­ської оселі, може назвати їхні характерні особ­ливості й типові атрибути. Розуміє роль житла в житті людини, цінує рідну домівку, атмосферу в ній, може її описати, зобразити. Усвідомлює, що затишок і порядок оселі залежить від її мешканців; намагається самостійно впорядковувати свої речі, іграшки тощо; допомагає рідним підтримувати порядок і затишок в домі. Цінує речі, вироблені руками рідних і передані у спад­щину. Може назвати основні технічні засоби та побутове приладдя, що допомагає людям у домашньому господарстві. Знає, як користуватися та безпечно поводитися з деякими з них. Називає адресу свого місце проживання із зазначенням назви населеного пункту, вулиці, номеру будинку/квартири. Може пояснити доцільність поділу населеного пункту на вулиці, райони, житлові масиви. Знає, що вулиця поділяється на проїзну та пішохідну частини, називає різні види транспорту, його призначення, характерні особливості. Орієнтується в правилах дорожнього руху та керується ними. Орієн­тується у найближчому предметному ото­ченні, Може визначити місцезнаходження дошкільного закладу, магазину, аптеки, поліклініки, знає види, номери транспорту якими можна скористатися. Знає назви різних засобів технічного зв’язку, у разі потреби може скористатися ними. Розуміє взаємозв’язок між потре­бами людини в теплі, світлі, воді та функціону­ванням різних технічних комунікацій та відповідних установ. Оперує назвами основних споруд соціального призначення. Усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв’язок зі здоров’ям та ставленням до життя. Розуміє, що працелюб­ність є показником людської гідності та здатності вдосконалювати себе. Виявляє готовність брати участь у суспільно значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпоширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) пред­метів та їх творцем (виробником). Знає, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміє використовувати за призначенням різні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставиться, знає місце зберігання кожного. Володіє елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей. Знає про існування різних виробництв, які виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку. Може назвати деякі з відомих. Розуміє відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та пред­метно-практичною дитини. Може назвати основні з них. Охоче займається практичною діяльністю, доводить розпочате до кінця. Усвідомлює, що про­дук­тивною називається діяльність, яка характери­зується високою віддачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки діяльності як передумови її про­дуктивності. Усвідомлює, що виготовлення предметів починається з визначення конкретної мети роботи, складання елементарного проекту, накреслення найближчих завдань. Вміє самостійно визначитися з метою своєї діяльності, дати прогностичну оцінку очікуваного результату, обґрунтувати свою думку, спланувати дії. Має високу мотивацію досягнення, прагне досягти кінцевої мети. Не спрощує завдання але й надміру не ускладнює його, задовольняється оптимальною мірою складності. Добирає адекватні прийоми роботи, відповідні технічні засоби, знаряддя, матеріали. Знає власти­вості останніх, технологію роботи з ними. Дотри­му­ється правил безпечного користування інстру­мен­тами. Усвідомлює труднощі, реальну можливість помилок. Орієнтується в їх причинах, називає їх, співвідносить складність завдання зі своїми можливостями. Може обґрун­тувати до­ціль­ність обраного варіанта виконання. Самостійно долає труднощі на шляху до мети, звертається за допомогою лише в разі об’єктивної необхідності, діє цілеспрямовано. Прагне відійти від шаблону, виявляє вигадку та фантазію. Експериментує, вдосконалює, виявляє винахідли­вість, елементи раціоналізаторства. Знає, що показниками високого результату, продуктивності праці є якість та кількість зробленого, вкладені у досягнення особисті зусилля. Усвідомлює, що якість продукту визначається ступенем його при­датності до використання, відсутністю техноло­гіч­них помилок, зовнішньою привабливістю. Без спонукань дорослого пере­віряє зроблене, прагне поліпшити ре­зультат. У разі необхідності, вносить корек­тиви, виправляє помилки, доцільно використовує рукотворний виріб. Самостійно оцінює кінцевий результат своєї роботи. Формулює узагальнену та конкретні самооцінки. Виявляє вимогливість і критичність, виділяє сильні й слабкі сторони, встановлює зв’язок між своєю вмілістю, старанністю та якісно-кількісними показниками продукту праці. Спів­відносить його із задумом. Об’єктивно оцінює продукти праці однолітків, співвідносить їх з власними Бережливо ставиться до рукотворних виробів (власних та інших дітей). Відрізняє власний виріб від твору мистецтва. Радіє з нагоди засвідчити свою умілість рідним та близьким, зробити їм приємне.