Практичний блок

1. Діагностування професійної позиції студента в ситуаціях взаємодії з аудиторією

Вправа 1. Початок заняття. Розпочати заняття, привітавшись із групою; оголосити тему, наголосити на її значущості, головних пробле­мах і опорних поняттях. Перевірити наявність студентів на занятті і надати слово колезі, що виконує наступну вправу.

Вправа 2. Роздум. Поділитися своїми міркуваннями з приводу дібра­ного до теми яскравого вислову, пояснити його зміст, зв'язок із пробле­мою заняття, висловити власне ставлення до нього.

Аналіз роботи здійснюється за питаннями, які доцільно подати на картках:

1. Мета діяльності вчителя (мобілізація уваги слухачів у вправі «Початок заняття» та психологічне налаштовування на тему у вправі «Роздум»). Чи була ця мета особистісно прийнята вчителем?

2. Мета вчителя і мета слухачів. Чи зумів учитель передати мету діяльності слухачам? Чи можна кваліфікувати діяльність учителя як метадіяльність?

3. Ставлення до об'єкта. До якої діяльності зміг залучити вчитель слухачів? Які стосунки він встановлює: суб'єкт — суб'єкт чи суб'єкт — об'єкт?

4. Засоби. Які елементи педагогічної техніки застосовує вчитель для розв'язання завдання?

5. Результат. Яких наслідків досяг учитель? Чи проаналізував він результат і пов'язав його з визначеною метою?

Обговорення дає студентам можливість усвідомлювати характерис­тики діяльності, що забезпечують професійну позицію вчителя, тобто сукупність його ставлень до навчально-виховного процесу, до учнів, до самого себе.

Результати аналізу діяльності можуть бути сформульовані у вигляді діагностичного висновку — визначення рівня професійної позиції тих, хто виступив:

1. Позиція педагогоцентрична («учень»): несамостійна дія, орієнто­вана на зовнішній контроль, на реакцію педагога через відсутність осо­бистого прийняття мети діяльності.

2. Позиція егоцентрична («практикант»): домінує спрямованість на себе через невпевненість, прийняття мети діяльності як засобу самоут­вердження, брак орієнтації на рефлексивне керування аудиторією.

3. Позиція предметоцентрична («організатор»): мета діяльності сприй­мається як організація справи, рефлексія здійснюється стосовно пред­метного плану діяльності, дія є самоорганізованою.

4. Позиція гуманістична («вихователь»): самоорганізована дія, спря­мована на залучення учнів до діяльності для їхнього розвитку, рефлек­сивне керування взаємодією і стосунками.

Слабкість професійної педагогічної позиції, що виявляється у позиціях учня, практиканта, організатора, спричинена передусім збоченням спрямо­ваності вчителя: він орієнтується на зовнішні чинники організації про­фесійної дії (вимоги керівництва, оцінки оточення, стандарти професій­ної поведінки) або лише на власні установки, не бачить ситуації очима учнів або зосереджує всю увагу на організації діяльності при втраченому надзавданні. Важливою передумовою становлення професійної педагогіч­ної позиції є розвиток у вчителя здатності регулювати свою діяльність.

ІІ. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді

Вправа 3. Порівняйте два уривки на тему «Останні роки життя Т. Г. Шевченка». Визначте, зміст якого уривка доцільніше використати для розповіді учням.

I. Навесні 1859 року Тарас Григорович отримав дозвіл побувати на Украї­ні. Він об'їздив знайомі місця на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, відвідав Кирилівку і Моринці, побачився з родичами.

У розмовах із селянами Шевченко говорив, що Бога пани вигадали, щоб утримувати людей у неволі... Поліція постійно стежила за народним поетом, і його знову було заарештовано. Щоправда, під арештом протримали недовго, зобов'язавши покинути Україну.

Мріяв Тарас Шевченко оселитися десь над Дніпром, жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити.

Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі поздоровляли Тараса Григоровича з 47-річчям від дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого народного співця.

Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено на Україну і за поето­вим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасовою.

Життя і діяльність Тараса Григоровича Шевченка — високий зразок без­межної відданості трудовому народові, стійкості і незламності в боротьбі за щастя своєї батьківщини.

Український народ свято зберігає пам'ять про свого великого співця. Близь­кий і дорогий Шевченко трудящим усього світу... Безсмертна слава народного поета-патріота.

(Падалка Я. І., Сторчак К. М., Цимбалюк В. І. Українська література: Підручник для 6 кл. — К., 1981. - С. 29-30)

II. Шевченко рвався на Україну, хотів перевидати «Кобзаря», але ні того, ні іншого влада йому не дозволяла.

Великих зусиль коштував йому дозвіл поїхати на батьківщину. Влітку 1859 року Шевченко дістався у рідне село Кирилівку, де жили його брат і сестра.

Сестра не відразу впізнала його — не впізнала свого Тараса у замученій, старій людині, що важко дихала. Жити в Кирилівці було тяжко. Шевченко був один «вільний» серед усієї своєї кріпацької сім'ї.

Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погоріло...

Тарас поїхав у містечко Корсунь, до родича Варфоломія Шевченка, і разом з ним розпочав пошуки клаптика землі.

Землю знайшли під Каневом, на високому крутоярі над Дніпром, де потім Шевченко був похований.

Під час переговорів про купівлю землі, — як водиться, некопітких і хитрих переговорів за пляшкою наливки, — був присутній якийсь здрібнілий шляхтич Козловський. Шевченко сказав Козловському кілька ущипливих слів, потім розмова зайшла про «божественні речі», і Шевченко досить вільно висловився про християнських святих.

Козловський доніс. Через шість днів Шевченка було заарештовано, він про­сидів у тюрмі в Черкасах і в Києві, йому вчинили допит і випустили.

Він прожив близько місяця в Києві і повернувся до Петербурга. Повіз із собою нову образу і пам'ять про залякану, обплутану донощиками країну.

До Петербурга Шевченко приїхав уже хворим. Тут він клопотався про виз­волення від кріпацької залежності своїх рідних. Клопоти ці були пов'язані з виснажливим ходінням по канцеляріях, переговорами із хабарниками. Втома посилювалася...

Дев'ятнадцятого лютого 1861 року до Шевченка зайшов його знайомий — Черненко. Цього дня чекали опублікування маніфесту про визволення селян.

— Ну, що, що? Є воля? Є маніфест? — гарячково спитав Шевченко.

— Ще нема, — відповів Черненко.

Шевченко закрив обличчя руками, впав на ліжко і заплакав.

...Двадцять п'ятого лютого (9 березня) був день народження Шевченка. Квартиру поета відвідало багато знайомих. Коли всі пішли і залишився один Лазаревський, Шевченко сказав:

— Так, якби на батьківщину, на Україну, — там би я, може, видужав. Ніч пройшла без сну. Мокрий сніг ішов над Петербургом. У цьому снігові,

серед холоду невського льоду, серед кам'яних поснулих громад, у задушливій кімнаті, нібито відрізаний од світу нічним мороком, сидів і задихався самотній, набряклий від водянки, плачучий старий із загубленим життям. Старий, якому щойно минуло сорок сім років.

Двадцять шостого лютого (10 березня) вранці... Шевченко пішов до своєї майстерні. В дверях він зупинився, скрикнув і важко впав на поріг.

А через кілька годин він уже лежав у кімнаті на столі, накритий простирад­лом, спокійний і величний. Тонкі свічки тріщали в узголів'ї і осявали змучене обличчя висланого солдата і великого народного співця.

Чорне сонце сходило того дня над милою його Україною.

Запитання для аналізу текстів

1. Який уривок дає підставу твердити, що це — живий і образний виклад матеріалу? Доведіть свою думку.

2. Якими засобами досягнуто образності викладу? Які факти й події наведено в розповіді?

3. Якими засобами досягнуто живого викладу матеріалу? Чи відчу- , ваємо ми особисту позицію авторів? Яку роль відіграють словесні кар­тини, діалоги, цитування?

4. Який настрій навіює зміст кожного з уривків? Знайдіть засоби, які сприяють створенню атмосфери розповіді (напруження, смуток, відчай, утома, туга).

5. Зробіть висновок, який з уривків може забезпечити активне сприй­мання учнями розповіді, викликати їхній внутрішній діалог.

Вправа 4. Аналіз матеріалів для розповіді (виконується в мікро-групах). Ознайомтеся з повчальними розповідями з праці В. Сухомлинського «Як виховати справжню людину» («Культ матері», с. 206 — 208; «Дев'ять негідних речей», с. 296 — 306; «Що таке любов», с. 399 — 402; «Краса», с. 414 — 416).

Поміркуйте, наскільки корисними й цікавими можуть бути ці теми для учнів. Визначте мету, яку ставить автор. Доберіть матеріал для всту­пу, головної частини і закінчення.

Які прийоми ви застосуєте, щоб залучати учнів до активної взаємодії?

Вправа 5. Проаналізуйте творчий задум розповіді, підготовленої сту­денткою першого курсу факультету української філології Полтавсько­го державного педагогічного університету Оленою Пастух.

Як втілювався творчий задум розповіді? Що впливало на нього? Яке надзавдання поставила студентка?

Довго я думала, перш ніж обрати тему розповіді. Адже вона має бути цікавою і для того, хто розповідатиме, і для того, хто слухатиме. Для кожного вона повинна бути зрозумілою, близькою, хвилюючою. І ось серед великої кількості тем вибрала одну — «Материнське серце». Хотілося донести до ауди­торії всю красу і велич, щедрість материнського серця, серця, яке радіє, коли у дитини радість, яке болить уночі, коли дитина хворіє. Хотілося розповісти щось оптимістичне, і це було доти, доки не натрапила на статтю в газеті «Чорне сонце матері». Я зрозуміла, що цей тривожний випадок буде цікавим для всіх, матиме для моїх слухачів величезне значення, збудить у них ті самі почуття, які охопили мене. Доля це чи трагедія? Ще хотілося подумати, чи завжди ми розуміємо материнське серце.

Вправа 6. Аналіз технології побудови розповіді. Визначте струк­турні елементи розповіді Олени Пастух, проаналізуйте їхню роль у реалізації надзавдання автора.

Поясніть роль прийомів, які використала студентка для привернення уваги аудиторії, організації взаємодії.

Діти! Сьогодні, йдучи до вас на урок, я поспішала через парк і на мить сповільнила крок. Сонячною алеєю парку йшла щаслива мати зі своєю дити­ною. У малюка були такі рожеві пухкенькі щічки, що всі мимоволі звертали на нього увагу. Мабуть, кожний заздрив тій матері і бажав їм подумки величезно­го людського щастя.

А чи замислювалися ви над тим, що на світі є матері, для яких життя вже втратило свій сенс, для яких сонце вже назавжди стало чорним. Сьогодні я хочу розповісти вам одну історію.

Кожний день дарував Наталі радість спілкування з немовлям. Лагідний голосок... Знайома до щему рідна усмішка... Ось уже прорізався перший зу­бик... Хлопчик впевнено сів у ліжку... Нарешті, перші кроки. Здавалося, щасли­вішої жінки немає в усьому світі.

Біда прийшла у квітні вісімдесят шостого. Нечувано, негадано, непрошено.

За два дні до чорнобильської катастрофи Наталя відвезла малюка до своєї мами на Житомирщину. Нічого не підозрюючи, діти бавилися на подвір'ях, дихаючи вже отруєним повітрям. Незабаром забрала Наталя свого синочка додому. Щеміло материнське серце.

У хлопчика з'явилася кволість. Схвильована мати звернулася до лікарів.

— Нічого серйозного, — заспокоїли її ті.

Пам'ятаєте: «Нічого серйозного», — заспокоював населення уряд.

А дитині ставало гірше. Потяглися важкі сірі дні чекання. Обстеження, ліку­вання... Лікарі встановили діагноз-вирок: «променева хвороба». Мало хто ви­ліковується при цьому.

На певний час лихо відступило. Сашко пішов до школи, радував відмінни­ми оцінками.

Хвороба ж не чекала. Хлопчикові ставало дедалі гірше. Лікарня в Москві; пересадка кісткового мозку.

Знову зажевріла у Наталі надія.

Та через тиждень згасла... Згасла назавжди... Під натиском ліків відмови­ли нирки.

Сашка не стало... Відтоді сонце для Наталі стало назавжди чорним.

Така от доля... Ні, зачекайте. Давайте разом поміркуємо: доля це чи трагедія? Доля є доля, але ж чи не трагедія це, коли байдужість, безвідповідальність одних призводять до того, що горе назавжди оселяється в родині. Як ви вва­жаєте? ...Тож якщо ви побачите коли-небудь слабких жінок, знайте, що всю свою силу вони віддали дітям. А чи бачили ви жінку, обличчя якої вкрите зморшками? Як побачите, не посміхайтесь, а знайте, що всю свою красу й моло­дість вона віддала дітям. А чи знаєте ви, чому так яскраво на небі світяться зорі? Бо матері, вночі недосипаючи, віддали їм світло своїх очей.

Вправа 7. Аналіз сприймання розповіді як педагогічної дії. Для ви­конання цієї вправи можна використати зразки розповідей, записаних на відеоплівку. Проте найдоцільніше запросити на заняття педагога чи студента старшого курсу, який виступить із підготовленими фрагмента­ми і візьме участь в обговоренні їх сприймання аудиторією.

У цій вправі можна запропонувати провести цілісний аналіз педа­гогічної розповіді за такою схемою:

1. Мета діяльності вчителя і його надзавдання. Чи зумів він переда­ти мету слухачам, досягти запланованого результату?

2. Ставлення до слухачів. Якими прийомами педагог активізує ауди­торію, досягаючи суб'єкт-суб'єктних відносин?

3. Які засоби педагогічної техніки використані для впливу на ауди­торію.

4. Елементи режисури розповіді: доцільність побудови, просторове і звукове розв'язання.

ІІІ. Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді.

Публічний захист теми, надзавдання і структури педагогічної розповіді

У цій частині заняття доцільно вислухати обґрунтування теми і надзавдання розповіді. Колективне обговорення зразків дасть змогу скоригувати надзавдання, обрати оптимальний варіант структури.

Робота може бути побудована за такими варіантами:

1. Усі студенти розробляють одну тему, і вся група працює над од­ним матеріалом.

2. Кожний студент вибирає свою тему, не узгоджуючи свій вибір з групою.

3. Група вибирає спільну проблему, в якій кожний студент розробляє певний напрям як власну тему.

Досвід підказує доцільність варіанта, коли група вибирає спільну проблему розповіді, яка конкретизується у виступі кожного (наприк­лад, «Літературна Полтавщина», «Подорож до картинної галереї», «Ма­теринське серце»). У колективній роботі можна узгодити надзавдання виступу групи і надзавдання кожного виступу, розв'язати проблему створення спільної психологічної атмосфери.

Оптимальна форма роботи на цьому етапі заняття — у мікрогрупах.

Публічний захист задуму здійснюють представники мікрогруп.

Під час аналізу творчих задумів розглядається, з яких міркувань обиралася тема, чи конкретною є мета, яку поставив студент, яке надзав­дання визначив автор, чи правильно його сформульовано.