31. Ранні форми релігійних вірувань:

а) назвіть основний чинник виникнення релігійних вірувань

б) загальні особливості первісних вірувань

в) розкрити зміст магії та фетишизму

а) Релігія з’являється у являється у „homo sapiens” закономірна форма міфологічного світосприйняття нашого первісного предка, у свідомості якого наївно і химерно сполучалось реальне та уявне, дійсне і бажане. Мііологічна свідомість була більш емоційною, ніж раціональною. Міф відрізняється від казки тим, що завше містить в собі спробу пояснення явища. У міфі необхідне не відділялось від випадкового. Релігія народжується в міфологічній культурі як безпосередньо – чуттєва реакція на реалії людського буття первісної епохи. Якщо міф фрагментарний, то реілгія – це цілісний світогляд, який відповідає на багато питань первісної людини. Безпорадність людини перед природними явищами породила поклоніння грізним силам природи, призвела врешті решт до її обожнювання. Релігійної форми набули стосунки між людьми в межах родоплемінної спільноти.

б) Конкретна реконструкція процесу вінікнення релігії є складним питанням, проте наслідки згідні в тому, що більшості первісних вірувань були притамання такі особливості:

1. відсутність абстрактних уявлень про Бога як надприродну силу, що управляє всім; первісні люди поклонялись матеріальним предметам, природним явищам, тваринам і рослинам, що наділялись надприродними якостями;

2. змішування життя і культу, тобто кожна дія для первісної людини відбувалась у відповідності з певними правилами і обрядами, пов’язаними зуявленням про її вплив на надприродні сили;

3. релігійні культи мали родоплемінний характер – кожний рід і плем’я мали свої культи. Родоплемінні форми релігії і тепер поширені і Азії, Африці, Австралії, Америці, Індії, Океанії.

в) магія віра в існування надприродних засобів впливу на світ. Це дії та обряди, спрямовані на те, щоб надприродним шляхом примусити людей та тварин підкорятися магам та чаклунам власного племені та роду. Для цього існувала складна система обрядів та ритуалів.

Фетишизм – вірв в те, що певні предмети (здебільшого неживі) мають надприродні властивості. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала віру в можливість впливу людей на природу, то фетишизм наділяв надприродними якостями ще й певні матеріальні об’єкти. Фетишами можуть бути камні, дерева, гори, палиці.

32. Релігійні уявленя Давнього Єгипту:

а) розкрити особливості політеїстичного характеру давньєгипетської релігії

б) культ загробного життя та фараона

в) які світоглядні домінанти Давньго Єгипту знайшли відображення в образотворчому мистецтві та архітектурі

а) особливості політеїстичного (політеїзм – багатобожжя) характеру давньєгипетської релігії:

1. Єгипетський пантеон (всі Боги того чи іншого культу) був величезний. Кожний регіон мав свій пантеон та культ богів, наприклад, у фівах – Амон (Бог сонця), в Гемополі це був Атум (Бог вечірнього сонця);

2. Кожний з Богів мав свою священну тварину, що символізувала його, це був вплив тотемізму. Найбільш шанованими були обожнювані бик Аніс, корова Ісіда, баран Хнум, крокодил Себек, кішка Баст, сокол Гор. Єгиптяни також шанували дерева і рослини, особливо лотос. Саме з квітки лотосу вийшов Бог Сонця Ра.

3. важливою рисою культури Давнього Єгипту був протест проти смерті, яку єгиптяни вважали ненормальністю. Єгиптяни вірили у безсмертя душі, прагнення до нього стало основою заупокійного культу.

б) Істотною рисою культури Давнього Єгипту був її сакральний (sacrum (lat) – священна річ, дія) характер,виражений у культі обожненного фараона і загробного життя, тобто у вірі в можливість безсмертя. Єгиптяни вірили,що все на світі нілежить Богам. Ці Боги представлялися їм переважно як сила життя у всій її повноті. Давні єгиптяни шанували богато верховних Богів. Єгиптяни обожнювали Сонце, а фараон вважався сином головного Бога єгиптян – Бога Сонця Ра. Він був царем – Богом, влада якого розповсюджувалась не тільки на людей але і на весь Всесвіт, фараон править не тільки своєю країною, але і всім світом. Вважалось, що фараон своєю власною персоною підтримував рівновагу світу, гармонію і справедливість у відповідності з принципами справедливості. Маат фарфон розглядався як живий Бог, що своїми магічними силами контролює щорічні розмови Нілу, забезпечує добробут всім єгиптянам.

в) Божественність фараона – запорука щастя народу, якщо цього немає – все іде прахом. Виразом обожнення влади фараона є видатний витвір єгипетської цивілізації – піраміди. Служіння Богам здійснювали жерці, які складали особливу касту. Релігія являла собою осередок і опору життя людини і суспільства Давнього Єгипту, завдяки якій єгипетська держава епохи фараонів зберігала свою стабільність протягом 3 тисячоліть. Лише після завоювання Єгипту персами 525 р. до нової ери та Олександром Македонським у ІV столітті до н. е. релігія стародавнього Єгипту поступилася місцем християнству, а згодом – ісламу.