39. Іслам як світова релігія

А) розкрити особливості виникнення ісламу

Б) розкрити основні положення віровчення і культу ісламу

В)охарактеризувати основні течії ісламу

а) Іслам-наймолодша зі світових релігій, вона виникає у 7 ст. На аравійському півострові, який населяли арабські племена. Якщо кількість християн у світі сягає 1,5 млрд віруючих, то іслам посідає 2 місце – його сповідують 1 млрд віруючих. У Єгипті, Ірані, Іраку,Об єднаних Арабських еміратах, Пакестані (всього 28 країн) Іслам є державною релігією.Іслам (араб., покірність) – має головний догмат :”Аллах єдиний , а Мухамед –його пророк”. На формування Ісламу великий вплив мали Іудаїзм і Християнство. Н едарма чітко відділяє тих, хто має єдиного Бога (Іудизм і Християнство) від безбожників. Мухаммед (570-632 до н.е.) вважав себе Божимм обранцем та616 року виступив з проповіддю нової релігії перед мешканцями Мекки. Він проголошував великого Аллаха, в його проповіддях звучали заклики до соціальної справедливості, добровільної допомоги бідним, засуджування лихварства. 622 року Мухаммед з групою прихильників пересилився з Мекки до Ясребу, який пізніше перейменували на Медину (місто пророка). З цієї події (622 р.) починається мусульманське літочислення. Тут будується перша Мечеть, оприлюднюється засади нового віровчення та мусульманського ритуалу.

б) основними положеннями віровчення та культу ісламу є: основні положення ісламу викладено в священній книзі мусульман – Корані, який складається з 114 сур. Зібрання історій з життя Мухаммеда утворило Суну, яка подібна до священного переказу християн. В основі віровчення ісламу лежать: віра в Аллаха, віра в янголів і демонів, віра у святість Корану, віра в пророків, віра в рай і пекло, віра в Божественне провидіння, віра в безсмерття душі, яка залишає тіло в день смерті, та її воскресіння в день суду. Мусульманськийкульт базується на “п яти стовпах ісламу”: 1. імак- повторення форми віри: “Нема Бога, крім Аллаха, а Мухаммед- його пророк”; 2. салаят- щоденна пятиразова молитва та колективна молитва в мечеті в п ятницю;3.саум – дотримання посту протягом 9-го місяца за місячним календарем; 4.закят – обов язкова милостиня – податок на користь бідних, яка становить 1/40 частину річного доходу; 5. хадж – паломництво до Мекки у 12 місяць мусульманського календаря приурочений до свята жертвоприношення (курбан-байрам).

в) основними течіями ісламу є суніти та шиіти. 90 % мусульман належать до сунітів. Суніти, спираючись на Коран і Суну виходили з концепції ісламської державності, на чолі держави стоятиме халіф – духовний та світський голова теократичної мусульманської держави – Халіфату. Шиіти (араб.- прихильники партії) вважають , що влада має божественну природу, а отже влда може наслідуватися прямими потомками Мухамеда.

40. Історія і сучасний стан релігійних вірувань в Україні:

А)розкрити особливості дохристиянських вірувань давніх українців

Б)розкрити особливості запровадження християнства в Київській Русі

В) охарактеризувати сучасний стан релігійних вірувань в Україні

А). Ранньою дохрестиянською релігією в українців був політеїзм. Напочатку єдиним головним Богом був Сварог – Бог Неба, сам небо і світло. Сварог – господать українського Олімпу, він опікун ковальства, ремесл, шлюбу і родинного щастя. З ХХ ст. В укр. Міфології перше місце посідає не Сварог, а Перун – це головний Бог грому і блискавки, володар неба. Богом Сонця був Даждьбог – син Неба. Він визначає силу і дію сонця як основи життя. Велес – “скотній” Бог. Слово “скот” в давнину означало взагалі багатство, тому Велес – це Бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців. Стрибог – Бог вітру. Тур був пов’язаний з сонячними Богами, його імя з давніх давен вживалося як епітет хоробрості. Ярило – Бог любові і пристрасті, сили і хоробротсі. В язичницькому патеоні українців того часу особливо вшанувалися жіночі Божества. Мокоша – Богиня серед головних Богів. Вона – сестра Сонця, Богиня дощу. Доля – за народним повірям кожний має свою долю. Вона зявляється в образі зірки в небі після народження людини, а з її смертю зірка падає. З неба додолу. Згодом долю поділилася на добру і злу: на долю і недолю.

Б). Запровадження християнства в Русі (назва “Київська Русь” не коректна, оскільки ця назва введена Н.Погодіним, імперським істориком ХІХст., щоб дати місце Московській Русі) відбувалися в два етапи: в перший раз Русь хрестив Каган (імператор) Аскольд 860р. . Більшість західноєвропейських та арабських хроністів зафіксували прийняття християнства Аскольдом. Друге хрещення відбулося 988 року князем Володимиром Святим, проте на заході вже ніхто про це не писав, оскільки Україна – Русь була для них вже християнською. В подальшому православна влада взагалі не згадувала про хрещення Аскольда, оскільки він охрестився від Римського Папи Миколая, а Володимир прийняв хрест вілд Візантії, яка була православною.

В). Сучасний стан релігійних вірувань в Україні характеризується поліконфесійністю. В Україні існують три православні церкви: Українська православна церква київського патріарху, Українська православна церква Московського патріархату, Українська автокефальна православна церква. На часі обєднання православних церков в єдину помісну церкву. В Україні існує грекокатолицька 6млн. Віруючих. Римськ-католицька церква близька 1 млн. Віруючих. Мусульман в Україні близько 2 млн. Існують в Україні багато баптистів та інших протестантських церков.

ГЛОСАРІЙ (лат.glossarium - словник. (тлумачний словник застарілих та маловживаних слів).

1. АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (antropos – людина) - погдяд, згідно з яким людина є центром й найвищою метою Всесвіту.

2. АРТЕФАКТ (від лат. artefactum - штучно зроблене) – утвір або процес, що виникає при дослідженні організму, не властивий йому за нормативних умов.

3. АСКЕТИЗМ – моральний принцип, що полягає в крайньому обмеженні потреб людини,самозреченні, у відмові її від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

4. ВАНДАЛІЗМ – безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей. Вандали – давньогерманські племена : у 455 році вандали оволоділи Римом і знищили в ньому безліч творів мистецтва.

5. ВАРВАРИ (лат. Barbari - іноземці). Переносно – жорстокі, брутальні люди, що руйнують культурні цінності.

6. ГАРМОНІЯ – (гр. – злагодженість) : 1) струнка узгодженість частин єдиного цілого;

2) співмірність окремих частин будови, або архітектурного комплексу.

7. ГЕДОНІЗМ – (гр.- насолода) - філософськo-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне – АСКЕТИЗМ.

8. ГЕНЕЗА (грецьк.-породжую, створюю) – походження, виникнення, процес утворення.

9. ГУМАНІЗМ (лат. Humanus - людяний, людський) :

1) напрям культури епохи Ренесанса, що стверджував право людини на земне щастя;

2) cтавлення до людини як до найвищої цінності, захист прав особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток.

10. ДЕГУМАНІЗАЦІЯ – процес втрати духовних та моральних цінностей, відмова від гуманізму, поваги до людини.

11. ЕКЛЕКТИЗМ (гр.- той, що вибирає) – механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічне несумісних елементів, змішування суперечливихідей, оцінок, теорій.

12. ЕМПАТІЯ (англ. empathy - співчуття) - вміння розуміти іншу людину, поставити себе на її місце.

13. ЕТНОС (гр. – народ, плем’я) – спільнота людей, що пов’язані походженням, культурою, мовою, історією, самосвідомістю та назвою (етнонімом).

14. ІДЕНТИЧНІСТЬ (лат. identicus- однаковий, тотожний) – рівнозначність, тотожність, однаковість.

15. ІННОВАЦІЯ (лат. innovatio - оновлення) – поява рис та характеристик, яких раніше не було у даній культурі, традиції.

16. КАЛОКАГАТІЯ ( грецьк. kalos - прекрасний, agathos - добрий) – естетичний ідеал гармонії духовного та фізичної в людині. В Греції ідеалом було „добрий” і „красивий”. „Добрий”-внутрішня досконалість людини – розум, моральність, естетика ; „красивий”- зовнішня досконалість – сила, мужність, хоробрість.

17. КАТАРСИС- (грецьк.- очищення). За Арістотелем катарсис- очищення емоцій мистецтвом, досягнення внутрішньої гармонії людиною.

18. КОНФОРМІЗМ ( лат.conformis - подібний, відповідний) – пристосування до існуючих норм, порядків та правил,безумовне схилення перед авторитетами, намагання таким чином врятувати себе.

19. МАРГІНАЛЬНІСТЬ (лат. marginis - край, межа ) – вихід особистості за межі існуючих норм та зв’язків; втрата соціальних та культурних позицій, зв’язків.

20. МАСОВА КУЛЬТУРА – культура , розрахована на масового,невибагливого споживача; цій культурі притаманні – примітивність, спрощеність засобів та форм творчості.

21. МЕНТАЛЬНІСТЬ ( від лат. mentre - розум) – спосіб мислення особистості, соціальної верстви, народу; базується на психології, на глибинному рівню психики, що реалізується у нормах мислення та поведінки народу.

22. ОПРЕДМЕЧУВАННЯ – матеріалізація ідей, думок,що реалізуються в соціальній діяльності людей.

23. САКРАЛЬНЕ ( від лат. sacrum - священна річ, дія ) – священний : той, що стосується релігійного культу та ритуалу.

24. СИМУЛЯКР ( від лат simulatio - удавання ) – ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, симуляція, що не має за собою реальності.

25. СИНКРЕТИЗМ ( грецьк.- об’єднання) : 1) нерозчленованість, злитість, притаманні початковому, нерозвинутому стану будь-якого явища; 2) поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів.

26. СОЦІАЛІЗАЦІЯ – процес становлення особистості на основі засвоєння нею культури та соціальних цінностей суспільства, в якому вона живе.

27. СУБКУЛЬТУРА – (лат.sub - під) – культура певної соціальної групи, яка відрізняється від домінуючої національної культури. Субкультура, наприклад, молодіжна має свій мовний варіант, психологію, особливості одягу, художньої творчості.

28. ТЕОКРАТІЯ- ( грецьк. Theos – Бог, кратос – влада) – форма державного правління, за якої політична влада в країні належить духовенству, наприклад, Ватикан, Саудівська Аравія, де голови держав є одночасно і релігійними головaми.

29. АВТОКЕФАЛІЯ (грецьк. авто + кефаліс –голова ) - повне самоврядування церкви. Нині в православ’ї налічується понад 20 автокефальних церков. В православ’ї не існує єдиного центру ( як в католицизмі, де Римський Папа є головою всіх католиків), сучасний патріарх Константинопольський Варфоломій І є primus inter pares (перший серед рівних), вважається моральним, а не організаційним головою православних.

30. АНАФЕМА (грецьк.- прокляття ). В християнстві відлучення від церкви з оголошенням довічного прокляття. Після першого розколу ( схизми ) християнства 1054 року католики та православні взаємно піддавали одне одного анафемі, яка тривала до 60-х років 20-го століття.

31. АПОЛОГЕТИКА (від грецьк.- захищаю) - захист тих чи інших теорій, ідей, вчень, або персон; догматів веровчення за допомогою раціональної аргументації.

32. АХІМСА – незавдавання болі та зла живим істотам. Релігійно-етичний принцип ахімси притаманний індуізму, буддизму, джайнізму, де він, набрав характеру релігійного догмату. Принцип ахімси пов’язаний зі вченням про переселення душі та перевтілення одних живих істот в інші.

33. ВАРНА ( санскрит є мова літературна давньої та середньовічної Індії ) – буквально – якість, колір, категорія. В індуізмі – чотири касти суспільства, кожна з яких має свій символічний колір:

1)Брахмани ( білий колір) – священнослужителі.Вони належать до вищої варни, походять з вуст – найчистішої частини тіла.

2)Кшатрії ( червоний колір) – вояки (військова еліта та вожді племен). Вони володарювали, керували економікою, були військовою потугою.

3)Вайш’ї ( жовтий колір ) – рільники, ремісники, торговці – основна маса вільних общинників – об’єднувалися у варні вайш’їв.

4)Шудри (чорний колір ) – слуги, які мали обслуговувати вищі варни та виконували найтяжчу працю.

З 1949 року уряд Індії скасував розділення індійського суспільства на варни, але практично це поділення залишилось.

34. ДЕЇЗМ (лат. Deus - Бог ) – релігійно-філософське вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи й суспільного життя.

35. ДЖИХАД (араб.- священна війна, війна за віру) – одне з настанов ісламу, за якою всі боєздатні мусульмани повинні вести „священну війну” проти „невірних”.Той хто визначився у цій війні, називається „газі”, хто загинув – „шахідом”- мучеником.

36. ДОГМАТИ (грецьк.- думка, вчення) – основне положення якого-небудь вчення, (релігійного, політичного), яке приймається без доказів, не підлягають сумніву.

37. ЕЗОТЕРИКА – (від грецьк. – внутрішній ) - та частина знання, що є таємною, прихованою. Езотеричне знання (зокрема, релігійне) – таємне вчення, зрозуміле лише вузькому колу обраних осіб.

38. ЕКЗОТЕРИЧНИЙ (грецьк. – зовнішній) – загальнодоступний, призначений для широкого загалу. Протилежне – езотеричний.

39. ЕСХАТОЛОГІЯ – (останній, крайній-грецьк.- + логія logos - слово) – релігійне вчення про кінцеву долю людини і Всесвіту. Зміст християнської есхатології зводиться до уявлень про антихриста, друге пришестя Христа, кінець світу, „Страшний суд”.

40. ЄРЕСЬ (грецьк. – особливе вчення) – релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. Для боротьби з єретисами 1223 року в католицькій церкві була створена папська інквізіція.

41. ІНДУЛЬГЕНЦІЯ (від лат. Indylgentia - милість, прощення) – в католицькій церкві – грамота про повне або часткове „відпущення гріхів”. Ця папська грамота дарувала відпущення як минулих, так і майбутніх гріхів. Саме продаж індульгенцій був одним з головних звинувачень католицької церкви та Римського папи з боку ініціатора Реформації Мартіна Лютера, який 31 жовтня 1517 року оприлюднив 95 тез проти світської влади Римського папи.

42. КАНОНІЗАЦІЯ (грецьк. – підпорядковую правилу) – в католицькій і православній церквах включення тієї чи іншої особи до числа „святих” цієї конфесії. Певний порядок канонізації в християнських церквах вводиться лише у Х столітті.

43. КАРМА (санскрит – діяння, відплата) – в індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі) - закон відплати, який відповідно до моральної поведінки людини нібито визначає характер її наступного існування (перевтілення після смерті).

44. КАТЕХІЗИС -(грецьк. – усне повчання, настанова) – виклад основ християнського віровчення у формі запитань і відповідей.Катехізис прзначений для початкового релігійного навчання віруючих.

45. КОНКЛАВ (лат. conclave - замкнута на ключ) – збори кардиналів, які відбуваються за 18 днів після смерті папи для обрання нового голови католицької церкви. Конклавом також називається приміщення Сикстинської капели, в якому відбувалися вибори. Процедура проведення конклава була встановлена у 13 столітті папою Григорієм Х, кількість кардиналів , що обирають папу, обмежена 120-ма священниками.

46. КРЕАЦІОНІЗМ (creatio - створення ) – вчення про виникнення світу внаслідок акту Божественного творіння (creatio ex nihilo - створення з нічого ).

47. МЕДИТАЦІЯ ( лат. meditior - роздумую) – роздум, споглядання, самозагиблення, метою яких є досягнення стану поглибленої зосередженності. Найбільш відома система медитації – йога.

48. МІСТИЦИЗМ - (грецьк. – таємничий ) релігійно – філософський світогляд,що грунтується на містиці. Містика – віра в існування надприродних, таємничих сил та в здатність людини вступати в безпосередні зносини з ними.

49. НІРВАНА ( санскрит – заспокоєння, згасання )- в буддизмі – стан вищого блаженства людської душі, яка звільняється від безперервного потоку перевтілень, страждань і зливається з духовною, божественною першоосновою світу.

50. ПАНТЕІЗМ – (пан – все; теізм theos – Бог) філософсько- релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою, тобто світ і людина розчинені у Вищому, а Бог присутній в усьому.

51. РЕІНКАРНАЦІЯ (fr. reincfrnation - перевтілення, уособлення) – уявлення про здатність душі перевтілюватися, змінюючи тілесну оболонку та народжуючись у новому тілі.

52. САНСАРА – в індуізмі і буддизмі – мінливе буття, ланцюг перероджень (сансара – санскрит- блукання). Душа може перебувати в тілі людини, тварини, рослини, а її переселення відбувається відповідно з законом карми ( відплати). Метою ланцюга перероджень є досягнення нірвани.

53. СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ – (від лат. secularis - мирський, світський) – процес звільнення різних царин суспільного життя від впливу церкви. Зокрема це виявляється у відчуженні церковної власності на користь держави, вилучення освіти від керівництва церкви, розвиток світського мистецтва та моралі.

54. СИМВОЛ ВІРИ – короткий звід головних догматів та положень віровчення будь-якої релігійної течії або церкви. Загальнохристиянський (апостольський) символ віри(credo) складається з 12 частин, або „членів”. У перших 8 (восьми) йдеться про троічність Бога (Трійця), спокуту гріхів, людське втілення Христа; 4 (чотири) останні присвячені церкві, хрещенню, та „вічному життю”. Символ віри складений отцями церкви та затверджений на Нікейському (325) та Константинопольському (381) Вселенських соборах.

55. ТАБУ (полінезійське – заборона) – у первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої жорстоко карається ( хворобою або смертю), що надсилаються духами та Богами.

56. ТЕІЗМ ( грецьк. Theos - Бог) – світоглядне вчення, в основі якого лежить розуміння Бога як особи, що створила світ і втручається в його події, на відміну від деізму, який заперечує дальше втручання Бога у створений ним світ. Термін „теізм” ввів англійський філософ Р.Кедворт (1743 рік).

57. ТЕОЦЕНТРИЗМ ( грецьк. Theos - Бог і лат. centrum - центр) – погляд, згідно з яким Бог є початком та центром Всесвіту.

58. ФАТАЛІЗМ (лат. fatalis - наперед визначений долею) – погляд, згідно з яким над людиною у світі панують невідворотні сили, які наперед визнають його долю. Ідеї фаталізма виразно репрезентовані в кальвінізмі.

59. ЦЕЛІБАТ (лат. caelebs - неодружений, самотній) – обов’язкова безшлюбність, запроваджена папою Григорієм VІІ 1085 року. Церква вважала, що „неодружений думає, як догодити Богу, одружений – як догодити дружині” (Біблія). 1967 року папа Павло УІ підтвердив непорушність целібату.

60. ШАРІАТ (араб. шаріа – належний шлях) – система норм,яких має дотримуватися мусульманин ( релігійно-обрядових настанов та правил, які вважаються угодними Аллаху). Шаріат охоплює все життя мусульман та заснований на Корані – священній мусульманській книзі. Розпрацювання шаріату було завершено в ХІ –ХІІ століттях в період розвинутого феодалізму на Близькому та Середньому Сході.