Земельні відносини в Західній Україні до 1939 року.

Західна Україна (Червона Русь) була складовою частиною Київської держави до XII століття. Тому історичні процеси та земельні відносини на її території були в ті часи такими ж, як і в інших регіонах України.

В XIII столітті була створена сильна Галицько-Волинська держава, в якій великого значення набула боярська верства, утворена з колишніх дружинників, що поступово перетворилися у великих землевласників; вони претендували на владу та вперто боролися з князями, котрих навіть інколи усували від влади.

Галицько-Волинська держава успішно стримувала наступи сусідів - Угорщини та Польщі, але в 1242 році опинилася під владою татар (князі їздили на "поклін" до хана, а населення сплачувало данину).

З XIV століття почався наступ північного сусіда - Литви, яка згодом ввійшла разом з Польщею до складу Речі Посполитої. Після Люблінської унії 1569 року Галичина опинилася під владою Польщі, яка почала її перетворювати в свою колонію. Буковину захопила Молдавія, а Закарпатську Русь - Угорщина. Значна частина земель Галичини опинилася у власності польських магнатів та шляхтичів (які в більшості були нащадки місцевих боярських родів), що одержали за служіння польському королеві грамоти на володіння землею. Посунули сюди, на гарні землі, переселенці - селяни з Польщі. Після Берестейської унії 1596 року населення Галичини прийняло греко-католицьку віру, ^в першу чергу магнати та шляхтичі місцевого походження.

Основною селянською верствою були вільні й економічно самостійні смерди, що мали свою власну землю. Були також селяни безземельні, що працювали на чужій землі, та невільники - раби. Під владою Польщі становище невільних селян потроху покращало, а вільних - погіршало, бо все рівнялося по типу безземельного, обтяженого панщиною робітника.

Право вільного переходу селян з одного господарства в інше поступово обмежується, а згодом скасовується. Поступово на всій території встановлюється панщина - деякі дні в тижні селянин зобов’язується відробляти в панському господарстві (кількість цих днів поступово збільшувалася). З свого становища селянська маса була незадоволена, особливо озлоблена проти дрібних панських службовців та орендаторів, які своїми утисками найбільше дошкуляли селянській масі.

Настрій мас селянства привів до відвертих вибухів проти польської влади, коли в Галичині з'явилися козацькі полки Богдана Хмельницького. Але Хмельницький не використав цей народний рух в Західній Україні та фактично залишив її під польською владою. В 1772 році Галичина та Прикарпатська Русь, а згодом Буковина перейшли під владу Австрії в стані великого економічного занепаду, зубожіння й розладу, з занедбаною культурою.

Становище селянських мас було тяжким - вони фактично були в кріпацтві польських та мадярських поміщиків. Австрійський уряд в політичних цілях зробив полегшення життя місцевого населення українців, подбав про духовну культуру - сприяв церкві, поліпшив шкільні справи. В 1782 році видано патент про поліпшення життя селян.

В період 1785-1789 років проведено роботу по земельному кадастру (оцінці вартості земель), внаслідок чого поліпшилась справа оподаткування: селянин одержував 70% виробленої продукції, 12% - одержувала держава, 18% - поміщик.

В 1848 році була скасована панщина : держава викупила у поміщиків селянські землі та передала їх селянам, які мали сплачувати державі податок протягом 40 років, починаючи з 1858 року (але не було впорядковане право на володіння лісами та пасовиськами). В ті часи поступово посилився антагонізм між поляками та українцями. Австрійський уряд більш сприятливо ставився до українців, котрі не виявляли, як поляки, сепаратистських тенденцій, але з 1863 року (після поразки польського повстання в Росії) уряд вирішив опертися на поляків, що більш ворожо ставилося до Росії, в той час як частина українців стала на москвофільські позиції.

Наприкінці XIX століття вплив народовців, що підтримували уряд Австрії, став перемагати москвофілів, почався процес розвитку політичного та культурного життя українців, з'явилася мета - утворення незалежної Української держави.

В цей час селянська маса переживала тяжкі часи, більша частина земель на­лежала поміщикам, серед яких переважали чужинці. Зростала диференціація селян:

з'явилися заможні (в Галичині їх було 50%, але володіли землею в два рази більшою, ніж 600 тисяч бідняцьких господарств), але 53% селянських господарств були" безкінні".

Почався процес еміграції селян за кордон (до Канади, США, Бессарабії), там вони пристосувалися до нових умов життя та досягай рівня добробуту.

В 1914 році почалася світова війна, в якій українці в Західної Україні, що стала ареною бойових дій, воювала на боці Австрії проти своїх братів з Наддніпрянщини, що входила до складу Росії. Під час цієї війни селянське господарство Західної України дуже постраждало, частина селян в 1915 році була переселена відступаючими російськими військами до Росії: деяких покарали і мадяри - за прояви москвофільства, росіяни - за вороже ставлення до них. Світова війна закінчилася революцією в Росії та поразкою Австрії, котра була в союзі з Німеччиною. В листопаді 1918 року у Львові була утворена Західно українська народна республіка (ЗУНР), яка почала збройну боротьбу з Польщею, що намагалася включити Галичину до новоутвореної республіки. В цій боротьбі Польща, підтримана державами Антанти (зокрема Францією), одержала перемогу - зайняла всю територію східної Галичини, інші регіони Західної України теж були захоплені сусідніми державами - Румунією (Буковина) та Угорщиною (Закарпатська Україна).

В січні 1919 року в Києві урочисто проголошено злуку Галичини, Буковини з Наддніпрянською Україною. Проте фактично злука не відбулася - уряди та війська їх об’єднані не були. Становище селян українців після захоплення Галичини поляками, а Буковини - румунами залишилося дуже тяжким: влада поміщиків, малоземелля, національне пригнічення.

В 1920 році Червона армія, на короткий строк, зайняла частину Галичини та почала утворювати на селі ревкоми для передачі поміщицьких земель селянам, але відступила. Польська влада встановила жорстокий колоніальний режим, почала провадити полонізацію країни та переселення селян з Польщі.