Реформа 1861 року.

В 1861 році відбулася довгоочікувана реформа - звільнення селян від кріпацтва та передача частин земель колишнім кріпакам. Внаслідок реформи селяни одержати лише політичну волю - їх стали вважати за людей та не продавати як худобу, але економічної незалежності вони не одержали, тому що поміщики залишили за собою найкращі угіддя - ліси, пасовиська , сіножаті, які так необхідні були селянам; тепер вони були змушені платити за користування ними великі гроші.

Викуп за землю селяни сплачували на протязі 20 років. Під час передачі землі колишнім кріпакам виявилася велика різниця в становленні власного господарства між селянами Росії та України. Росіяни визнавали лише общинну форму землекористування община одержувала від поміщика землю, встановлювала обов'язкову сівозміну.

обчислювала площу землі на кожного члена сім’ї; керували справами общини обрані уповноважені; через певну кількість років в общині провадився перерозподіл всієї орної землі, що унеможливлювало постійне користування нею - це найбільший недолік общини. Вихід селянина з общини був обмежений. Найбільше підтримували общинний порядок козаки - донські, оренбурзькі, сибірські тощо.

Український селянин общину не визнавав, він віддавав перевагу подвірній системі, за якою кожний двір одержував певну ділянку землі в постійне користування; переділ її був можливий лише при розділі господарства.

Обидві форми землекористування мали свої переваги та недоліки. Російські політичні партії, спочатку народовольці, потім есери, які відстоювали інтереси селян, перевагу віддавали общині, в якій бачили основу будівництва нового колективного життя. Проведення земельної реформи вимагало виконання значної кількості землемірних робіт - складання планів поміщицьких та общинних земель. Ці роботи проводилися до кінця XIX століття. Виконували їх в основному приватні землеміри, яких готував Московський межовий інститут.

Польові виміри виконувалися спочатку астролябіями (згодом теодолітами) та мірними ланцюгами (згодом стрічками). Орієнтування планів відбувалося за магнітними румбами; на планах виписували румби ліній по межах та їх довжини (в смаженях) і наносили головні елементи ситуації (населені пункти та основні шляхи), а також описували суміжних землекористувачів. Масштаб планів був різний (1:8400 - 1:4200), вони були юридичним документом, стверджуючим власність на землю. Землемірні роботи оплачувалися самими власниками землі та контролювалися губернськими землемірами.

Столипінська реформа.

Значні маси селянства наслідками реформи 1861 року були незадоволені - краща земля залишилася у поміщиків. В останні роки XIX століття в Україні йшов бурхливий процес розвитку промисловості та будівництва залізниць, що призвело до збільшення числа робітників, умови життя яких були дуже тяжкі. Це сприяло розвитку революційних настроїв та утворенню політичних партій, які вели боротьбу проти уряду. Ці настрої передавалися селянству.

В 1905 році в Україні було 32500 дворянських маєтків, які мали П мільйонів десятин землі, в той час як 3 мільйони селянських господарств мали 20 мільйонів десятин землі. Великі поміщицькі господарства перетворювалися на сільськогосподарські фабрики з робочою силою - наймитами. Значна частина малоземельних селян переходила на заробітки до заводів. На початку XX століття селянський рух значно посилився (в 1901 14 році було 670 виступів). Селяни палили поміщицькі садиби, рубали ліси, забирали реманент, орали поміщицькі землі. Революційний рух охопив всі верстви суспільства Невдачі на фронті війни з Японією збільшили його.

В 1905 році почалася революція, яка закінчилася спочатку деякою де­мократизацією в країні. Але в 1906 році революційний рух почав спадати та змінився наступом реакції. Внаслідок революції селяни ніяких поступок з боку уряду не добилися Серед політичних діячів Росії відзначався Столипін. Це була талановита людина яка обіймала посади губернатора Гродненської, а потім Саратовської губернії, досконало вивчила проблеми розвитку сільського господарства в різних за природними та економічними умовами регіонах Російської імперії. Він розумів, що сільськогосподарський потенціал Росії може вивести, імперію на перші позиції в Європі.

В той же час він був запеклим російським, націоналістом, монархістом, вважав, що Росія мусить керувати всіма слов’янськими народами, а інородці на території імперії мусять прийняти російську мову та культуру, згодом перетворитися на росіян.

В 1906 році Столипін став прем’єр - міністром - почався період реакції в політичному житті та земельна реформа на селі, яка мала на меті ліквідацію общини, що заважала розвитку сільського господарства, та утворення численного класу господарів -селян, які одержували значну частину земель поміщиків.

Довгострокові розрахунки за одержані землі проводилися через земельні банки. Всі селянські господарства переводилися на подвірно-ділянкову форму господарювання: одержували землю або на хуторі (господарство має одну ділянку землі, на якій розташована його садиба), або на відрубі (садиба господарства розташована в населеному пункті, а його землі утворюють іншу ділянку).

Крім зміни форми землекористування, Столипінська реформа відкрила для переселення та освоєння великі простори на Далекому Сході (Приморський край), що мали всі умови для ведення продуктивного сільського господарства. Для керівництва проведенням реформи були запрошені деякі спеціалісти з Данії, де подібна реформа була проведена з великим успіхом, внаслідок чого там була досягнута надзвичайна ефективність сільського господарства.

В Україні цю реформу сприйняли з радістю, але в деяких регіонах Росії, зокрема козацьких, не дуже сприятливо. Негативно поставилася до реформи частина великих землевласників, які зуміли перебудувати своє господарювання, придбати продуктивну худобу та сільгосптехніку. Не задоволені реформою також були соціалістичні партії, ЯК1 покладали великі надії на общину, яка сприяла розвитку колективізму.

Вороги реформи проводили навіть замахи на життя Столипіна (скалічили вибухом його дочку). Життя Столипіна закінчилося трагічно. В 1911 році - його було вбито в Київському оперному театрі. Убивця його - Богров, за національністю єврей, був одночасно революціонером та співробітником жандармерії, яка підтримувала реакціонерів - поміщиків. Зі смертю Столипіна реформа, ним започаткована, поступово припинилася, а в 1914 році почалася світова війна.

Наслідки реформи на Україні: вийшли з общини на Правобережжі 51% господарств, на півдні - 34%, на Лівобережжі - 14%, рух переселенців на Далекій Схід, тис. душ: 1906 р.- 217,1907р. -577, 1908р.- 759, 1909р.- 707, 1910р.-353; збільшення чисельності населення Росії за десятиріччя: 1892-1902р.-18,6 Млн.(15,4%),1902-1912рр.-31,7 млн.(227,7%); ріст виробництва за 10 років: зернових - 22,5%, пшениці - 37,5%, ячменю - 62,2%, картоплі - 31,6%, цукрових буряків - 42%. Жоден з народів Європи не досяг такого росту населення та продукції. Проведення земельної реформи призвело до значного збільшення землевпорядних робіт: на кожну ділянку складали за польовими вимірами план; межі ділянок закріплювалися постійними межовими знаками - стовпами з насипанням курганів; на кожній ділянці рили колодязь з прісною водою. Землемірні роботи виконували приватні землеміри під загальним керівництвом губернського землеміра.