Закріплення землі за колгоспами.

Після голодомору, коли загинуло 6 мільйонів сільського населення України, політичне становище країни вимагало проведення деяких заходів, що поліпшували б умови життя селян та мали б на меті реабілітацію діяльності компартії та уряду. Серед цих заходів була урочисто проведена компанія передачі землі всім колгоспам в довічне користування.

Для проведення цієї роботи, що вимагала значної кількості фахівців, були тимчасово мобілізовані всі колишні землевпорядники, які за попередні роки перейшли на інші роботи. Робота закріплення землі за колгоспами складалася з елементів:

1) Чітке визначення та юридичне оформлення меж земель колгоспу (як зовнішні,

так і внутрішні - з землекористувачами, землі яких лежали всередині колгоспних земель, в

і тому числі шляхи державного та районного значення);

2) Прокладання теодолітних ходів по всіх межах (зовнішніх та внутрішніх) з прив’язкою їх до державної тріангуляційної мережі;

3) Обчислення координат всіх точок на межах земель колгоспу;

4) Обчислення площі всіх земель на плані, площ інших землекористувань та земель колгоспу, як різниці між площею на плані та площею інших землекористувань;

5) Складання плану всіх земель в межах колгоспу - державного акта;

6) Урочисте вручення державного акта та реєстрація його.

На поворотах межі на суходолі закріплювалися межовими знаками стандартного типу, з обкопуванням канавами, на живих урочищах прокладалися спеціальні магістральні ходи.

Обчислення виконували з точністю; кутів -1і, довжин ліній та координат точок-0,1 м. Площі обчислювали в основному аналітичним методом. Врівноваження теодолітних ходів виконували в більшості методом послідовного наближення. Крім складання державного акту, заповнювалися шнурові книги, в які записували дані щодо присадибних ділянок окремих колгоспників (точність визначення площі в них була не дуже висока).

Робота видачі державних актів продовжувалася декілька років, з технічного боку вона була виконана досить кваліфіковано, забезпечена достатньою кількістю геодезичних інструментів, належними інструкціями та методичними вказівками з боку управління землевпорядження Наркомату (згодом Міністерства) сільського господарства та обласних органів. Колгоспи одержали багато якісного планового матеріалу, але життя їх від цього не поліпшилося.

Землеустрій радгоспів в 1935 -1941 роках.

Впорядкування роботи радгоспів, що одержали в користування великі площі землі, головним чином в південній та східній частині України, стало одним із чинників підвищення ефективності сільського господарства після голодомору 1932-1933 років.

До радгоспів була направлена велика кількість сільгоспмашин (тракторів, комбайнів, автомашин тощо) - продукції новозбудованих заводів Ростова, Харкова, Сталінграда, їх почали забезпечувати значною кількістю добрив, будівельних матеріалів та кваліфікованих кадрів - керівництво партії та уряд усвідомили, що покладатися на розвиток сільського господарства силами знесилених колгоспів не можна. Для керівництва роботою радгоспів було утворено Міністерство радгоспів (в цю систему не були включені лише радгоспи цукрової спеціалізації, які лишилися при цукроварнях) з управлінням землевпорядкування при ньому, до якого були залучені кращі землевпорядні кадри.

Проведена спеціалізація радгоспів - визначені напрямки господарювання :

а) зернові (з площею навіть до 50 тис. га) в південних областях - Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, частині Донецької (Маріупольщина) Та Лу­ганській (Старобільщина);

б) великої рогатої худоби (з площею 8-17 тис. га) - в центральній зоні країни -Кіровоградській, Дніпропетровській, Харківській, промислових районах Донбасу;

в) свинарські (з площею до 10 тис. Га) - в Полтавській, Харківській, Сумській областях та центральних районах Донбасу;

г) птахівничі (з площею до 6 тис. га) - в окремих районах Полісся, Донбасу, Харківській та Дніпропетровській областях;

д) конярські - Полтавській, Кіровоградській, Київській областях.

Розроблені були типові схеми сівозміни для різних районів України, вжиті заходи щодо поліпшення породи худоби та насіння сільськогосподарських культур. Були проведені великі землевпорядні роботи: встановлення меж земель радгоспів (межі з колгоспами, що до цього одержали державні акти на користування землею, не порушували), були переглянуті схеми розташування населених пунктів та виробничих центрів (відділків, тваринницьких ферм, польових станів (та шляхової мережі. Проведено великі знімальні роботи - складено плани земель в масштабі 1: 10000) в лісостепових районах і Донбасі (та 1: 25000 в південних районах). Ці плани складені методом теодолітної або мензульної зйомки, з прив’язкою до державної тріангуляційної та нівелювальної мережі. На території з складним рельєфом виконана топографічна зйомка з горизонталями через 2 або 5 м.

Землевпорядні роботи виконані комплексними землевпорядними партіями, до складу яких входили спеціалісти - землевпорядники, топографи, агрономи, лісомеліоратори.

Землевпорядники проектувальники одержали якісну планову основу, чіткі завдання радгоспу та за участю провідних фахівців об’єкту землевпорядкування складали проект на декілька років. Цей проект розглядався в області (тресті радгоспів) та затверджувався безпосередньо за участю міністра радгоспів України. Найбільшу увагу було приділено радгоспам в Донбасі. Наприклад, в березні 1940 року значно погіршилося продовольче постачання на терені Донецької області, що вплинуло на зменшення вуглевидобутку. Урядова комісія під керівництвом Молотова, що прибула з Москви ухвалила - до кінця цього року утворити в Донецькій області 4 нові свинорадгоспи з поголів’ям свиней 250 тис. голів. До кінця цього визначеного строку землевпорядними органами Міністерства радгоспів були виконані роботи по складанню планів зйомки і проектів землевпорядкування та планування забудови цих радгоспів; одночасно почали виконувати будівельні роботи, так що до кінця року 250 тис. свиней вже зимували на і нових фермах в світлих великих приміщеннях, до яких завезено належну кількість кормів.

В 1940 році частина радгоспів України (безумовно кращих) була передана під безпосереднє керівництво Міністерства радгоспів СРСР.