Роки відбудови (1946 -1952 роки).

Одержавши перемогу в нав’язаній німецьким фашизмом війні, народ України рішуче взявся за відбудову народного господарства. До важких умов, в яких опинилося село (відсутність належної техніки і тяглової худоби, зруйноване тваринництво, спалені хати, відсутність робочої сили), треба додати неврожай сільгоспкультур через посуху на більшій частині східної та південної України. Але жінки та діти витримали. Вони виконували роботи в полі з допомогою корів, запрягались інколи самі в борони, жали ' серпами.

Все це робилося за умов, коли держава приділяла значно більшу увагу промисловості та поліпшенню умов життя міського населення. Сільське населення фактично було закріпачене, мешканці села не мали паспортів, без дозволу керівництва не могли виїхати з села: значно збільшилося оподаткування селян, з їх присадибних ділянок ретельно обліковувалася кожна сотка городу, кожне дерево в саду, кущі ягідника, бджолосім’я; провадилася примусова підписка на позики, мізерною була оплата трудодня колгоспника.

Значно були змінені керівні кадри колгоспів - колишні практики з місцевих селян, що мали певні навички господарювання, були замінені демобілізованими офіцерами, які не мали відповідної освіти та досвіду господарювання, але були слухняними виконавцями настанов райкомів партії.

Таке становище характерне для колгоспного сектора сільського господарства на більшій частині України. Кращим було становище в радгоспах: проводилася забудова населених пунктів, краще була організована оплата праці (за готівку), налагоджено забезпечення технікою, добривами та племінною худобою.

А на Західній Україні (Волинь, Галичина) в цей час почалася колективізація і тривала братовбивча війна: декілька сотень тисяч добре озброєних вояків Червоної армії та війська МВС воювали з загонами українських патріотів з УПА, яких підтримувало все сільське населення. Ця війна супроводжувалася виселенням в інші райони СРСР сотень тисяч селян-українців.

На базі колишніх поміщицьких господарств, церковних земель та земель виселених до Польщі селян польської національності були утворені нові радгоспи. В період відбудови в порівняно невеликому обсязі проводилися землевпорядні роботи для поновлення державних актів на користування землею колгоспами та коректування проектів землевпорядження.

Роки 1953 -1963.

Після смерті Сталіна в 1953 році керівництво країни перебрав М.Хрущов (спочатку в квартеті з Маленковим, Берією, Молотовим), потім - в дуеті з Булганіним, а згодом - одноосібне.

Політичне становище та економічна політика в країні дуже змінилася, особливо в сільському господарстві:

а) значно зменшилася сума податків на селі;

б) селяни одержали паспорти та змогли вільно переселятися до міст;

в) звільнено десятки тисяч репресованих, значна частина яких складалася з селян, які повернулися до продуктивної праці на селі. Дії М.Хрущова мали позитивний характер.

До позитивного належить: безперервний зв’язок з життям, намагання наблизити керівництво до виробництва (наприклад, утворення раднаргоспів), велика увага до розвитку сільського господарства, намагання розширити посіви цінної кормової культури - кукурудзи.

До негативного належить: намагання в перші роки керівництва побудувати великі агроміста; реформа організації керівництва сільським господарством шляхом передачі його МТС, з ліквідацією райземвідділів: прийняття за короткий час рішень протилежного характеру, наприклад, що будувати на селі - то п’яти поверхові будинки міського типу, то котеджі на одну-дві родини; питання управління та розділу колгоспів, зменшення площі присадибних ділянок в користуванні як колгоспників, так і робітників на селі; намагання вилучити у колгоспників корів для передачі їх на ферми (великої рогатої худоби). В ці роки почали виконуватися роботи по будівництву на Дніпрі "Каскаду гідроелектростанцій та великих водосховищ і нових спеціалізованих тваринницьких фабрик, тепличних комбінатів".

Висунуте М.Хрущовим гасло - "за декілька років досягти рівня сільського господарства США" - виконано не було, навпаки, тільки завдяки розорюванню цілини в Казахстані Радянському Союзу вдалося уникнути катастрофи в галузі зерновиробництва (Україна надала Казахстану дуже велику допомогу відрядженням людей та сільгосптехніки).

Землевпорядні роботи в цей період провадилися в двох напрямках :

1) коректування складених проектів землевпорядкування у зв’язку з введенням спеціалізації деяких сільгосппідприємств;

2) роботи міжгосподарського землевпорядкування в зонах проектування водосховищ на Дніпрі у зв’язку з будівництвом ГЕС.

Для виконання цих робіт була утворена спеціальна "Каховська землевпорядна експедиція", укомплектована найкращими землевпорядниками. Велику роботу по відрізуванню земель на присадибних ділянках в селах виконали колгоспні землеміри.