Земельні відносини в роки громадянської війни.

В 1914 році Російська імперія вступила у світову війну на боці держав Антанти (Англія, Франція, згодом США) проти Німеччини, Австрії та їх союзників. Війна проходила зі змінним успіхом. Росія одержувала перемоги, • але більше було поразок, внаслідок чого німці захопили всю Польщу (що входила до складу Росії), Литву, частину Латвії та України.

Війна проходила на території України до кінці 1917 року, її припинила Жовтнева революція в Росії. Господарство країни знаходилося в жахливому стані: промисловість (важка та легка) значно скоротила випуск продукції, транспорт майже зупинився, сільське господарство занепало у зв’язку з призовом до армії мільйонів чоловік найбільш працездатного віку; в містах промислових районів не вистачало продуктів та палива (слід відзначити, що в Україні становище з продуктами було трохи краще). Земельне питання стало одним з центральних в політиці.

Праві та соціалістичні партії ніяк не змогли порозумітися між собою, цим скористалися більшовики та захопили владу в центрі Росії, висунувши гасло "земля-селянам. фабрики та заводи - робітникам". На всій території імперії почалася громадянська війна. Найбільше вона розгорнулася в Україні, яка фактично була житницею країни - кожна .воююча сторона намагалася її захопити. Влада в Україні змінювалася декілька разів, в різних частинах країни. Центральними політичними питаннями стали земельне та національне.

Українські політичні партії

(Консервативні, ліберальні та соціалістичні) найбільшу увагу придавав національному питанню: вони утворили в 1917 році уряд України - Центральну Раду, тобто досягай своєї мети - утворення української держави, але земельного питання не вирішили – землю селянам не передали.

Центральна Рада видала 4 універсали - документи, що визначали напрям

державної політики:

1-й універсал (10 червня 1917 року) проголошував, що Україна повинна входити як автономна до складу Росії; по всій Росії поміщицькі, казенні і монастирські землі будуть передані народові після скликання Всеросійських та Українських установчих зборів.

2-й універсал (3 липня 1917 року) проголошував про створення Генерального секретаріату, який буде співпрацювати з Тимчасовим урядом Росії. Про земельне питання не було зазначено нічого.

3-й універсал (20 листопада 1917 року) проголошував про утворення Української Народної Республіки в складі Російської федерації та скликання Українських установчих зборів; право власності на землю нетрудових господарств скасується, буде вироблено закон, як порядкувати землею для передачі у власність трудового народу без викупу.

4-й універсал (22 січня 1918 року) оповіщав про утворення самостійної Української Народної Республіки, і земельна комісія Центральної Ради вже виробила закон про передачу землі трудовому народу без викупу, який днями буде розглянуто.

Не вирішили земельного питання Директорія в 1918 - 1919 роках та влада головного отамана С. Петлюри в 1919-1920 роках.

Недооцінку українськими соціалістичними партіями земельного питання можна пояснити тим, що в Центральній Раді, а пізніше в Директорії керували більше соціал-демократи на чолі з Винниченком, які основну увагу звертали на робітництво, а партія українських есерів, що представляла українське селянство в ті часи, майже не була в керівництві, хоча на виборах до установчих зборів (що відбувалися двічі) ця партія одержувала вирішальні перемоги, зібравши до 80 відсотків голосів виборців. Слід зауважити, що ставлення до общини з боку цієї партії було дуже прохолодне (на противагу партії російських есерів).

Інші партії, уряди та сили, що деякій час були при владі під час громадянської війни на території України, по різному ставилися до розв'язання земельного питання.

Уряд гетьмана Скоропадського під час німецької окупації в 1918 році. Соціальною базою гетьмана Скоропадського були велика російська, буржуазія та землевласники, об’єднані в спілці хліборобів. Це зумовило земельну політику уряду, в якому керівну роль відігравала російська партія кадетів (конституційно-демократична), за допомогою окупаційних німецьких та австрійських військ повернення земель та маєтків поміщиків, захоплених та розграбованих селянами. Поміщики прибували з, каральними загонами, провадили масові екзекуції людей прямо на площах та відбирали все захоплене селянами майно, землю, врожай. Це привело до збройних виступів селянських мас проти гетьманського режиму та окупаційних військ.

Військове командування білогвардійських армій Денікіна та Врангеля, В деклараціях командування білогвардійських армій відкладалося розв’язання земельного питання до видання закону про землю після ліквідації більшовицького режиму; до цього, часу право на землю залишалося за поміщиками, від яких залежало надання земель малоземельним селянам, але за певний викуп. З засіяних селянами земель поміщикам треба було здати дві третини зерна та половину трави зібраного врожаю.

Махновці-партизани в 1917-1921 роках. З початку політичної боротьби махновці ставили своїм завданням передачу землі селянам з розподілом поміщицьких земель за трудовими нормами. Вони воювали за землю з німцями, гетьманцями, військами Директорії, білогвардійськими арміями Денікіна та Врангеля, з більшовиками (з ними вони декілька разів об'єднувалися). Вони були під впливом анархістів. Базою для поповнення своєї армії вони мали селянство.

Польські окупаційні власті в квітні-червні 1920 року на території Волині, Поділля та Київщини. Весь шлях польської армії по Україні відзначався брутальністю поляків, реквізиціями та грабунками населення, що викликало обурення населення. Варшавський договір був прийнятий як велике нещастя (за цим договором польські землевласники повертали собі землі, захоплені селянами).

Більшовики. В 1917 році більшовики висунули гасло "Земля - селянам". В 1918 році, весною, під їх владою опинилася майже вся Україна. На місцях почали організовувати волосні ревкоми, які керували стихійним захопленням поміщицьких земель та розграбуванням майна поміщиків.

В 1919 році весною знову повернулася радянська влада - почали утворювати комуни та радгоспи на поміщицьких землях. Була запроваджена "продовольча розверстка" - держава забирала з селянського господарства за твердими цінами всі лишки хліба та фуражу, що перевищували встановлені норми. Це викликало велике обурення селянських мас, почалися збройні виступи проти радянської влади. Осінню 1919 року радянська влада знову повернулася на Україну після перемоги над білогвардійською армією Денікіна влітку 1919 року. За цей час на Україні пройшов процес утворення партії боротьбистів, що вийшла з лав партії Українських есерів; ця партія стояла на радянській платформі, мала великий вплив на селянські маси, але відстоювала незалежність Української Радянської республіки. Уряд Леніна змінив тактику - в січні 1920 року в листі до робітників та селян України він сповіщав, що партія більшовиків та Московський уряд визнали незалежність України. Цій новій політиці більшовиків, їх союзу з боротьбистами повірили багато селян та інтелігенції і залучилися до боротьби з денікінцями. На селі почали утворюватися комітети незаможних селян, що підтримували радянську владу. Одночасно на Україні почався процес українізації.