2. Нормування витрат матеріальних ресурсів

Норма витрат матеріальних ресурсів - це граничнодопустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці про­дукції визначеної якості.

Основні та деякі допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслугову­вання обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.

Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів:

Період дії:

перспективні;

річні;

поточні.

Призначення:

норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів.

Масштаб застосування:

індивідуальні;

групові.

Ступінь деталі­зації номенклатури матеріалів:

специфіковані;

зведені.

Ступінь деталізації об'єкта норму­вання:

на одиницю продукції;

на деталь ;

на вузол.

Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими, підприємствами, інколи науково-дослід­ними установами на замовлення підприємств. Норми ви­трат повинні бути прогресивними, технічно й економічно обґрунтованими.

Структура норми витрат (Н_в) має вигляд:

де: В_ч - чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, ро­боти натур, од.;

В_відх- технологічно неминучі відходи та втрати, натур, од.;

р - інші втрати, що виникають у процесі транспортуван­ня, зберігання тощо.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

Аналітично-розрахунковий (ґрунтується на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.);

Дослідно-виробничий (на основі дослідних випробу­вань безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інстру­менту);

Звітно-статистичний (на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

3. Показники використання матеріальних ресурсів

У системі показників ефективності використання мате­ріальних ресурсів основним є матеріаломісткість.

Абсолютна матеріало­місткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої про­дукції.

Питома матеріаломіст­кість - це витрати основ­них видів сировини і мате­ріалів на одиницю експлу­атаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломі­сткість (М_м) відображає вартість всіх матеріальних

затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовле­ної продукції. її можна обчислити:

де: М₃ - загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N- обсяг виготовленої продукції в грошовому і нату­ральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (М_в):

4. Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів

У практичній роботі підприємства важливе значення ма­ють показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів (К_{вик.матер}) може визначатись не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому:

де: т - кількість видів продукції, при виробництві яких ви­користовується даний вид матеріального ресурсу;

N_i, - обсяг випуску продукції /-го виду в натуральних одиницях;

М_i, - чиста вага (площа) одиниці готової продукції /-го виду;

М_заг - загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загаль­них витрат матеріалу.

3. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилу­чаються.

Відносна економія матеріальних затрат обчислюється:

де: М_баз, М_пл - сума матеріальних затрат, відповідно, в базо­вому і плановому періодах, грн.;

І_q - індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

Основними джерелами економії сировини і матеріалів є:

Зниження ваги виробів;

Скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;

Використання відходів;

Використання вторинної сировини;

Зменшення і ліквідація браку.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:

1) виробничо-технічні (якісна підготовка сировини до виробничого споживання, вдосконалення конструкції виро­бів, комплексна переробка сировини, застосування безвід­ходних та маловідходних технологій);

2) організаційно-економічні (підвищення рівня науко­вості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів).

Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечуються фондами обігу. До фондів обігу належать:

Готова продукція на складах підприємства;

Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;

Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;

Грошові кошти у незавершених розрахунках;

Дебіторська заборгованість;

Готівка в касі.