2. Регулювання економіки на макрорівні

Макроекономічна політика покликана швидко і адекватно реагувати на зміну умов відтворення народного господарства в цілому і створювати необхідні сприятливі умови для забезпечення тривалого економічного зростання, підвищення зайнятості населення, здійснення технологічних і структурних зрушень в економіці, зростання її ефективності і конкурентоспроможності. Вона також спрямована на забезпечення пропорційності між виробництвом засобів виробництва і товарів народного споживання; між промисловим сільськогосподарським виробництвом; між виробництвом і транспортом; між сумою цін споживчих товарів, послуг і сумою доходів населення та ін. Зокрема, грошова маса може бути «вражена» інфляцією. Щоб цього не допустити, необхідно проводити антиінфляційну політику. За своєю суттю антиінфляційна. політика - це комплекс заходів у сфері економіки, фінансів, грошового обігу і кредиту, заробітної плати, зайнятості, міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин з метою обмеження інфляції.

Визнаючи позитивний вплив «повзучої» інфляції на народногосподарські процеси, прибічники кейнсіанства основну мету регулювання інфляції вбачають у тому, щоб стримувати інфляцію в «розумних» межах і не допускати її розгону до загрозливих розмірів. Проте така політика має свої перестороги. Може виникнути ситуація, коли сфера обігу занадто переповнюється грошима і інфляція дуже швидко переростає в «галопуючу». В таких випадках виходом із ситуації є застосування відверто антиінфляційної політики. Вона полягає в обмеженні платоспроможного попиту через фінансовий та кредитно-грошовий механізми. Це обмеження витрат державного бюджету, вилучення частини зайвих грошей з обігу, лімітування випуску грошей і т.д. Все більшого поширення набувають заходи антиінфляційної політики, пов'язані із жорсткою антимонопольною політикою, стимулюванням ринкової конкуренції, підприємницької активності, введенням гнучкої податкової системи.

Значне місце серед напрямів макроекономічного регулювання посідає регулювання сільського господарства. Воно включає різноманітні методи державної підтримки цін на сільськогосподарську продукцію, стимулювання технічної реконструкції і технічного прогресу в сільському господарстві, протекціонізм і захист сільського господарства, регламентацію або обмеження сільськогосподарського виробництва.

Важливим напрямком макроекономічної політики держави є; створення механізму, який би дозволив розв'язати проблеми екологічної, технологічної та ресурсно-енергетичної безпеки країни. Механізм регулювання природокористування в більшості економічно розвинених країн сформувався у 60-70-і роки ХХ ст. (системи обмежень і :заборон, штрафні платежі за забруднення, що платні дозволи на викиди, квоти).

Тема 9 фіскальний механізм економічної політики План

1. Суть фіскальної системи держави

2. Суть, форми та регулююча роль податків

3. Ефективність фіскальної політики

1. Суть фіскальної системи держави

Одне і те ж явище (мобілізація фінансових ресурсів і їх розподіл) одні автори називають фіскальною політикою, а інші - фінансовою (фіск - лат. - державна казна). Фіскальна політика – це політика управління державним бюджетом, його надходженнями та видатками.

Особливості фіскальної політики: основним об'єктом фінансових відносин є не товар чи послуга, а доходи суб'єктів господарювання, державні та регіональні витрати; причинами фіскальних відносин є необхідність вирішення багатьох загальнодержавних та регіональних проблем за рахунок доходів суб'єктів господарювання; основною формою регулювання фіскальних відносин є прийняті і доведені до суб'єктів господарювання закони про податки, принципи та обсяги видатків з державного та місцевих бюджетів на різні цілі та заходи; фінансова система передбачає силові методи залучення податків і владні методи розподілу видатків; з приводу податків суб'єктами відносин виступають, з одного боку, центральні та місцеві органи законодавчої та виконавчої влади, з іншого боку це ті суб'єкти доходів, які певну їх частину повинні віддати в центральний чи місцевий бюджет держави.

Фінансові можливості фіскальної політики залежать переважно від величини бюджетних доходів, основним компонентом яких є податкові надходження. Останні, у свою чергу, залежать від ефективності податкової системи.

Фінансові ресурси - це грошові нагромадження і доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб. Фінансова система має свою структуру. Основними її складовими є фінанси держави, фінанси фірм і фінанси населення.

Основними напрямками впливу фінансової політики є: витрати на розвиток економіки, на соціально-культурні заходи, науку, оборону, управління, зовнішньоекономічну діяльність; дотації до цін, витрати на обслуговування державного боргу, пенсії, допомоги та ін.