Тема 6 еволюція ролі держави та її економічної політики План

1. Об’єктивна необхідність ДРЕ

2. Теоретичні засади ДРЕ

3. Форми державного регулювання економіки

4. Методи (інструменти) державного регулювання

1. Об'єктивна необхідність дре

Втручання держави в економічні процеси має довгу історію. Держава в усі часи тією чи іншою мірою втручається в економічні процеси. Проте ступінь цього втручання в різні періоди неоднаковий. Вже в країнах Стародавнього Сходу держава брала на себе виконання таких загальних для всього суспільства економічних функцій, як будівництво споруд, прокладання доріг, здійснення єдиного грошового обігу. Під час існування Київської Русі держава здійснювала регламентацію торгівлі, вводила систему мита, організовувала будівництво нових міст. З розвитком, капіталістичного виробництва економічні функції держави значно розширюються.

Розвиток ринкового господарства має вади: він самостійно не може протистояти таким негативним явищам макроекономічного рівня, як затяжний спад виробництва, високий. рівень довгострокової інфляції, надмірний рівень безробіття; не може самостійно забезпечувати вдоволення всіх загальнодержавних потреб, оскільки він реагує лише на ті з них, що виявляються через платоспроможний попит; самостійно не може усувати чи мінімізувати такі побічні негативні ефекти, як поляризація населення відповідно до рівня їх доходів, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя людей тощо.

Ці негативні явища можуть бути компенсовані лише через спеціальний державний механізм. Держава об'єктивно вимушена виконувати роль суб'єкта регулювання економіки через такі економічні функції: визначати головні цілі і пріоритети макроекономічного розвитку країни, виходячи із стану економіки і перспектив її розвитку; розробляти і затверджувати правові аспекти функціонування ринкової економіки; розробляти, впроваджувати і здійснювати контроль за дотриманням антимонопольного законодавства для захисту конкуренції; регулювати зовнішньоекономічні відносини країни через систему державних заходів; коригувати соціальні параметри суспільства через встановлення мінімального рівня заробітної плати, соціальних гарантій; займатися фінансуванням таких загальносуспільних благ і послуг, як благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, закладів культури, утримання армії, розвиток науки, освіти та інше.

Значне розширення економічних функцій і зростання ролі держави в економічному регулюванні ринку розпочалося після світової економічної кризи 1929-1933 років. Але посилення загальної уваги до державного регулювання призвело до свідомого стимулювання певного рівня інфляції та подальшої монополізації економіки, що зумовило нове порушення стабільності економічного розвитку. В кінці 70-х років відбулося осмислення необхідності послаблення впливу держави на економіку. Це відбулося шляхом скорочення витрат на соціальні програми, скорочення масштабів регулювання приватного підприємництва, суворого контролю за грошовою масою, часткової приватизації державного сектора в економіці.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в регулюючих діях держави індивідуальних умов конкретної країни. Ці умови характеризуються такими показниками, як часткою державного сектора в економіці, структурою економіки, досягнутим технічним рівнем виробництва, місцем національної економіки у світовому поділі праці, демографічними, національними та політичними умовами тощо. Врахування цих умов вимагає від кожної держави пошуку особливих підходів до межі та змісту свого втручання в економіку. Держава, як правило, не повинна втручатися в самий ринковий механізм, а лише сприяти його розвитку, усувати штучні перешкоди, які можуть створювати підприємства-монополісти. Посилене втручання держави в ринковий механізм виправдане лише в тому випадку, коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і тому не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці.