Тема 5 економічна політика в умовах трансформації командно-адміністративної економіки в ринкову План

1. Вибір моделі розвитку України

2. Економічна тактика перехідного періоду

3. Головні стратегічні напрями перехідного періоду

1. Вибір моделі розвитку України

Економічна політика охоплює два складники - еко­номічну стратегію та економічну тактику. В економічній стратегії втілюються головні завдання, що стоять перед суспільством на пер­спективу. Економічна тактика - це розроблення і визначення конк­ретних напрямів, способів, методів і засобів досягнення стра­тегічних цілей.

Україна, ще перебуваючи в складі Союзу РСР, була не­від'ємною частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Націо­нальні інтереси України підпорядковувалися загальним інтересам СРСР, тому її економіка не розвивалась як самостійний народно­господарський комплекс. Союзний поділ праці і міжреспубліканські галузеві зв'язки були дуже розвиненими, що й визначало глибоку залежність економіки України від загальносоюзної економіки. Різкий розрив економічних зв'язків і перехід до економічної самостійності призвів до глибокої еко­номічної кризи.

Після здобуття незалежності потрібно було вибирати модель розвитку та стратегічну мету. Історичний досвід людства надає нам три моделі можливого розвитку: перша - традиційна капіталістична; друга - команд­на система; третя - змішана, соціально орієнтована ринкова система.

Щоб зробити безпомилковий вибір, треба зважити всі перева­ги й вади кожної з трьох згаданих моделей, з'ясувати їхню істо­ричну перспективу. Перша модель притаманна суспільствам, де товарно-грошові відносини і вільний ринок досягли певного рівня. Кожен виробник - вільний, економічно відособлений і самостійний суб'єкт господарювання. Виробники і споживачі взаємодіють через ринок. Задовольняючи свої власні потреби, вони водночас роз­в'язують і найважливіші проблеми економіки: що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Саме такий механізм суспільної взаємодії Адам Сміт називав «невидимою рукою». Вади моделі: ринкова стихія, неконтрольований роз­виток, порушення пропорційності й кризові явища.

Друга модель - це модель командної економіки, за якої гос­подарський механізм ґрунтується на центрально-розподільній си­стемі відносин. Головною причиною її виникнення була потреба зосереджен­ня в єдиному господарському центрі всіх економічних ресурсів і якнайефективнішого їх використання для забезпечення функці­онування держави й економічного зростання. Ознаки: недоста­тній розвиток продуктивних сил, жоден окремий виробник не міг працювати відособлено від громади, держава у своїх руках концентрувала все управління економічним життям, радянська держава володіла результатами праці всіх членів суспільства. Головна хиба поля­гала в максимальному усуспільненні економічного життя через тотальне одержавлення і розвиток соціоцентризму, за якого надто сильно утискувались особисті інтереси громадян, що по­роджувало багато суперечностей і зловживань владою. Переваги: 1) планове управлін­ня економікою, яке давало можливість оперативно зосереджувати всі економічні ресурси на пріоритетних напрямках, підтримувати необхідну народногосподарську пропорційність, обмежуючи ри­нкову стихію розвитку з її негативними наслідками; 2) уперше на рівні держави здійснювались широкі соціальні про­грами, спрямовані на розвиток освіти, науки, охорони здоров'я, культури, відпочинку, комунальної сфери та ін.

Змішана соціально орієнтована економіка стала найе­фективнішою економічною системою. У цій моделі зростають еко­номічні функції держави, набуває розвитку централізований державний розподіл частини ВНП на користь ефективності суспільного виробництва та підвищення добробуту всіх верств населення; посилюється конт­роль за діяльністю підприємств усіх форм господарювання. Стихія вільного ринку поступається плановій організації.