- •Тема 1 Економічна політика як наука План
- •1. Економіка і політика: витоки формування та суть
- •2. Цілі та інструменти економічної політики
- •3. Суб'єкти економічної політики
- •4. Регіональна економічна політика: суть, особливості, проблеми
- •2. Принципи економічної політики
- •1. Система економічних інтересів суспільства та механізм їх поєднання
- •2. Економічна політика як механізм поєднання економічних інтересів
- •Тема 4 основні напрямки структурної політики в перехідній економіці План
- •1. Складові структурної політики
- •2. Механізм структурних змін в економіці
- •3. Методи структурного регулювання
- •Тема 5 економічна політика в умовах трансформації командно-адміністративної економіки в ринкову План
- •1. Вибір моделі розвитку України
- •2. Економічна тактика перехідного періоду
- •3. Головні стратегічні напрями перехідного періоду
- •Тема 6 еволюція ролі держави та її економічної політики План
- •1. Об'єктивна необхідність дре
- •2. Теоретичні засади державного регулювання економіки
- •3. Форми державного регулювання економіки
- •4. Методи (інструменти) державного регулювання
- •Тема 7 соціальна політика держави План
- •1. Суть соціальної політики
- •2. Система регулювання оплати праці
- •3. Регулювання розподілу і перерозподілу доходів
- •Тема 8 кон’юнктурна політика держави
- •1. Теоретичні основи кон’юнктури
- •2. Регулювання економіки на макрорівні
- •Тема 9 фіскальний механізм економічної політики План
- •1. Суть фіскальної системи держави
- •2. Суть, форми, регулююча роль податків
- •3. Ефективність фіскальної політики
- •Тема 10 Зовнішньоекономічна політика План
- •1. Суть зовнішньоекономічної політики
- •2. Режими валютних курсів
- •3. Міжнародна фінансово-кредитна політика
- •Перелік контрольних питань до заліку
- •Контрольна робота
- •Перелік питань до виконання контрольної роботи
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
2. Механізм структурних змін в економіці
Головні напрями структурної політики: стимулювання з метою створення такої структури економіки, яка б відповідала вимогам НТП і НТР; підвищення конкурентоспроможності національної економіки; подолання техніко-технологічного відставання відповідних регіонів та раціональний розподіл виробничих ресурсів.
Західні держави, обираючи мету структурної політики, керуються конкретним розкладом політичних сил, які вимагають підтримати ті чи інші сфери і галузі економіки, та необхідністю реагувати на найбільші диспропорції, що істотно порушують процес суспільного відтворення.
Критерієм пріоритетності певної галузі є:
експортний потенціал галузі (її продукція має посилювати конкурентоспроможність галузі на зовнішньому ринку та сприяти швидкому нарощуванню експорту);
перспективи попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку;
соціально-економічний розвиток держави в цілому (розвиток пріоритетної галузі покликаний забезпечити зростання наукового та інтелектуального потенціалу країни взагалі);
роль галузі в мінімізації дефіцитів в торговому балансі країни;
сприятливий побічний ефект (якщо в разі прискореного розвитку даної галузі підвищується ефективність в інших галузях та секторах, то вона може бути визнана пріоритетною).
3. Методи структурного регулювання
Державне регулювання структури економіки може здійснюватись за допомогою методів прямого і непрямого впливу. До першої групи слід віднести: систему державних замовлень та закупівель, централізовано встановлені ціни, дотації, цільове фінансування окремих сфер діяльності та суб'єктів, методи правового регулювання. До способів непрямого впливу належать: податкове регулювання, використання політики прискореної амортизації, процентні ставки.
До економічних важелів структурного регулювання належать:
- пільгове оподаткування;
- надання різноманітних кредитних пільг;
- проведення політики прискореної амортизації;
- проведення митної політики;
- фінансування у вигляді субсидій, дотацій, субвенцій, інвестиційних надбавок, бюджетних позичок тощо.
Структурне регулювання здійснюється державою і через інноваційну та інвестиційну політику. Інноваційна політика - це політика сприяння впровадженню науково-технічних досягнень у виробництво. Вона пов'язана із створенням нових і вдосконаленням вже застосовуваних технологій, підвищенням якості продукції. Інвестиційна політика передбачає вироблення довгострокової інвестиційної програми, спрямованої на досягнення макроекономічної рівноваги. Ця політика покликана інтегрувати процеси реконструкції, технічного переозброєння і оновлення основних фондів.
Кожна держава визначає основні напрями структурних зрушень, оскільки вона не в змозі водночас підтримувати усі параметри економічного, науково-технічного і соціального розвитку. Тому визначається обмежена кількість програм на 5-10 років (таких програм буває від 7 до 25). Після виконання одних програм розробляються і виконуються інші.