Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економічна політика.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
389.63 Кб
Скачать

2. Економічна політика як механізм поєднання економічних інтересів

З виникненням держави зароджується і державна економічна політика як складова державної політики загалом. Держава має певні інститути, які виконують функції державної влади: законодавчу, виконавчу, контрольну. Прийняті закони і постанови характеризують відповідну політику держави: внутрішню, зовнішню, економічну, соціальну, демографічну.

Держава стає все активнішим суб’єктом суспільного виробництва, його організатором, координатором, керівником. Вона встановлює правові підвалини, загальні правила економічної поведінки всіх суб’єктів господарювання, створює умови для реалізації економічних інтересів усім – працюючим і ні, створює правову базу для узгодження й оптимізації інтересів усіх членів суспільства. Для цього держава проводить комплексну економічну політику (фінансову, грошову, податкову, митну валютну, кредитну, регіональну та ін.). загальним правовим підґрунтям для реалізації економічної політики є Конституція.

Стійкість державної економічної політики значною мірою забезпечує узгодження економічних інтересів панівних класів, соціальних груп, політичних партій, можливість компромісів між ними. Якщо держава не зможе знайти способів узгодження суперечливих інтересів, то їх розв’язання, скоріш за все, відбуватиметься анти законно, нелегітимно – через криміналізацію, тінізацію економічних відносин.

Головними соціально-економічними проблемами за ринкової економіки є: оптимізація протилежних інтересів виробників і споживачів, продавців і покупців, найманих робітників і роботодавців; урахування і створення умов для реалізації інтересів різних груп населення (безробітних, молоді, інвалідів, багатодітних сімей і т.д.); узгодження інтересів багатих і бідних тощо. Навіть неповне вирішення цих проблем наближає державу до реалізації стратегічної мети – забезпечення народного добробуту, економічної та соціальної стабільності, суспільного прогресу.

Тема 4 основні напрямки структурної політики в перехідній економіці План

1. Складові структурної політики

  1. Механізм структурних змін в економіці

  2. Методи структурного регулювання

1. Складові структурної політики

Структурна економічна політика – це сукупність конкретних дій та система заходів державного впливу, спрямованих на структурні перетворення в економіці та визначення її пріоритетних ланок.

Різноманітність і особливості структурних зрушень у певній країні визначаються такими чинниками: конкретні форми реалізації відповідного типу економіки (традиційна, ринкова, командна, змішана); специфічними для кожної країни умовами і формами становлення й розвитку народного господарства; ступенем завершеності технологічної перебудови.

Багато процесів структурних змін в економіці, які відбуваються під впливом НТР, є загальними для різних країн незалежно від їхніх соціально-економічних систем:

  1. Відбувається процес формування групи галузей, які забезпечують НТР і мають відносно високі темпи зростання (хімічна і нафтохімічна промисловість, атомна енергетика, електроніка, засобів зв’язку).

  2. Змінюється співвідношення між добувними і переробними галузями на користь останніх.

  3. Розвивається інфраструктура суспільного виробництва, сфера виробничих і побутових послуг – транспорт, зв'язок, енергетика, інформаційне обслуговування народного господарства, зростає роль науки.

  4. Динамічний розвиток сфери послуг. Як свідчить практика промислово розвинених країн, саме у сфері послуг зайнято понад 70 % трудових ресурсів.

За сучасних умов зростає кількість питомої ваги в загальному обсязі виробництва середніх і малих підприємств. Мале підприємництво сприяє структурній перебудові економіки, зміцненню економічної безпеки регіонів. У світовій господарській практиці малі й середні підприємства є роботодавцями майже для 50 – 60 % працездатного населення. А обсяги виробництва у цій сфері в різних країнах становлять від третини до двох третин ВНП.

Головним завданням структурної політики держави є подолання диспропорцій, що виникають між окремими сферами, галузями економіки, а також регіонами.