Питання для самоперевірки

1. Чим обумовлюється специфіка управління персоналом у міжнародному менеджменті?

2. У чому полягають відмінності у регулюванні трудових відносин у розвинених країнах у порівнянні з Україною?

3. Назвіть основні форми стимулювання персоналу у міжнародних корпораціях.

4. У чому полягає сутність соціального партнерства?

5. Охарактеризуйте характерні риси і відмінності європейської, американської, японської та російської моделей соціального партнерства.

6. Чим обумовлена необхідність розвитку людського капіталу підприємств?

7. Які основні напрями діяльності підприємств з розвитку людського капіталу?

8. Які питання виникають при визначенні винагороди співробітникам, що відряджаються за кордон?

Тема 6. Контроль у міжнародному менеджменті

6.1. Види контролю у міжнародному менеджменті та їх особливості.

6.2. Види контролю у міжнародних корпораціях.

6.1. Види контролю у міжнародному менеджменті та їх особливості

Контроль — це особлива функція менеджменту, яка зосереджена на спостереженні за процесом управління і на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту, тому прорахунки і недоліки в його виконанні призводять до погіршення результатів господарювання. У той же час належний контроль надає сприяння досягненню поставлених цілей.

У міжнародному бізнесі функція контролю набуває додаткової складності. Чинники, що ускладнюють контроль, пов’язані з можливими комунікаційними проблемами, які можуть виникати між центральною штаб-квартирою корпорації та її філіями і дочірніми фірмами. Виникає також проблема зіставлення результатів контролю. Скажімо, завод у Бомбеї може активніше використовувати дешеву місцеву робочу силу замість механізації ручних робіт, тому за показником продуктивності праці він може поступатися філіям в інших країнах. Проте за показником рентабельності Бомбейський завод може бути кращим.

Слід також пам'ятати про можливі дисфункціональні наслідки контролю, якщо виконавці удаються до маніпуляцій, тобто роблять акцент виключно на тих показниках, які їм вигідні, і навіть удаються до збочення звітності. Причиною таких явищ може бути негнучкість системи контролю або використання нераціональних стандартів. У деяких міжнародних корпораціях були виявлені факти неякісного контролю на вищих рівнях менеджменту, що призвело до збочення фінансової звітності і штучного поліпшення результатів діяльності. Завдяки цьому компаніям удалося безпідставно залучати додатково значні кошти акціонерів, які зазнали збитків після банкрутства таких компаній. Це стосується перш за все американських корпорацій «Енрон», «Ленон бразерс», «Ай І Джи» тощо, які постійно займаються фінансовими аферами, а потім оголошують про своє банкрутство.

Особистий контроль заснований на особистих контактах з підлеглими, у процесі яких здійснюється безпосередній нагляд за їх діями, з'ясовуються причини відхилень від стандартів і шляхи усунення недоліків. Перевага цього вигляду контролю полягає в тому, що у менеджерів вищого рівня формуються особисті враження відносно діяльності підлеглих. Крім того, цей тип контролю відіграє важливу роль у подоланні національних культурних відмінностей між працівниками компанії та формуванні корпоративної культури. Недоліком цього контролю є велика трудомісткість. Тому цей тип контролю застосовується лише відносно керівників дочірніх підприємств і філій.

Адміністративний контроль здійснюється через систему процедур і правил, які регламентують діяльність підрозділів. Для підрозділів міжнародних корпорацій найбільш поширеними видами адміністративного контролю є бюджетний контроль і правила капітальних витрат. У зв'язку з цим доречним буде нагадати, що за своєю суттю бюджети — це перелік витрат фінансових ресурсів фірми. У бюджеті підрозділу визначено, скільки ресурсів може витратити це підрозділ за певний час. Встановлюючи обсяг ресурсів на певний період, штаб-квартира одночасно визначає цілі, які мають бути досягнуті підрозділом. Переваги бюджетного контролю пов'язані з тим, що бюджети є інструментом не лише контролю, але й планування.

Контроль за результатами орієнтований на досягнення кінцевої мети і ділиться на три етапи:

1) встановлення цілей підрозділів;

2) кількісне вираження цілей через певні показники: продуктивність, прибутковість, частка ринку і т. д.;

3) оцінка діяльності менеджерів за їх здатністю досягати цілей.

Для виробничих підрозділів і зарубіжних відділень використовуються показники обсягів продаж і долі ринку. Для функціональних підрозділів показники враховують особливості їх діяльності. Скажімо, для відділів розробок і досліджень ключову роль зіграє міжнародна конкурентоспроможність розроблених нових виробів. Діяльність виробничих підрозділів відображується показниками якості продукції і виконанням установлених виробничих графіків. Важливими перевагами цього виду контролю є його простота та орієнтація на досягнення зарубіжними підрозділами таких кінцевих результатів, які пов'язані із загальними цілями корпорації. Подібний контроль дозволяє використовувати систему «управління по відхиленнях», якщо менеджери підрозділів діють самостійно, у межах установлених відхилень ключових показників. Проте, якщо ці показники перевершують відхилення, менеджери центрального офісу отримують право втручатися у діяльність зарубіжних відділень, включаючи заміну їх керівників. Істотною перевагою контролю за результатами є також можливість його об'єднання з системою винагород і стимулювання менеджерів. Серед недоліків цього контролю — складність пошуку таких ключових показників, які б вичерпно відображували кінцеві результати діяльності зарубіжних підрозділ - адже навіть показник прибутку не є вичерпним.

Контроль якості відіграє важливу роль у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності корпорацій. Використовуються такі інструменти, як цикл контролю якості, колесо Демінга (планування — виконання — перевірка — реакція), система Шинго, методи Тагуши і так далі. Для виробничих ділянок широко застосовуються сім статистичних методів контролю якості: діаграма Паретто, причинно-наслідкова діаграма, стратифікація (розшарування), відомості перевірки, гістограми, діаграма розсіювання (кореляції), контрольні карти Шухарта.

Контроль діяльності персоналу пов'язаний переважно з оцінкою виконання працівниками своїх обов'язків, що дозволяє визначити шляхи поліпшення їх роботи і пов'язати винагороду з результатами, визначити кандидатів на службове просування. Найбільш поширеними інструментами такого контролю є періодичні перевірки.

Досить поширеними в міжнародних корпораціях є спеціальні центри оцінки, які виявляють потенціал співробітників для їх подальшого службового зростання. У цих центрах широко використовуються всілякі вправи, тести, ділові ігри й інші методи виявлення потенційних здібностей працівників. Конкретні типові інструменти, які застосовуються вказаними центрами оцінки, включають:

1) групові вправи, у яких кандидати працюють як члени команди, які приймають рішення;

2) індивідуальні ділові вправи з ухвалення рішень;

3) підготовка бізнес-плану;

4) вправи з написання ділових листів.

За результатами виконання вказаних вправ проводяться інтерв'ю з менеджерами і визначаються перспективні кандидати для подальшого просування по службових сходах.

Фінансовий контроль є найбільш простим і поширеним, оскільки він ґрунтується на системі звітності. Показники прибутку зарубіжного відділення або доходів від інвестицій дозволяють постійно стежити за фінансовими результатами діяльності зарубіжних відділень, які дають комплексну характеристику стану цього підрозділу в певний період, а також динаміку його розвитку. В процесі фінансового контролю використовуються всілякі фінансові показники: ліквідності, прибутковості активів, заборгованості, прибутковості акціонерного капіталу, прибутковості продажів тощо. Проте при цьому слід звернути увагу на такі особливості:

1. Показники доходів, витрат, прибутків вимірюються в різних валютах, курси яких постійно змінюються.

2. Облікова практика і фінансова звітність відрізняється в різних країнах залежно від місцевого законодавства.

3. Складна природа вимірювань породжує часовий лаг в оцінці виконання, яке може затримувати розпізнавання відхилення від стандартів і вживання заходів, що необхідні для корекції.

4. Система фінансового контролю зарубіжних філій ґрунтується на прийнятих у міжнародних корпораціях моделях трансфертного ціноутворення.

Усе це ускладнює фінансовий контроль у міжнародних корпораціях і вимагає використання в складних випадках іншої техніки контролю, перш за все ревізій.

Ревізія означає цільові спеціальні перевірки працівниками центрального офісу результатів діяльності зарубіжних відділень, за допомогою яких установлюється об'єктивність наданої звітності, а також розробляються шляхи поліпшення діяльності відділення і подолання негативних результатів. Ревізії відділень включають перевірки управління майном, організаційні процеси, облік, баланс і оцінку бізнесу. Поточна ревізія проводиться фахівцями відділень. Регулярна ревізія фахівцями центрального офісу здійснюється за дорученням керівництва концерну і може включати, окрім указаних для регіональних одиниць сфер, також перевірку підприємницьких концепцій і стратегій цих відділень, доцільності організаційних структур, що діють, ефективності виконання функцій, доцільності та якості застосованих технологій і продуктів.

Перевірки виконуються головним відділом ревізій, який входить до складу центрального апарату. Ревізорська команда включає ревізорів указаного відділу, фахівців інших підрозділ, а також експертів з боку. Таким чином, ревізія набуває рис практичного консультування. Перевірки відбуваються раз у п'ять років з попередженням за рік зарубіжного відділення, яке ревізується. Тривалість перевірки не повинна перебільшувати 4-5 тижнів. У завершальному обговоренні узгоджується перелік заходів щодо усунення виявлених недоліків, виконання яких відстежується через рік спеціальною комісією. Поряд з розглянутими вище плановими ревізіями проводяться і спеціальні (позапланові) ревізії. Найчастіше вони здійснюються в разі зміни керівництва зарубіжного відділення або ж критичного розвитку подій.

Вивчення питань фінансової звітності міжнародних корпорацій має важливе значення, оскільки дані звітів служать основою для здійснення контролю. Адже аналіз фінансової звітності і зіставлення її з планом дозволяє своєчасно виявити відхилення і прийняти відповідні заходи.

Слід чітко розмежовувати фінансову і бухгалтерську звітність. Фінансова звітність обов'язково публікується як у фінансових виданнях, так і спеціальних виданнях корпорації, як правило, разом з висновками незалежних аудиторів. Фінансові звіти міжнародних корпорацій реєструються на фондових біржах, на яких обертаються їх цінні папери, а також в інших ділових інститутах. Останнім часом провідні міжнародні корпорації розміщують досить об'ємні звіти на своїх сайтах в Інтернеті. Зокрема, обсяг звіту корпорації «Дженерал Електрик» в Інтернеті за 2007 р. складав 92 сторінки.

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п'ять:

1. Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).

2. Баланс.

3. Звіт про акціонерний капітал.

4. Звіт про зміну фінансової позиції.

5. Звіт про грошові потоки.

Звіти зарубіжних відділень, що направляються в штаб-квартиру міжнародної корпорації, включають:

1. Звіти, засновані на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні, де розташована материнська компанія;

2. Звіти, засновані на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні, де розташована дочірнє підприємство;

3. Консолідовані фінансові звіти з урахуванням відповідних вимог.

Міжнародна звітність може відповідати не лише загальним вимогам об'єктивності, своєчасності і так далі, але й спеціальним вимогам. Серед цих вимог такі:

1. Відповідність між цінністю інформації і її вартістю. Оскільки ця інформація стосується значної кількості питань, вона вимагає значних витрат. Для здобуття цієї вимоги міжнародні корпорації використовують метод «планомірного аналізу придбаної інформації», що означає періодичну оцінку нового документа або інформаційної послуги, які надається компанії, з метою використання виключно важливої інформації.

2. Збалансованість між потоками інформації та можливостями її якісного використання, уникнення надмірного «інформаційного потоку». Компанії прагнуть обмежитися використанням релевантної інформації, яка безпосередньо стосується певних питань і є важливою.

3. Одноманітність інформації, потрібної для керівництва корпорації та філій. Якщо інформація відрізнятиметься, то виникає дилема: або порівнювати непорівнянні дані, або ж вимагати додаткові дані від філій.

4. Сумісність методів обробки даних у різних країнах, а саме інформаційної техніки і програмного забезпечення.

5. Безпека інформаційних систем, яка усуває можливість несанкціонованого доступу до даних, що складають предмет комерційної таємниці.