Аналіз соціокультурного середовища.

Величезна кількість операцій у світі щоденно зривається через те, що або один з учасників, або обидва намагаються змусити партнерів прийняти чуже бачення світу, чужі «правила гри», нав'язати свої норми поведінки. При цьому кожен з них переконаний, що партнер відмовляється від них або просто по якомусь непорозумінню, або замислив щось, бажаючи заманити на «свій майданчик».

Розуміння національно-культурних особливостей зовнішньоекономічних партнерів дозволяє передбачати, як вони реагуватимуть на наші пропозиції. Більше того, ми зможемо певною мірою передбачити їх ставлення до нас. Практичне знання базових меж інших культур зведе до мінімуму неприємні сюрпризи, дасть нам необхідне розуміння, яке дозволить подолати труднощі спілкування з представниками інших країн.

У найзагальнішому сенсі культуру можна визначити як сукупність знань, переконань, цінностей, а також характерні для всіх членів суспільства єдині стереотипи поведінки і мислення, тобто спосіб життя того чи іншого народу чи етнічної спільності. Це широке трактування феномену культури природним чином дозволяє включити в нього все те, що протягом багатьох століть складалося і оформлялося в народній свідомості у вигляді традицій, звичок, звичаїв, вірувань, стереотипів поведінки і так далі й відповідно передавалося з покоління в покоління, стаючи основою існування нації, визначаючи спосіб життя її членів. Культурологічні чинники набагато складніші й неоднозначні, ніж чинники економічні та політичні. Оскільки її розуміння — важливий момент професіоналізму міжнародного менеджера, то правомірно зупинитися на цьому детальніше.

Спочатку формування культурних констант, безумовно, визначалося географічними і природно-кліматичними характеристиками районів компактного мешкання національних громад, і ці особливості зберігають своє важливе значення до цих пір: досить, наприклад, зіставити національні характери мешканців півночі і південців, особливості поведінки жителів Сходу або Африки і так далі. Але по ходу історичного розвитку окремих націй, становлення та еволюції національних держав ці культурні константи істотно змінювалися під впливом політичних, економічних, релігійних, соціальних та інших процесів (зрозуміло, що взаємодія тут — чисто динамічна: з одного боку, культура багато в чому зумовлювала спрямованість і хід цих процесів, а з іншої — сама ставала об'єктом їх щонайпотужнішої дії).

Колоніальні завоювання сприяли поширенню культурних впливів з країн-метрополій у колишні колонії, тобто в досить видалені територіально-національні утворення. І в цьому сенсі, скажімо, міжнародний менеджер, що працює з країнами британської співдружності або з колишніми французькими колоніями, досить швидко переконується в необхідності обліку такого роду чинників.

Проте на рубежі XX і XXI ст. можна говорити про досить стійкі культурні особливості, що склалися в національних державах і окремих регіонах планети. Саме ця обставина дає можливість багатьом дослідникам оперувати такими глобальними поняттями, як «західна», «східна», «ісламська», «чорна» культура, що, безумовно, є відомим спрощенням.

Абсолютно нову динаміку в розвиток культурних середовищ на планеті внесла епоха глобалізації та ера інформаційних технологій, що, по суті, зробила весь світ свого роду «великим селом» з абсолютно нічим не обмеженим доступом будь-якої людини до ідей, образів, досягнень і проблем будь-якої культури (хоч би на чисто інформаційному рівні). З іншого боку, весь світ став об'єктом досить відчутної експансії саме західної, перш за все американської культури.

При розгляді культури певної країни не можна не враховувати вплив домінуючої релігії. І хоч на сьогодні у світі існують тисячі релігій, чотири з них є найпоширенішими: християнство, іслам, індуїзм, буддизм.

Християнство — найпоширеніша релігія у світі. Християнами вважають себе приблизно 1 млрд. людей, або практично 20% населення планети. Як ілюструє карта, більшість християн живуть у Європі і Америці, хоча їх кількість в Африці зростає дуже швидкими темпами. Якщо розглянути економічні наслідки впливу даної релігії на світову економіку, можна виявити цікавий факт: деякі соціологи стверджують, що одна з головних гілок християнства - протестантизм -сприяла виникненню сучасного капіталізму. Так, Макс Вебер стверджував, що протестантська етика, що робить акцент на необхідності постійної та наполегливої праці, створення благополуччя (на славу Господа) і утримання від різних розваг. врешті-решт вивела систему цінностей, сприятливу для розвитку капіталізму. Протестанти наполегливо працювали і систематично нагромаджували блага. А оскільки їм не належало споживати ці блага, використовуючи їх на мирські розради, то вони знайшли використання своїм доходам, вкладаючи їх у подальший розвиток капіталістичних підприємств. Таким чином, поєднання наполегливої праці з накопиченням капіталу, який можна було використовувати для здійснення фінансових інвестицій і розширення підприємств, відкрило дорогу до розвитку капіталізму спочатку в Західній Європі, а потім і в США.

Іслам - є другою з найбільших світових релігій. Мусульмани складають більшість у З5 країнах світу і заселяють практично цілісну територію від північно-західного побережжя Африки, через весь Середній Схід до Китаю і Малайзії на Далекому Сході. Більшість економічних принципів ісламу відображують позитивне ставлення до вільного підприємництва. Коран схвалює вільне підприємництво і здобуття легітимних доходів від торгівлі або комерції, але засуджує тих, хто отримує прибуток за рахунок експлуатації інших.

Згідно з ісламським баченням світу, людина – частина колективу, у якому успішні люди повинні допомагати тим, хто такими не є. Коротше кажучи, в мусульманських країнах існує позитивне ставлення до здобуття прибутку, якщо його отримано чесним шляхом і не за рахунок експлуатації багатьох людей для користі одного. Бажано також, щоб люди, одержуючи прибуток, займалися добродійністю і допомагали бідним. Крім того, Коран підкреслює необхідність дотримання контрактних зобов'язань, даного слова і забороняє шахрайство. Враховуючи, загалом, позитивне ставлення ісламу до ринково орієнтованих систем, мусульманські країни, ймовірно, досить добре ставлимуться до міжнародних фірм, поки ті у своїй діяльності не будуть суперечити принципам ісламської етики. Так, наприклад, один з економічних принципів ісламу забороняє плату і здобуття відсотків за користування кредитом, що розглядається як лихварство. У деяких ісламських країнах принцип заборони лихварства закріплений законодавчо. У 1992 році Федеральний шаріатський суд Пакистану - найвищий законодавчий орган країни – оголосив, що стягнення плати за користування кредитом є несумісним з ісламським способом життя. При цьому були внесені відповідні поправки до законів цієї країни у фінансовій сфері. Банківська система ісламських країн замість відсотків по кредиту впроваджує систему участі в прибутку, який буде отримано унаслідок тієї або іншої інвестицій. Деякі мусульмани стверджують, що така система ефективніша за західної, оскільки заохочує довгострокові банківські вклади.

Оцінюючи сучасну ситуацію і процеси в ісламі, слід враховувати, що отримання мусульманськими народами незалежності поставило перед ними принципово нові проблеми, пов'язані з вибором шляхів соціально-економічного і політичного розвитку. На ісламському світі з'явилися багаточисельні концепції так званого "третього шляху". Апелюючи до традиції і практики ранньої ісламської державності, громадські діячі світської орієнтації висувають тезу про "ісламський шлях" розвитку як єдино прийнятний для країн поширення третьої світової релігії. На його основі створюються всілякі концепції "ісламської держави", "ісламської економіки", "ісламського соціалізму" і так далі, які в цілому є модернізацією політичних і соціально-економічних доктрин класичного ісламу з урахуванням специфіки конкретних країн.

У той же час слід мати на увазі, що між мусульманами і немусульманами є певне непорозуміння. Одна з американських компаній провела масштабне дослідження в 14 країнах світу (Китай, Єгипет, Франція, Німеччина, Великобританія, Індія, Індонезія, Японія, Йорданія, Нігерія, Пакистан, Росія, Іспанія, Туреччина і США). Всього було опитано 14 тис. мусульман і немусульман (від 900 до 2 тис. осіб в кожній із країн). За його результатами, більшість із опитаних представників обох релігій вважають взаємні стосунки «поганими». Ось витяг із звіту: «Багато хто на Заході сприймає мусульман як фанатиків, схильних до насильства і нетерпимості. При цьому мусульмани на Близькому Сході і в Азії в цілому сприймають жителів Заходу як самовдоволених, аморальних і жадібних людей, схильних до насильства і фанатизму».

Індуїзм - ця релігія налічує приблизно 500 млн. прибічників, більшість із яких припадає на п-ов Індостан. Традиційні цінності індуїстів підкреслюють, що людину необхідно оцінювати не за його матеріальними досягненнями, а за духовним розвитком. Вони вважають, що прагнення до матеріального достатку ускладнює досягнення стану нірвани. Деякі вважають, що саме цей аспект негативно вплинув на економічний розвиток Індії після здобуття незалежності. Індуїзм сприяє також підтримці кастової системи. Наприклад, у межах бізнес-структури найталановитіші працівники не можуть продовжувати свій рух угору, до вищих рівнів управління лише через приналежність до нижчої касти. І навпаки, деякі індивіди можуть отримати вищі посади у фірмі завдяки не своїм здібностям, а кастовому походженню.

Буддизм виник в Індії в 4-5 ст. до н.е., налічує більше 250 млн. прибічників, більшість із яких припадає на країни Центральної і Південно-Східної Азії, Китай, Корею і Японію. Буддизм не підтримує кастову систему, не надає особливого значення екстремальному аскетизму, але як й індуїсти, робить акцент на необхідності духовного розвитку замість активної участі в нинішньому житті, тобто, на відміну від країн індуїстів і мусульманських з їх підтримкою кастової системи і надмірним аскетизмом, суспільства буддистів являють собою сприятливіше поле для підприємницької діяльності.