18. Культура Галицько-Волинського князівства: особливості розвитку, літописання, освіта, мистецтво.

Історія Галицько-Волинського князівства - складова частина історії Стародавньої Русі періоду феодальної роздрібненості. Причини роздрібненості обумовлені виробничими відносинами, для яких було характерне зростання продуктивних сил у сільському господарстві та ремеслі. Розвиток натурального господарства, відсутність національного ринку, ослаблення економічних зв'язків породжувала прагнення до відокремлення. Влада князя обтяжувала землевласників, які керувалися перш за все власними інтересами. Всередині XII ст. єдина Київська Русь розпалася на окремі землі або князівства. Кожна земля мала своє самоврядування, політичне управління здійснював князь. Галицько-Волинське князівство утворилося в 1199 р. на основі об'єднання Галицької і Волинської земель, яке здійснив Роман Мстиславич. Важливими освітніми центрами у Галицько-Волинському князівстві стали Галич, Володимир-Волинський, а пізніше - Львів. Тут поширення освіти, як і в містах Київської Русі відбувалось шляхом розвитку школи та письменництва. Історичні дані засвідчують, що справами освіти перш за все займалися князі, заможні бояри, а також купці. Перші школи створювались при церквах та монастирях, де вчителями були священики, ченці та дяки. Вони навчали не лише читати, але багато уваги приділяли й письму. Після закінчення початкової школи випускники повинні були продовжувати свою освіту самостійно. Україна до XVI століття не мала власних вищих навчальних закладів, тому діти вельмож отримували вищу освіту за кордоном. Літописання Галицько-Волинського князівства представлене головним чином Галицько-Волинським літописом, що складає третю частину Іпатіївського літопису. Дослідження літопису показали, що він мав п'ять редакцій, в той же час він є цілісним твором, що належить до однієї літописної школи. Характерною особливістю Галицько-Волинського літопису є те, що в ньому подано хронологічний перелік подій. Літописи, як правило складалися у княжому дворі і його автори були виразниками інтересів княжої верхівки. У князівстві високого рівня розвитку набув живопис. Українське живописне мистецтво виникло ще в дохристиянську добу. Істотний вплив на нього мав стиль візантійського живопису, який на той час панував не лише в старокиївській державі, а й по всій Європі. Християнський живопис порвав з реалістичними традиціями, замість життєдіяльності стверджувався аскетизм. Саме в цьому варіанті візантійський живопис прийшов на Україну. Його характерною рисою було те, що окремі постаті розміщувалися на картині в небесній гармонії, а не в життєвому безладі.

19. Особливості українського Ренесансу. Ранній гуманізм в Україні

Український Ренесанс охоплює 2пол. XV - Іпол. ХУІІст. Поділяється на 2 періоди:

1) Передвідродження: 2пол. XV - 1 пол. ХУІст. 2) Саме Відродження: 2пол. XVI - 1 пол. ХУПст. Картина світу: антропоцентрична .Ідеальна особистість того часу: універсал. Смисл – залишити слід після себе. Людина повинна використовувати життя для процвітання, розвитку культури, вдосконалення. Людина повинна бути прекрасна в усьому. Формування засад гуманізму. Особливості укр. Ренесансу: запізнюється на 100-150р; відсутність власної держави; відродження к-ри Київської Русі; рух відродження зупинився по р.Дніпро. Представники раннього гуманізму: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський. «Людина розуміє, що вона людина, тільки маючи освіту». Винахід Гутенбергом друкарства 1450р. Дрогобич видає 1 друковану роботу 1483р. Передвідродження мало підготувати інтелектуальне сприйняття гуманістичних ідей.