22. Ренесансний центр України - Острог (освіта, наука, друкарство)

Острог - видатний центр культурно-національного відродження, формується вже наприкінці 70-х років 16ст. Пов'язаний з діяльністю князя Костянтина Острозького, якого іменували «некоронованим королем» Русі.Завдяки його старанним Острог протягом кількох десятиліть відіграє роль українських Афін, Тут працюють такі видатні вчені та письменники, як Кирило Лука, Ян Лотос, Дем.ян Наливайко, Герасим Смотрицький, Василь Суразький та Клірик Острозький. Цей гурт людей взяв участь в організації та діяльності Острозької школи. Постала вона близько 1580 року і здобула статус найкращого навчального закладу серед існуючих на той час православних шкіл.Навчальна система Острозької школи була типовою для європейських колегій, взірцем для яких були кращі на той час єзуїтські колегії. Заснована на православних засадах, вона була більше грецькою, ніж латинською, але вивчалась і латинь, що не обмежувало можливість студентам ретельно вивчати, латинські джерела. Викладачі Острозької школи ретельно дбали про патріотичне виховання учнів, ставивши над усе ідею вірності рідній вірі. Знаменитими вихованцями були Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний.

Не жаль після смерті князя у 1608 р,нащадки не опікувались школою та українством, внучка Анна-Алоїза Острозька заповіла маєтності та кошти ордену єзуїтів. З Острогом пов'язані славні сторінки українського книгодрукування, там працював Іван Федоров, який перевидав для потреб школи «Буквар»,у 1580 р. «Псалтир» та «Новий завіт», а в 1580-1581 рр. Острозьку Біблію. До видання останньої були залучені значні наукові сили - вчені, богослови, перекладачі, друкарі та гравери. Біблія відзначалась високою технікою друку, високохудожнім оформленням, а тому є справжньою віхою у розвитку національного книжкового мистецтва. Острозький культурно-освітній осередок відомий творами полемічної літератури. Творчо збагатили українське письменство Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Христофор Філарет, Клірик Острозький. Отже, в умовах гострого ідеологічного протистояння, коли православним українцям докоряли в дусі щодо відсутності шкіл, браку освіти, науки, літератури, діяльність острожан доводила протилежне, засвідчувала могутні інтелектуальні можливості українського народу.

23. Київ як ренесансний центр української культури (освіта, наука, друкарство)

Київ - ренесансний центр української культури, що на початку 17 ст. повертає собі колишнє значення духовної та політичної столиці України, завдячуючи передусім протекторату козацтва.У духовному відродженні Києва взяла участь передова інтелігенція всієї України. Це відомі вже: І.Борецький, Є.ІІлетенецький, С.Косов, брати Зизанії та Беринди. Ці діячі сприяють налагодженню церковного життя, організації школи, освіти, книговидавництва. Так у 1615 р. засновується Київське братство при Богоявленській церкві на Подолі, до якого разом з усім військом Запорізьким записався гетьман Сагайдачний, жертвуючи на його потреби значні кошти. Разом з київською міщанкою Гальшкою Гулевічівною, що заповідала братству кошти та маєтності, гетьман стоє фундатором братської школи. Окрім братства, другим визначним культурним осередком у Києві стала Києво-Печерська лавра. Цьому сприяло відкриття тут друкарні завдяки зусиллям архімандрита Єлисея Плетинецького. Лаврський гурток вчених розгорнув активну видавничу справу. Петро Могила від 1627 року обіймає посаду архімандрита Києво-Печерської лаври, а в 1632 році стає Київським митрополитом. Саме з його діяльністю пов'язана доба найрішучіших перетворень у церковній та освітній сферах. За богословські праці Петро Могила був удостоєний степеня доктора богословських наук. Він дбав про зміцнення Київського Богоявленського братства. Петро Могила реформував шкільну освіту, що втілилось у діяльності створеної ним колегії внаслідок об'єднання у 1632 році лаврської та братської шкіл, названої на його честь Могилянською. Реформаторські заходи Петра Могили активізували засвоєння західноєвропейських здобутків в галузях науки, історії, філософії, мистецтва. Цей час знаменує переорієнтацію в українській культурі від греко-візантійської до латинської духовності. Цьому сприяла і така новація, яка підтримувалась і в наступні століття - відряджати кращих випускників академії до провідних європейськім університетів для продовження навчання. Отже, друга половна 17 - перша половина 18 ст. - це справжня «золота доба» в історії Кнєво-Могилянської колегії, яка в 1701 році здобула статус академії.