39. Українська культура в добу розбудови державної незалежності (1991-2009 рр.)

Проголошення незалежності України ознаменувало якісно новий етап у розвитку нашої держави, а значить і її культури. Сформувалась ірраціоналістична картина світу.

Однією з тенденцій сучасного культурного життя в Україні є перехід від тоталітарного минулого на шлях національних та загальнолюдських цінностей. У незалежній Україні сфера культури стала плюралістичною. Серед перших лауреатів Шевченківської премії незалежної України були: в'язень сталінських концтаборів письменник і мовознавець Б. Антоненко-Давидович (посмертно), дисиденти письменники І. Калинець, Т. Мельничук, художники М. Максименко, Г. Синиця, капела бандуристів ім. Т. Шевченка з Детройта (США) та хор ім. О. Кошиця з Канади. Лауреатами Державної премії стали письменники І. Чандей, співак В. Зінкевич, мистецтвознавець В. Овсійчук, художник А. Антонюк, науковець Р. Конквест. Національні премії 2000 року було присуджено письменникові І. Гнатюку, композиторові І. Караманову, художниці М. Тимченко, скульпторові В. Чепелюку, хореографові А. Шекері та ін. Примітною особливістю розвитку української культури є розгортання діяльності ініціативно створюваних добровільних товариств, об'єднань, асоціацій різного спрямування, які поступово закладають підґрунтя громадського суспільства. У 1992 р.була утворена Українська академія наук. З'явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності не тільки в державних закладах культури, а й у комерційно-самодіяльно створюваній мережі. Значного розвитку набула діяльність «Товариства шанувальників української мови» та «Просвіти». Виникаючі партії різного спрямування починають в своїх програмах все більше увагу приділяти проблемам розвитку національної культури. Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури виступають засоби масової інформації. Менше місця в системі національної культури надається громадянами релігії та рисам національного характеру, однак слід зазначити, що існують значні відмінності між культурою Східних та Західних регіонів. Якщо в Західній Україні при більшій насиченості релігійними організаціями релігійність зростає значно швидше, порівняно із загальноукраїнським, то Східна Україна характеризується більшим потягом до світської культури. Важливими складовими національної культури є всі сфери національного буття і насамперед наука. У ці роки відбувалось осмислення української науки як цілісності та «українськості» української науки як національної.

40.Проблеми формування молодіжної української культури на сучасному етапі.

Молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання «трагедія» розвитку молодіжної культури сталася, коли розпався Радянський Союз. Здавалося, мрії старих дисидентів, штатників і хіпарів збулися… Настала цілковита воля і безкарність, що переросла в безлад. Тому спілкування молодих людей перестала бути ритуалізованим, як раніше: участь в традиційних формах сумісного проведення часу (посиденьки, дискотеки, неформальні угруповання тощо). І головним посередником у спілкуванні стають засоби масової інформації.

Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією з іншими зацікавленими науками. 1.До числа особливо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами;

Сучасна молодь небажає навчатись імає низький рівень освіти.

2. Переважно розважально-рекреативна спрямованість.

Поряд з комунікативної (спілкування з друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (близько однієї третини старшокласників відзначають, що їх улюблене заняття на дозвіллі - "байдикування"), в той час як пізнавальна, креативна і евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо. Рекреативну досягав орієнтації підкріплюються основним змістом теле-і радіомовлення, який поширює цінності переважно масової культури.

3. "Вестернізація" (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури, як класичної, так і народної, вже багато років витісняються схематизованих стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей, "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті.

4. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними.

5. Слабка індівідуалізірованность і вибірковість культури.

Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами ( "принцип оселедці в бочці") досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди "лохів" - "знедолених", "не цікавих", "не престижних" людей з точки зору "натовпу", зазвичай дорівнює на якийсь ідеал - "крутого (-у)" (іноді в особі лідера даної групи).

6. Відсутність етнокультурної самоідентифікації.

Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв і православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає а перш за все у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати "любов'ю до Батьківщини",

7.Генераційні відчуження виступає в якості психологічного антоніма ( "ми" і "вони"). Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні власне культурних (у вузькому сенсі) стереотипів молоді: є "наша" мода, "наша" музика, "наше" спілкування, а є-"татове", яке пропонується інституційними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій (поряд з соціальним та межгенераціонним) аспект відчуження молодіжної субкультури - культурне відчуження.

8. Криза інституту сім'ї та сімейного виховання, придушення індивідуальності та ініціативності дитини, підлітка, молодої людини як з боку батьків, так і педагогів, усіх представників "дорослого" світу не може не привести, з одного боку, до соціального і культурного інфантилізм, а з іншого - до прагматизму і соціальної адаптованість і до проявів протиправного або екстремістського характеру. Агресивний стиль виховання породжує агресивну молодь, самими дорослими приготовлену до межгенераціонному відчуженню, коли виросли діти не можуть пробачити ні вихователям, ні суспільству в цілому орієнтації на слухняних безініціативний виконавців на шкоду самостійності, ініціативності, незалежності, лише спрямовуються в русло соціальних очікувань, а не пригнічує агентами соціалізації.

.Криза глобалізації сусмпільства соцальних сережах...

Насамперед вона проявляється в віртуальному спілкування ,знайомставх...Людини відмовлються від реального спілкуваннь знайомств відпочинку,надаючи перевагу віртуальному спососбую.

Отже, рогзглянувши всі проьблеми формування нашої сучасної молодіжної культури слід свторити методипринципи усуннення а бо зменшення вливу цих проблем на нашу сучасну моодіжну культуру.