5. Концепція витрат і вигод у проектному аналізі

Основним поняттям у концепції витрат та вигод є цінність проекту.

Цінність проекту (Ц) - це різниця між його вигодами (В) та затратами (3) і виражається формулою:

Ц = В-3.

Для визначення цінності проекту обов'язково проводяться такі заходи:

1. Оцінюються всі вигоди, які одержуються від проекту.

2. З'ясовується, чи перевищують вони витрати на нього протягом усього життєвого циклу проекту.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати. До явних відносять такі матеріальні вигоди (затрати), які зумовлені збільшенням (зменшенням) затрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких піддається кількісному і якісному визначенню, і використовуються для підрахунків під час здійснення фінансового аналізу інвестиційного проекту.

До неявних вигід (затрат) належать такі, що не піддаються кількісному і якісному визначенню, проте обов'язково враховуються в економічній оцінці проекту з позиції оцінки суспільства. Неявні вигоди можна визначити і як грошові потоки, котрі можна було б одержати від активів, які фірма вже має. Здебільшого неявні вигоди і затрати трапляються в проектах соціального,рекреаційного,природоохоронного спрямування і там, де переважають фактори впливу на проект зовнішнього середовища і де немає нормативної бази для компенсації суспільству (населенню) збитків, прямих чи опосередкованих.

У разі, якщо новий проект є продовженням діяльності підприємства, здійснюється на розвиток діючого виробництва, то метою проектного ана­лізу є встановлення відмінності між ситуаціями «з проектом» та «без проек­ту».

Саме з порівняння додаткових вигод із додатковими витратами випли­вають усі рішення щодо визначення цінності проекту та як результат, доцільності вкладання коштів в його реалізацію. На практиці це втіли­лось у так звану концепцію граничності (або маргіналізму — від англ. marginal).

6. Альтернативна вартість та альтернативні рішення

Для проведення аналізу витрат і вигод використовують поняття — аль­тернативна вартість (або можлива вартість — орроrtunity cost) та альтерна­тивні рішення.

Альтернативна вартість використовуваних ресурсів визначається цінністю, яку вони могли би мати при використанні найкращим із мож­ливих альтернативних способів. Концепція альтернативної вартості відіграє центральну роль у концепції витрат і вигод та їхньому аналізі.

Розглядаючи питання про витрати виробника, розглядають:

• сировину;

• матеріали;

• витрати робочого часу;

• необхідні інструменти й механізми тощо.

Потім робиться оцінка цих ресурсів у грошовому виразі.

Споживча ціна на товар є його альтернативною вартістю. Люди пла­тять за товар не ту ціну, яку вони складають самі, а ту, за якою цей товар оцінюється при найкращому альтернативному використанні.

Вважається, що витрати на виробництво певного товару дорівнюють сумі проведених грошових оцінок. Згідно з концепцією альтернативної вартості, грошова оцінка ресурсів відображає їх цінність при найкращому альтернативному використанні. Наприклад.

1. При збільшенні обсягів будівництва зростає попит на деревину, внаслідок чого її вартість збільшується. Відтак збільшуються і витрати на виробництво дерев'яних меблів, оскільки їх виробники мають сплачува­ти вартість сировини, що зросла.

При підготовці проектів здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення мети проекту. Оскільки здійснення проекту спрямова­не на досягнення певної мети, то після його ідентифікації, тобто чіткого формулювання поставленої мети та її структуризації, проводиться роз­гляд можливих або альтернативних рішень про шляхи її досягнення. Роз­різняють наступні типи рішень:

1. Взаємовиключні рішення—такі рішення, прийняття одного з яких виключає прийняття іншого.

Прикладом може бути рішення щодо створення на конкретній земельній ділянці зони відпочинку чи спорудження підприємства.

2. Заміщувальні рішення - рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей.

Прикладом може бути побудова греблі і для роботи гідроелектростанції, і для зрошення сільськогосподарських угідь.

3. Синергетичні рішення—рішення, прийняття одного з яких збільшує ефективність прийняття іншого.

Прикладом є модернізація залізничного вокзалу та морського порту міста.

4. Взаємодоповнюючі рішення — рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.

5. Умовні рішення — рішення, прийняття одного з яких є можливим лише за умови прийняття іншого.

Прикладом є встановлення системи очищення відходів та запуск автозаправочної станції.