37. Соціально-економічна сутність страхування. Учасники страхових відносин.

Страхування — обов'язковий елемент виробничих відносин, зумовлений потребою забезпечення безперервності та стабільності від-творювальних процесів навіть у разі непередбачуваних ускладнень природного або техногенного походження. Страхові відносини виникли в суспільстві у процесі його історичного розвитку, оскільки суспільство завжди було змушене вживати запобіжних заходів забезпечення достатніх умов відтворення робочої сили та розширення виробництва, а якщо втратам запобігти не вдалося, то різними шляхами відшкодовувати заподіяні збитки. Так виникли економічна категорія страхового захисту від різних ризиків людини й суспільного виробництва і поняття страхового фонду. Основними ознаками економічної категорії страхового захисту є такі:

• імовірнісний характер виникнення стихійного лиха або іншого прояву негативного впливу;

• вираження втрат у натуральній або грошовій формі;

• об'єктивна необхідність компенсації втрат;

• реалізація заходів попередження та пом'якшення наслідків конкретної страхової події.

В науковій літературі значної уваги приділено характеристиці страхування як соціально-економічної категорії. Домінуючою серед різноманітних точок зору є та, за якою страхування розглядається як система економічних відносин, яка включає сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання при різноманітних непередбачених несприятливих явищах та  при наданні допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті . Позитивним вдається факт відображення важливих для розуміння соціально-економічної суті страхування категорій, якими є “система економічних відносин”, “страховий фонд”, “настання несприятливого явища”, “відшкодування збитків або надання допомоги громадянам”. Характеристика, страхування не буде оптимальною, якщо вона не буде містити положень щодо всіх згаданих вище елементів. 

Соціальна природа страхового фонду відображує його реальне матеріальне наповнення.      У страховому фонді реалізується колективні та особисті інтереси його учасників, відображується взаємозв’язок між соціальними позиціями учасників економічної діяльності та їх господарською поведінкою, його мотивуванням та стереотипами. Ключові принципи функціонування страхового фонду – комплексність, багатоманітність організаційних форм, врахування специфіки галузей народного господарства та суб’єктів власності, державне регулювання цих процесів.

Багатоманітність організаційних форм страхового фонду – основа соціально-економічного середовища, що спроможне розкрити багатогранність економічного потенціалу суспільства. Механізм ринку прискорює та підвищує ефективність усіх форм суспільного накопичення, і відповідно, страхового фонду. Через страховий фонд створюються умови для свободи господарської діяльності та підприємництва, без яких є неможливою ефективна ринкова економіка.

Страховий ризик має об'єктивний, закономірний характер, що зумовлюється періодичністю настання негативних проявів стихійних сил природи або суперечностей економічних відносин чи проблем техногенного характеру, тобто умовами виробництва. Проте випадковий характер негативних явищ не є перешкодою до застосування методів їх прогнозування та реалізації заходів максимального згладжування негативних наслідків, які є науковою базою категорії страхового захисту.  Страхові фонди в частині страхових виплат на відшкодування збитків належать до фондів споживання, а невикористана в поточному році частина страхових фондів надходить до фонду нагромадження і включається в національне багатство держави.

Основними принципами функціонування страхових фондів є такі:

• наукова обґрунтованість на основі оцінювання ризику;

• комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами одного фонду;

• урахування галузевих особливостей власності, що страхується;

• урахування особливостей суб'єктів власності, яким вона належить і які її страхують;

• різноманітність організаційних форм страхового фонду для забезпечення різнобічності страхування;

• державне регулювання страхової діяльності як специфічного виду діяльності на ринку страхових послуг.

Суб'єкти страхових відносин (правовідносин) є учасниками договірних відносин щодо виконання страхових зобов'язань — страховик, страхувальник, застрахований і отримувач страхового відшкодування (вигодонабувач). Крім того, багато операцій здійснюються через учасників страхового ринку (посередників): страхових агентів і брокерів (прямі посередники) і непрямих посередників.

Страхувальник — це юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком договір страхування, зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має право вимагати страхову виплату в межах договору страхування. Обов'язком страхувальника протягом дії страхової угоди має бути також правильне ставлення до об'єкта страхування, а в разі настання страхового випадку — сприяння зменшенню розміру втрат.

Застрахований — це фізична особа, про страхування якої укладено страхову угоду між страхувальником і страховиком. Страхова угода передбачає страхові випадки, пов'язані з умовами життя застрахованого. Застрахований може бути водночас страхувальником.

Отримувач страхового відшкодування (вигодонабувач) — це юридична або фізична особа, якій відповідно до умов страхування надано право отримати страхове відшкодування. Законодавством України отримувачем визнається страхувальник, застрахований, особа, яка довела прямий чинний зв'язок своїх втрат зі страховим випадком, або інша (третя) особа, зазначена в договорі страхування. При складанні договору на пред'явника отримувачу необхідно довести, що він є носієм страхового інтересу.

Страховий агент — це фізична або юридична особа, яка діє за дорученням страховика в межах наданих повноважень і одержує винагороду у вигляді комісійної плати. Як правило, страховий агент є представником лише однієї страхової компанії.

Страховий брокер — це фізична або юридична особа, яка здійснює посередницькі операції на страховому ринку на засадах підприємницької діяльності від власного імені й має повну інформацію про кон'юнктуру страхового ринку. Страховий брокер представляє інтереси страховика або страхувальника.

Непрямі посередники (актуарій, аварійний комісар, сюрвеєр, аджастер* та ін.) — це фізичні особи (експерти і спеціалісти з розрахунків страхових тарифів, встановлення та оцінки страхових збитків), що діють на основі угоди зі страховиком.

Інтерес учасників страхування полягає в поєднанні суперечності між об'єктивною необхідністю створення страхового резерву для підприємництва (у юридичних осіб) або для підтримки стабільності споживання (у фізичних осіб) і небажанням відволікати фінансові ресурси зі сфери виробничої діяльності чи суттєво зменшувати поточне споживання. Зазначена суперечність вирішується через запровадження солідарної відповідальності учасників страхування шляхом створення замкненого страхового фонду, який формується з внесків

 Сюрвеєр — експерт, який за дорученням страхувальника або страховика здійснює огляд суден і вантажів, що підлягають страхуванню, а також дає висновок про стан майна у разі його пошкодження.

Аджастер — експерт з оцінки вартості майна, який бере участь у вирішенні спірних питань між страхувальником і страховиком.