Культура України у XIV - першій половині XVII ст.

У складних умовах боротьби проти іноземних загарбників, роз'єднання українських земель, соціального і національно-релігійного гніту розвивається культура України на основі культурних досягнень Київської Русі.

У XIV—XVI ст. формується українська мова, усна народна творчість, обрядовість — весільні пісні, колядки, думи. У них простежується відмінність історичного шляху українців, боротьба проти соціального і національного гноблення та іноземних загарбників.

У цей період розвивається книгодрукування. Значну роль в його поширенні в Україні відіграв вигнанець з Росії Іван Федоров. 1574 р. у Львові вийшли друком книги «Апостол», «Буквар», а піз­ніше в Острозі «Біблія».

Розвивалась освіта. При монастирях і церквах, у містах і селах з'явилися школи. Центром шкільної освіти у другій половині XVI ст. була Острозька академія (1578). ЇЇ першим ректором був Герасим Смотрицький. На початку XVII ст. центром освіти став Київ. 1615 р. тут була відкрита братська школа, а при Києво-Печерській лаврі митрополитом Петром Могилою заснований «Гімназіон». 1632 р. вони об'єдналися в Київський колегіум, викладання в якому велося на рівні західноєвропейських університетів. З метою окатоличення й ополячення української молоді в Україні створювались єзуїтські колегіуми. Найвідомішим серед них був Львівський.

У кінці XVI ст. в Україні з'явилися підручники: греко-слов'янська граматика, граматика словен­ська та ін., а також літературні твори — хроніки, літописи, оповідання про історичні події. Значного поширення набула полемічна публіцистика релігійного змісту, яка виступала проти поширення уніатства та католицтва. Найбільш відомими полемістами були Іван Вишенський, Мелетій Смот­рицький, Іов Борецький, які захищали право православної церкви на існування.

Зароджувалося театральне мистецтво. На ярмарках і в людних місцях діяли пересувні лялькові театри — вертепи. Театральні постановки відбувалися у навчальних закладах (так звана «шкільна драма»). В репертуарі були п'єси на релігійні теми та сцени з народного побуту.

Визвольна війна українського народу в середині XVII ст. Причини, характер і рушійні сили

У 1640-х рр. соціальні і національні суперечності в Україні досягли найбільшої гостроти. Поси­лилась експлуатація і сваволя з боку польських магнатів і шляхти. Панщина в окремих районах досягла 4—6 днів на тиждень. Суттєво зросли натуральні податки. Погіршало становище рядового і реєстрового козацтва. Права і привілеї реєстровців постійно обмежувались. Над нереєстровими козаками нависла загроза закріпачення. Важких утисків зазнавали й міщани. Магнати, що володіли містами, змушували виконувати різні повинності, сплачувати данину володареві міста. Порушувался і магдебурзьке право. Соціально-економічні утиски доповнювалися національно-релігійними.

Отже, польська політика насильництва і грабежу, експлуатації і розорення українського народу і зачіпала корінні економічні, політичні і національні інтереси українського населення — селян, ііщан, козаків і козацької старшини, дрібної української шляхти і православного духовенства. Всі зни повстали проти польського гніту. Таким чином, ця боротьба мала національно-визвольний і нтифеодальний характер.

Головною рушійною спою цієї боротьби були селяни і нижні верстви міського населення, які гуртувалися навколо козацтва, що очолило цю боротьбу. Підготовка повстання почалася ще в середині 1640-х рр. під проводом Богдана Хмельницького. Він був вихідцем із дрібної української шляхти. Спочатку обіймав посаду писаря, потім сотника. М р. був заарештований поляками; звільнившись, утік на Запоріжжя, де у січні 1648 р. підняв звстання проти Речі Посполитої і закликав народ приєднатись до нього.