Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ИУ с хронологией.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
1.67 Mб
Скачать

Гетьманство Івана Виговсьного

Після смерті Б. Хмельницького гетьманом був проголошений його син Юрій, ні політичні, ні людські якості якого не відповідали цій ролі. Тому досить швидко гетьманська булава опинилася в руках генерального писаря Івана Виговського. Спираючись на старшину, він щедро роздавав їй землі і привілеї. Розчарувавшись в підтримці Москви, у березні 1658 р. І. Виговський уклав з польським урядом Гадяцький договір, згідно з яким Україна входила до складу Польщі як окрема одиниця — «Князівство Руське». У договорі визнавались всі традиційні права і вольності Війська Запорозького, зрівняння в правах православних і католиків. За рекомендацією гетьмана, кожного року сотня козаків мала записуватись до шляхетського стану.

Внутрішня і зовнішня політика Виговського викликала невдоволення селян і рядових козаків. Проти нього виступали Запоріжжя і ряд Лівобережних полків. У травні полтавський полковник Мартин Пушкар і запорозький кошовий Яків Барабаш підняли антигетьманське повстання на Лівобережжі, але воно було жорстоко придушене Виговським, а керівники повстання страчені.

Одночасно під Конотопом Виговським було вщент розбите московське військо. Але скористати­ся цією перемогою гетьманові не вдалося. Частина козацтва підняла проти нього нове повстання, і 1659 р. він був змушений втекти до Польщі, відмовившись від гетьманства.

Порушення територіальної цілісності Унраїни і обмеження її автономії

Після втечі Виговського гетьманом знову був проголошений Юрій Хмельницький. На козацькій раді в Переяславі 1659 р. йому царським указом був нав'язаний новий договір з Росією, який містив значно гірші умови у порівнянні з договором, підписаним його батьком. Зокрема, російські війська мали розміщатися в Києві та інших великих містах України, без схвалення російського царя не можна було обирати гетьмана і вести міжнародну політику.

1660 р. відновилися воєнні дії між Росією та Польщею.У ході цієї війни російські війська зазнали поразки під Чудновом на Житомирщині. Розгублений Ю. Хмельницький за цих умов змушений був перейти на бік поляків і погодився на приєднання України до Польщі. Будучи не в змозі контролювати ситуацію, Ю. Хмельницький 1663 р. зрікся гетьманства,

Після зречення Ю. Хмельницького гетьманом був обраний переяславський полковник П. Тетеря, який відстоював інтереси пропольськи налаштованої старшини. Але Лівобережжя та Запоріжжя його владу не визнали. У Ніжині в 1663 р. на так званій Чорній Раді (де брали участь не тільки козаки, а й представники селян і міщан — «черні») був проголошений гетьманом І. Брюховецький, який роздавав щедрі обіцянки полегшити становище народу, зменшити побори, обмежити загарбання старшиноіо земель. Таким чином, українські землі були розділені ворогуючими старшинськими угрупованнями на дві частини. На Правобережжі укріпився ставленик Польщі П. Тетеря, а Лівобережжям з Києвом — правив зорієнтований на Москву І. Брюховецький.

Гетьман П. Тетеря намагався відвоювати Лівобережну Україну в союзі з Польщею, але його похід 1664 р. закінчився поразкою. Він не зміг перешкодити розміщеним на Правобережжі польським військам нещадно грабувати і знищувати місцеве населення. Як наслідок цього на Правобережжі

1665 р. спалахнуло антипольське повстання. П. Тетеря змушений був скласти гетьманські повно­важення і втекти в Польщу. Правобережним гетьманом був обраний чигиринський полковник