Тема 5. Страхування тимчасової втрати працездатності

5.1. Загальна характеристика Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності (далі – Фонд) є органом, що здійснює керівництво і управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснює збір і акумуляцію страхових внесків та інших засобів, призначених для фінансування матеріального забезпечення і соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (далі – Закону), і забезпечує їхнє надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є його членами.

Фонд є самостійною некомерційною саморегульованою організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам Фондом, його стабільної діяльності.

Фонд є юридичною особою, має печатку, із зображенням Державного Герба України і його найменуванням, а також символіку, затверджену правлінням Фонду і здобуває права юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціальному уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Діяльність Фонду регулюється законами України і його статутом, що затверджується правлінням.

5.2. Напрямки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, направляються на:

• виплату застрахованим особам допомоги за тимчасовою не­працездатністю, вагітністю і пологами, при народженні дитини і в разі догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• на поховання;

• фінансування санаторно-курортного лікування й оздоровлення застрахованих осіб і членів їхніх родин;

• створення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

• забезпечення поточної діяльності і утримання органів фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Розмір страхових внесків щорічно з представленням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках для:

1. роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що підлягають оподаткуванню;

2. найманих робітників – до сум оплати праці, що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню;

3. застрахованих осіб, зазначених у частинах другої і третьої статті 6 Закону, – до сум оподатковуваного податком доходу (прибутку).

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), встановлюваної Кабінетом Міністрів України і розрахунковою величиною при вирахуванні допомоги за тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю і пологами.

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похо­ванням, є страхувальники і застраховані особи.

Страхувальники – юридичні і фізичні особи, які набувають статусу платників страхових внесків у фонд із дня їхньої реєстрації у виконавчих дирекціях відділень фонду.

Страхувальники-роботодавці сплачують у фонд різницю між нарахованими для роботодавців і найманих робітників страховими внесками і витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам відповідно до діючого закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць – у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають пе­рерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

У випадку недостатності коштів у страхувальників-роботодавців для виплати заробітної плати і сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків у Фонд здійснюється пропорційно до сум заробітної плати.

У випадку незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків у Фонд одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів у Фонд суму несплачених страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею ЗО Закону.

У випадку ліквідації (реорганізації) юридичної особи страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок зі сплати страхових внесків у Фонд на день ліквідації (реорганізації) і звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку.

Платники страхових внесків, зазначені в частинах другої і третьої статті 6 діючого Закону, сплачують страхові внески у Фонд у повному розмірі в порядку й у терміни, визначені страховиком.

Днем сплати страхових внесків вважається день:

• представлення в установу банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду (перерахування за безготівковими розрахунками);

• внесення коштів у банківську установу або відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду (сплата готівкою).

Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, і персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб.

Порядок персоніфікованого обліку сплати внесків і відомостей про застрахованих осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням правління Фонду від 25.06.2004 року № 51 (п. 1) витратна частина збільшена на 182,1 млн. грн. і становить 3,41 млрд. грн.

Загальна сума витрат за статтею «Оздоровчі заходи» становила 696 940 тис. грн.

Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності по роках наведена на рис. 5.2. Заборгованість страхувальників по сплаті страхових внесків та інших платежів до фонду порівняно з початком 2007 року зменшилась на 19 569 тис. грн., або на 13,2 %.

Заборгованість за фондом станом на 01.0.1.2008 року становить 178 045 тис. грн., що на 64 880 тис. грн., або на 26,7 %, менше порівняно з даними на початок 2007 року.

Сума видатків Фонду в 2003 році склала – 2 626,3 млн. грн., у 2007 році становила 5 255,1 млн. грн.(рис. 5.3).

Порівняно з 2002 роком видатки Фонду значно зросли, що обумовлено підвищенням рівня зарплати, зростанням кількості днів, втрачених внаслідок тимчасової непрацездатності і оплачених за рахунок коштів Фонду. Цей показник збільшився до 408 днів у розрахунку на 100 працюючих в 2003 році проти 388 днів в 2002 році.

За 2003 рік було оплачено 57 517 тис. днів тимчасової непрацездатності проти 55 948 тис. днів в 2002 році, а середньоденний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності становив 19,3 грн., що на 3,49 грн. більше, ніж у 2002 році.

За даними фінансової звітності, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в 2006 році акумульовано 7 257,6 млн. грн. Загальна сума надходжень склалася в осно­вному із страхових внесків – 5 829,3 млн. грн., що ставить 80,3 % доходної частини бюджету, відрахувань від єдиного податку – 345,1 млн. грн. (4,8 % та надходжень з державного бюджету – 952,1 млн. грн. (13,1 %).

Кількість страхувальників, що обліковуються в органах Фонду, протягом року збільшилася на 14,2 % або на 139,1 тисяча підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, і станом на 1 січня 2007 року складала 1 116795 платників страхових внесків. Чисельність застрахованих осіб, яка в органах Фонду обліковується в еквіваленті повної зайнятості, станом на 01.01.2007 р. складала 14,2 млн. осіб, що на 87,4 тис. більше ніж на початку року.

Витратна частина бюджету Фонду за 2006 рік склала 7 382 585 тис. грн. або 100,8 % до плану.

Звертає на себе увагу перевищення планових показників видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності. Незважаючи на те, що у 2006 році порівняно з попереднім роком майже на 7 597,8 тисяч зменшилася кількість робочих днів втрачених внаслідок тимчасової непрацездатності, видатки Фонду на оплату лікарняних листків зросли на 18,4 %.

Збільшилась кількість осіб, які звернулися за наданням допомоги по вагітності і пологах. Кількість оплачених Фондом робочих днів, відпусток по вагітності і пологах склала в 2006 році 19 521 тис. днів, що на 1 680 тис. днів більше, ніж за 2005 рік.

Постановою Кабінету Міністрів від 22 лютого 2008 року № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» визначено Порядок надання у 2008 році допомоги при народженні дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007 p., надається у розмірі 12 240 гривень – на першу дитину, 25 000 гривень – на другу дитину, 50 000 гривень – на третю і наступних дітей. Виплата здійснюється одно­разово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини – 4840 гривень, третьої та наступних дітей – 5000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протя­гом наступних 12 місяців (по 620 гривень щомісяця), на другу дитину – 24 місяців (по 840 гривень щомісяця), на третю і на­ступних дітей – 36 місяців (по 1250 гривень щомісяця) рівними частинами.

Розмір і строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості дітей, котрі до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога.

Якщо дитина народжується у сім'ї, в якій немає дітей, допомога при народженні буде призначена в розмірі 12 240 гривень.

Коли дитина народжується у сім'ї, в якій вже є одна дитина (рідна чи усиновлена), допомога призначатиметься в розмірі 25 000 гривень.

У випадку, коли у жінки померла перша дитина і народжується друга, розмір допомоги при народженні становитиме 25 000 гривень.

Якщо жінка, перебуваючи у другому шлюбі, народжує дитину, яка у цьому шлюбі є першою, але в цій сім'ї виховуються двоє старших рідних дітей чоловіка, допомога призначатиметься в розмірі 50 000 гривень, як на третю дитину.

Трапляються випадки, коли жінка, яка народжує третю дитину, перших двох передала на виховання до дитячого будинку, то тоді допомога при народженні дитини буде надана в розмірі 12 240 гривень, як на першу дитину.

Коли дитина народжується у матері, в якої, крім неї, є повнолітня дочка (син), що проживає окремо або разом з матір'ю, допомога призначатиметься як на другу дитину в розмірі 25 000 гривень.

У разі народження двійні або більшої кількості дітей допомога виплачується на кожну дитину, при цьому кожна дитина з їх числа вважається наступною.

Якщо в сім'ї, в якій немає дітей, народжується двійня, допомога призначатиметься на одну дитину в розмірі 12 240 гривень, на другу – 25 000 гривень.

Коли двійня народилася в сім'ї, в якій уже виховується двоє старших дітей, то допомога надається на кожну дитину з числа народжених у розмірі 50 000 гривень.

Допомога при народженні дитини призначається усиновителю, опікуну на кожну усиновлену (взяту під опіку) дитину в розмірі, установленому при народженні першої дитини.

Якщо допомога при народженні дитини вже була призначена до моменту встановлення опіки, усиновлення, виплата допомоги опікуну, усиновителю продовжується у такому самому розмірі.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

1. заява одного з батьків (усиновителя, опікуна);

2. копія свідоцтва про народження дитини;

3. оригінал довідки, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення допомоги при народженні дитини.

Особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Усиновителі й опікуни подають, окрім зазначених документів, копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніш ніж через дванадцять календарних місяців з дня народження дитини, а у разі усиновлення дитини віком до одного року – не пізніш ніж через дванадцять календарних місяців з дня набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Постановою Кабінету Міністрів № 57 внесено також деякі інші зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Зокрема конкретизовано заходи щодо посилення контролю за цільовим використанням коштів допомоги при народженні дитини та випадки припинення виплати такої допомоги.

Так, виплата допомоги припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав, відмови отримувача допомоги від виховання дитини, нецільове використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини, відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав, тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень, перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду, скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним, смерті дитини або отримувача допомоги, а також виникнення інших обставин.

До контролю за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей, що здійснюється державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з органами у справах сім'ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування шляхом вибіркового обстеження окремих сімей, будуть залучені лікувально-профілактичні заклади. У разі невідвідування матір'ю дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під спостереженням якого перебуває дитина віком до 1 року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання дитини. Така інформація буде сигналом для проведення уповноваженими органами додаткового обстеження сім'ї щодо створення в ній належних умов для повноцінного утримання і виховання дитини.

Розмір допомоги одинокій матері по догляду за дитиною до трьох років залежатиме від доходів

Крім того, відповідно до урядового рішення втратив чинність Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13

У зв'язку з цим норми щодо надання застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку внесено до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Зокрема упорядковано документи, які надаються для її призначення як застрахованими, так і незастрахованими особами, конкретизовано випадки припинення надання допомоги та поновлення її виплати.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року непрацюючим особам та особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень (гарантований мінімальний розмір). При цьому треба враховувати, що прожитковий мінімум протягом року змінюватиметься у бік збільшення чотири рази. Відповідно збільшуватиметься і розмір допомоги.

Удосконалено також порядок виплати допомоги на дитину одинокій матері та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів. Для призначення цих видів допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, виплата допомоги продовжується у мінімальному розмірі.

У 2006 році витрати Фонду по статті «Оздоровчі заходи» склали 964 млн. грн. або 99,8 % до плану.

Витрати на придбання путівок до санаторно-курортних закладів збільшилися порівняно з попереднім роком на 80,9 млн. грн. і склали 597,6 млн. грн.

У 2006 році витрати Фонду на часткове фінансування санаторіїв – профілакторіїв підприємств, установ та організацій склали 90,1 млн. грн. (98,9 % до плану), що на 14,6 млн. грн. більше ніж у 2005 році. За рахунок цих коштів поліпшили здоров'я без відриву від виробництва (навчання) 164,4 тис. застрахованих осіб та членів їх сімей, у тому числі 70,8 тис. студентів вищих навчальних та учнів професійно – технічних закладів. Середня вартість путівки до санаторію – профілакторію за рахунок коштів Фонду в 2006 році склала 548 гривень.

Рішенням правління Фонду від 26.06.2007 року дохідна частина збільшена на 215 млн. грн. і становить 5237,935 млн. грн.

Загальна сума витрат за статтею «Оздоровчі заходи» становила 1112585 тис. грн.

Сума видатків Фонду в 2007 році склала – 5190,569 млн. грн., а їх структура наведена на рис. 5.4.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Управління Фондом здійснюють правління і виконавча дирекція фонду. В Автономній Республіці Крим, областях і в містах Києві та Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління і виконавча дирекція відповідних відділень фонду.