9.5.2. Пенсійна реформа в Україні

Головне завдання Пенсійної реформи – підвищення ефективності пенсійної системи на основі персоніфікації страхових внесків і посилення залежності пенсії від виробничого стажу, величини заробітної плати, величини і тривалості виплати страхових внесків; підвищення мотивації праці, поліпшення контролю за правильністю нарахування пенсій.

Для реалізації завдань реформування пенсійного забезпечення Указом Президента України від 4 травня 1998 року передбачено поетапне впровадження персоніфікованого обліку збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом відкриття персональних рахунків у банківських установах на всіх застрахованих осіб і пенсіонерів, запровадження системи пенсійного страхування, посилення контролю за сплатою збору (внесків).

Персоніфікований облік – організація (збір, обробка, збереження передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зведень) та ведення обліку відо­мостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону.

У даний час відбувся перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забезпечення до змішаного трирівневої системи пенсійного забезпечення, про що свідчить Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 р.

Перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і відповідальності працюючих за власний стан пенсійного забезпечення, тобто держава ставить за обов'язок працюючому населенню або його роботодавцям і деяким іншим категоріям фізичних і юридичних осіб виплачувати регулярні пенсійні внески, що зараховуються в загальнодержавний Пенсійний фонд і використовуються державою для виплати пенсіонерам поточних пенсій, існуючих у країні. Виплати з такого загальнодержавного Пенсійного фонду є головним джерелом пенсійних доходів пенсіонерів на основі заробітної плати протягом трудового періоду.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб з фіксованим розміром відрахувань із заробітної плати, що зараховуються в накопичувальні пенсійні фонди, враховуються на персоніфікованих пенсійних рахунках працюючих і використовуються для виплати пенсій після досягнення ними пенсійного віку.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченому законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Розповсюджений типом заощаджень третього рівня системи пенсійного забезпечення є корпоративні (професійні) пенсійні фонди, що пропонуються роботодавцями для своїх працівників, і особисті пенсійні заощадження у формах, устано­влених законодавством країни.

У сучасний період опрацьовується пенсійна реформа щодо коефіцієнту заміщення середньої пенсії на рівні 45 відсотків, який отримає Україна внаслідок чергових заходів пенсійного реформування, занадто високий і такий, що підриває економіку України, як стверджують вчені. Адже коефіцієнт заміщення середньої пенсії у таких державах як Угорщина – 70 %, Польща – 59, Данія – 62, Швейцарія – 60, Нідерланди – 70, Уругвай – 63 відсотки. В ст. 62 Конвенції МОП № 102 рекомендується при страховому стажі в ЗО років забезпечувати коефіцієнт заміщення пенсії не менше 40 відсотків. В Україні при середньому страховому стажі 36,6 років досягається 45 відсотків. 35,2 відсотковий тариф сплати внесків до пенсійної системи. 40-50 відсотків економіки працює в тіні. Виведення економіки з тіні та відміна спрощеної системи оподаткування зможе зменшити тариф внесків до пенсійної системи до рівня 25 відсотків.

У 2007 році мінімальний розмір пенсії збільшиться на 49 гривень – з 366 у грудні 2006 року до 410,06 гривні у квітні 2007 року, а з жовтня 2007 р. досягне 415,11 гривні. Підвищення пенсій у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму стосується майже 11 млн. пенсіонерів. За шість місяців 2007 року середній розмір пенсійних виплат збільшився майже на 100 гривень: з 457 грн. (січень 2007 року) до 556 грн. (з червня 2007 року) До кінця 2007 року пенсії підвищаться ще двічі: у вересні та жовтні і загальне збільшення середнього розміру пенсії за рік очікується більше як на 131 грн. Середній розмір пенсії порівняно з 2003 роком зріс майже у 4 рази, коефіцієнт заміщення заробітку становить 40 % і це тільки в умовах функціонування першого рівня пенсійної системи. Так, середній розмір пенсії станом на 1 липня 2003 р. становив 145 гривень, станом на 1 липня 2007 р. – 556 гривень.

Запровадження накопичувальної системи здійснюється для того, щоб захистити нині працююче покоління від демографічної кризи, яку переживає Україна, та направити частину коштів, відведених від солідарної пенсійної системи, на індивідуальні рахунки застрахованих осіб. Передбачається, що акумульовані кошти будуть примножені шляхом інвестування їх у вітчизняну економіку. А якою б не була солідарна система, апріорі, дохідність накопичувальної системи для громадян повинна бути вищою, ніж солідарної. Адже остання навантажена виплатою пенсій з втрати годувальника та інвалідам від загального захворювання, виплатами пільгових пенсій, виплатами на поховання тощо. У накопичувальній системі таких виплат не існує.

Передбачається поступове поглиблення диференціації розмірів пенсій залежно від трудового внеску та страхового стажу кожної застрахованої особи, збільшення їх середнього розміру до рівня межі малозабезпеченості, впровадження накопичувальних персональних рахунків у системі обов'язкового пенсійного страхування.

Перший етап пенсійної реформи в Україні успішно втілюєть­ся в життя. Запроваджено пенсійне страхування, тобто замість трудового стажу вводиться страховий стаж.

Після перерахунку пенсій за новим законом близько 4 мільйонів пенсіонерів отримали диференційовані пенсії – їх розмір збільшився за рахунок високого заробітку і тривалого трудового стажу. Отже, зрівняльний підхід було відмінено. Мінімальний розмір пенсії за віком – 481,3 грн. з 01.04.2008 року.

Середній розмір пенсії станом на 01.04.2008 р. становить 928,81 грн.

З метою підвищення заінтересованості пенсіонерів у збереженні коштів на поточних рахунках, створення найбільш сприятливих умов їх соціального захисту виплата пенсії за бажанням клієнтів здійснюється з пенсійних або пенсійних строкових рахунків. На залишки коштів пенсійних строкових рахунків нараховується підвищений відсоток доходу в розмірі 11 % річних (із щомісячною або щоквартальною виплатою). Тобто кошти, які залишаються на рахунку пенсіонера, не просто зберігаються, а й збільшуються.

Тривалість життя в працездатному віці для жінок (дані початку 2005 року) становить 35,7 року, а на 2015 рік передбачається 36,1 року. Щодо тривалості життя в пенсійному віці, то вона збільшиться на 1,2 року. Якщо не змінити пенсійний вік жінки, то можна очікувати, що тривалість її життя при досягненні 55-річного віку в 2015 році становитиме 24,3 року. За оцінками фахівців, середня пенсія жінки становитиме 52 % від середньої пенсії чоловіка. Якщо збільшити вік жінки при виході на пенсію на 6 місяців, можливо істотно поліпшити ситуацію на ринку праці, в результаті чого зменшиться фінансовий тягар на працездатне населення" .

Незважаючи на складну демографічну ситуацію, пенсійний вік в Україні не змінено: 55 років для жінок і 60 років для чоловіків.

Для порівняння: у Франції чоловіки і жінки виходять на пенсію у віці 60 років, у Австрії, Німеччині та Швеції – у 65 років, у Великій Британії чоловіки виходять на пенсію в 65 років, а жінки – 60 (але з 2010 року поступове підвищення до 65 років), у Данії – в 67 років, і тільки і Італії чоловіки виходять на пенсію у 65 років, а жінки – в 60 років.

Пенсійний вік для жінок в Казахстані та Киргизстані – 58 років, а в Молдові – 57, в Чехії – 61, Польщі – 60.

В країнах, наведених для порівняння, очікувана тривалість життя при народженні у чоловіків довша від 13,2 до 16 років, а у жінок відповідно від 6,1 до 9,7 року.

Якщо пенсіонер продовжує працювати і відмовився від пенсії, то її розмір буде збільшено за відповідною шкалою – від 3 % за один рік відстрочки до 85,32 % за 10 років більш пізнього призначення пенсії. Проте у новій системі, передбачена індексація пенсій за двома параметрами: відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення та з 1 березня 2005 року з урахуванням не менше, ніж 20 % зростання середньої заробітної плати по країні.

Система пенсійного забезпечення Великої Британії вважається однією з кращих у Європі. Пенсійна система включає три види пенсій: базову державну, державну за вислугою років і недержавну пенсію. Першу одержують усі без винятку британці, що досягай пенсійного віку: жінки після 60 років, чоловіки після 65. Розмір виплат не залежить ні від стажу роботи, ні від рівня колишньої зарплати. Така пенсія невелика і ледве перевищує про­житковий мінімум. Зате пенсія за вислугу перебуває в прямій залежності від розміру зарплати ветерана та його виробничого стажу. За рейтингом тривалості життя зі збереженням гарного здоров'я, Іспанія займає п'яте місце в світі після Японії, Австралії, Франції і Швеції. Іспанці живуть без значного погіршення здоров'я майже до 70, а іспанки – 75 років (середня тривалість життя чоловіків – 73 роки, жінок – 81) .

Чинним законодавством України передбачено розмір пенсії, який має забезпечити отримання 50–60 % рівня заробітної плати, тобто досить високий коефіцієнт заміщення.

До основних проблем пенсійної системи України належать:

• висока питома вага пенсій, що призначаються на пільгових умовах стосовно стажу та розміру;

• фінансування пенсій за інвалідністю внаслідок загального захворювання, забезпечення контролю за процесом їхнього призначення та перегляду;

• невирішеність питання щодо сплати внесків пенсійного страхування особами, які оподатковуються в особливому порядку: суб'єктами малого підприємництва, платниками єдиного сільськогосподарського податку.

Програма здійснення пенсійної реформи в Україні передбачає реалізацію таких основних заходів:

• визначення розміру пенсії на основі персоніфікованого обліку внесків, виходячи із загального обсягу сплати внесків за весь період страхування (на основі стажу та розміру заробітної плати);

• формування загальнообов'язкового державного накопичу­вального сектора, який має доповнити розподільчу систему;

• встановлення норм правового регулювання діяльності не­державних пенсійних фондів та інших форм недержавного пенсійного забезпечення.

При цьому передбачається, що максимальний розмір пенсії в розподільчій системі не може перевищувати 40 % заробітної плати (зазначений розмір визначено як мінімальний, що має гарантувати система пенсійного забезпечення Конвенцією ІУІОП № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення»). В розподільчій системі не передбачено будь-якої гарантії щодо мінімального розміру пенсії, він має забезпечуватися за рахунок бюджетних коштів на основі програми соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам.

Програма реформування має охопити приблизно ЗО років. На першому етапі реформи (він має тривати приблизно від 15 до 20 років після прийняття відповідного закону) пенсії мають призначатися на умовах, які наближаються до визначених чинним законодавством про пенсійне забезпечення. Далі має бути здійснено «м'який» (пов'язаний зі зміною поколінь, з формуванням корпоративних пенсійних систем, недержавних пенсійних фондів та державного накопичувального фонду) перехід до нового порядку пенсійного забезпечення.

Остаточне формування програми пенсійної реформи в Україні вимагає вирішення низки проблем, зокрема:

• більш чіткого визначення гарантій щодо мінімального розміру пенсії, враховуючи соціальну функцію системи пенсійного забезпечення;

• встановлення гарантій перегляду розміру пенсій у зв'язку зі зростанням цін та заробітної плати;

• встановлення надійних механізмів забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів застрахованих осіб при формуванні і використанні накопичувального сектора пенсійного забезпечення.

Запровадження нових умов грошового забезпечення зумовлює необхідність проведення з 1 січня 2008 року перерахунку пенсій колишнім військовим. 13 лютого 2008 року уряд прийняв постанову № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 року № 393.

Механізм проведення перерахунку пенсій з упорядкуванням структури та умов грошового забезпечення виглядає так.

Уповноважені органи силових міністерств і відомств (на підставі наданих органами Пенсійного фонду списків пенсіонерів) зобов'язані підготувати довідки про розмір грошового забезпечення на кожного пенсіонера, пенсія якого підлягає перерахунку.

За відповідною посадою буде взято посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення у середніх розмірах, виплачених за відповідними посадами у січні 2008 року.

Додаткові види грошового забезпечення, які мають персональний характер, наприклад, надбавка за знання й використання іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», спортивні звання, будуть враховані при визначенні грошового забезпечення лише у тому разі, якщо вони були фактично встановлені даній особі на момент звільнення.

З надходженням довідок органами Пенсійного фонду будуть проведені індивідуальні перерахунки пенсій кожної особи з оформленням необхідних виплатних документів до установ ВАТ «Ощадбанк», які, як відомо, здійснюють виплати «військових» пенсій.