7.1.3. Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та від професійного захворювання

Страхування від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, нормативна, методична, організаційна та економічна бази.

Особливістю страхового ризику в соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві є те, що він пов'язаний виключно з трудовою діяльністю застрахованого.

На ступінь страхових ризиків цього виду соціального страхування впливають різні об'єктивні та суб'єктивні чинники:

• специфіка технологічних процесів;

• ступінь зносу основних фондів на підприємствах та в галузях загалом;

• стан умов та безпеки праці;

• забезпечення працівників засобами захисту від шкідливого впливу виробничого середовища та дотримання вимог охорони праці на підприємстві тощо.

Управління цими чинниками повинно здійснюватися як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Тягар страхових внесків покладено на роботодавців, що встановлено національним законодавством відповідно до міжнародних норм.

Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві формується за рахунок страхових внесків страхувальників. Проте не виключається також можливість забезпечення додаткового захисту від даного виду ризиків шляхом добровільного страхування (за умови адекватного рівня доходів населення) за рахунок застрахованих або страхувальників-роботодавців.

Існує диференціація тарифів страхових внесків для різних галузей та груп галузей економіки, що відображає об'єктивну складову страхового ризику в цьому виді соціального страхування. Ступінь вини потерпілого, що призвела до нещасного випадку (недотримання правил техніки безпеки тощо), як один із суб'єктивних чинників страхового ризику, враховується на стадії призначення страхових виплат.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що надбавка страхового внеску страхувальника – це знижка або надбавка за рівень травматизму, професійної захворюваності та стан охорони праці на підприємстві. Можливість впливу підприємства на ці показники є мікроекономічною складовою впливу на страховий ризик загалом. Отже, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань містить економічний механізм впливу на стан охорони праці на підприємствах.

Введення в дію соціального страхування від нещасних випадків на виробництві повинно стимулювати розкриття об'єктивної картини з виробничим травматизмом, що склалася в країні. Особливо яскраво це можна продемонструвати на прикладі порівняння рівнів загального та смертельного травматизму в різних країнах світу (табл. 7.1)

Таблиця 7.1 – Рівень травматизму в різних країнах світу

Країна	Кількість нещасних випадків на один смертельний	Співвідношення абсолютної кількості смертельних травм відносно України
Німеччині	1000	0,71
Велика Британія	650	0,50
Франція	900	0,63
Чехія	230	0,23
Швеція	370	0,30
Італія	500	0,40

В середньому в усьому світі на один смертельний випадок припадає 1000 нещасних випадків, а в Україні – 15,5, тобто у 65 разів менше.

У 2007 році при промисловому зростанні на 10,2 % загальний рівень травмування знизився на 4,2 % або на 800 випадків. При цьому смертельний травматизм зріс на 9,2 %.

В табл. 7.2 на основі даних Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду) подано динаміку змін у рівні промислового травматизму.

Таблиця 7.2 – Динаміка травматизму в промисловості України

Показник	Значення показника по роках
	2006	2007	І кв. 2008
Загальний рівень травму­вання	18 992	18 192	зниження на 6,8 %
Смертельний травматизм	10 77	1176	зниження на 8,5 %

2007 року протягом однієї доби на виробництві траплялося в середньому 49,8 нещасних випадки, 3,2 – зі смертельними наслідками. За підсумками І кварталу 2008 року – в середньому 43 випадки, зокрема, 2,2 – летальних.

З 1996 року рівень травматизму зменшився у 3,5 рази.

Це може свідчити про те, що в Україні нещасні випадки із невеликою кількістю днів втрати працездатності можуть приховуватися від розслідування та обліку. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 затверджений Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб – підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі – підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі – нещасні випадки).

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці). Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.

Про це свідчить і коефіцієнт важкості травми (кількість втрачених робочих днів на одну травму), який по окремих галузях економіки перевищує 50.

Такий стан обліку виробничого травматизму пов'язаний з введенням у дію соціального страхування. Власник не несе прямої матеріальної відповідальності, пов'язаної з відшкодуванням шкоди.

При прийнятті Закону № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», була введена норма щодо перших п'яти днів, які повинні оплачуватись за рахунок роботодавця. Залишились і штрафи за нещасний випадок, які дорівнюють розміру виплачених сум по листку непрацездатності, та половині сум, виплачених по одноразовій допомозі. Враховуючи те, що ці штрафи пла­тяться при наявності вини підприємства, то починається боротьба власника за те, щоб звинуватити потерпілого у причинах нещасного випадку і зняти з себе провину, або якщо провина є, приховати цей випадок від розслідування та обліку.

Якщо в разі стійкої втрати працездатності одноразова допомога може бути зменшена до 50 %, то у разі смерті виплата одноразової допомоги та щомісячні виплати не залежать від наявності вини працівника. Таким чином, коли роботодавець доводить, що його вини немає, він штраф не сплачує, а потерпілі мають право на отримання страхових виплат.

Але і тут виникають причини, які не спонукають власника об'єктивно підходити до класифікації нещасного випадку, пов'язуючи його з виробництвом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру. Даний Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.

Нещасні випадки невиробничого характеру – це не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі – нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі – організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);

4) виконання донорських функцій;

5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

8) використання газу у побуті;

9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

12) стихійного лиха;

13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях. 4. Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

В разі прийняття рішення про те, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом:

1. роботодавець звільняється від кримінальної відповідальності за порушення тих чи інших норм охорони праці, особливо якщо це смертельний нещасний випадок;

2. фонд не несе матеріальних витрат з відшкодування шкоди;

3. органи державного нагляду за охороною праці не включають його до статистичного показника, який є одним із вирішальних при оцінці їхньої роботи.

Приховуванню нещасних випадків від розслідування та обліку сприяє норма Закону, згідно з якою підприємство має право за низьких рівнів травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці на знижку до 50 % від розміру страхового тарифу, а в разі підвищення рівня виробничого травматизму Фонд має право встановити йому надбавку у такому ж розмірі.

Система економічного впливу на створення безпечних та нешкідливих умов праці включає перш за все знижки чи надбавки до страхових тарифів.

Вони надаються у випадку, коли показник по підприємству

П = ВШ / СВ менший або більший у порівнянні з аналогічним показником для відповідного класу професійного ризику виробництва. У цій формулі:

П – питома вага Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році;

ВШ – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році;

СВ – сума страхового внеску.

Витрати Фонду на відшкодування шкоди потерпілим включають в себе не тільки виплати особам, які потерпіли у минулому році, але й виплати всім іншим потерпілим на Цьому підприємстві особам, які стоять на обліку у Фонді.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Таблиця 7.3 – Класифікація галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва (витяг)

Код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності	Галузі економіки та види робіт
	1 клас
74.11.1	Діяльність адвокатських об'єднань та індивідуальна адвокатська діяльність
74.11.2	Нотаріальна діяльність
74.15.0	Керівництво підприємствами
74.30.0	Технічний контроль та аналіз
75.11.1	Управління на державному рівні
75.11.2	Управління на рівні державних автономій
75.11.3	Управління на рівні областей та міст загальнодержавного підпорядкування
75.11.4	Управління на рівні районів, міст, внутрішньоміських районів
75.11.5	Управління на рівні сіл та селищ
75.11.6	Управління та нагляд у сфері оподаткування
75.11.7	Діяльність у сфері статистики та соціології
75.12.0	Курирування діяльності в соціальній сфері
75.13.1	Курирування діяльності у сфері економіки
75.13.2	Патентна діяльність
75.13.3	Ліцензійна діяльність
75.13.4	Сертифікаційна діяльність
75.14.0	Допоміжна діяльність у сфері державного управління
75.21.0	Міжнародні відносини
75.22.0	Оборона
75.23.1	Діяльність судів
75.23.2	Діяльність органів прокуратури
75.23.3	Діяльність системи з виконання покарань
75.24.1	Охорона та забезпечення громадського порядку
75.24.2	Діяльність щодо безпеки населення в надзвичайних ситуаціях
85.32.5	Благодійна діяльність
91.11.0	Організації промисловців та підприємців
91.12.0	Професійні організації
91.20.0	Профспілки робітників найманої праці
91.31.0	Релігійні організації
91.32.0	Політичні організації
91.33.0	Громадські організації, що не належать до інших угруповань
99.00.0	Екстериторіальна діяльність
	2 клас
60.21.4	Діяльність метрополітенів
70.12.1	Купівля та продаж власної нерухомості виробничо-технічного призначення
70.12.2	Купівля та продаж власної нерухомості невиробничого призначення
70.12.3	Купівля та продаж земельних ділянок
70.20.1	Здавання внайми власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення
70.20.2	Здавання внайми власної та державної нерухомості невиробничого призначення
70.20.3	Здавання внайми земельних ділянок
70.31.1	Посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості виробничо-технічного призначення
70.31.2	Посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення
70.31.3	Посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок
70.32.0	Управління нерухомістю
72.10.0	Консультації з питань інформатизації
72.20.0	Створення програмного забезпечення
72.30.0	Оброблення даних
72.40.0	Робота з базами даних
74.12.0	Діяльність у сфері бухгалтерського обліку
74.13.0	Дослідження ринку та вивчення суспільної думки
74.14.0	Консультації з питань комерційної діяльності та управління
74.40.0	Реклама
74.50.0	Підбір та забезпечення персоналом
74.84.0	Інші послуги, що надаються юридичним особам та не належать до інших угруповань
	3 клас
80.10.1	Дошкільна освіта
80.10.2	Початкова шкільна освіта
80.21.1	Базова загальна середня освіта
80.21.2	Повна загальна середня освіта
80.22.0	Професійно-технічна освіта
80.30.0	Вища освіта
80.41.0	Школи та навчальні заклади з підготовки водіїв автомобілів
80.42.0	Навчання дорослих та інші види освіти
85.32.2	Діяльність дитячих ясел та садків для дітей з фізичними та розумовими вадами
	4 клас
64.11.0	Діяльність національної пошти
64.12.0	Служба, що не належить до національної пошти
64.20.0	Зв'язок

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду; резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням соціального страхування від нещасного випадку

Держгірпромнагляд пропонує ввести диференційовані відрахування за результатами аудиту рівня промислової безпеки та ефективності системи управління охороною праці.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

1. для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

2. для добровільно застрахованих осіб – у відсотках до мі­німальної заробітної плати.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку н:а виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку та в строки, які визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників. Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій – із коштів на утримання страхувальника.

Однак на практиці дія даної Постанови призупинена. Приклад.

На підприємстві «Рибаліс», яке віднесено до 15 класу професійного ризику, річний розмір страхового внеску за минулий рік становив 500 тис. грн.

Річні витрати Фонду за цей період з відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (як безпосередньо самим Фондом, так і підприємствами в рахунок страхових внесків) становили 300 тис. грн. 3 них 250 тис. грн. витрачено на щомісячні страхові виплати та надання соціальних послуг потерпілим минулих років, а 50 тис. грн. – потерпілим у цьому році.

Страховий тариф для 15 класу професійного ризику (додаток В) становить 2,55 від фонду оплати праці.

Річний страховий внесок за 15 класом професійного ризику виробництва по всій країні становив минулого періоду 83 млн. грн. Річні витрати Фонду на відшкодування шкоди потерпілим за даним класом професійного ризику – 63 млн. грн.

Розрахувати розмір страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків.

Розв'язок.

1. Розрахунок знижки чи надбавки: Ппідпр - 300 : 500 = 0,6;

Пкл = 63 000 : 83 000 = 0,76.

2. Питома вага витрат підприємства менша від питомої ваги витрат за 15 класом професійного ризику на:

100-(0,6- 100:0,76)= 100-78,9 = 21,1,%.

Отже, підприємство має право на знижку на 10 % (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. № 1423, за умови, що показник П_підпр нижчий від показника П_кл на 20–39,9 %, знижки надаються на 10 %).

3. Страховий тариф: 2,55 -(2,55 • 0,1) = 2,295.

4. Розрахунок страхового платежу:

Фонд оплати праці становив 19,6 млн. грн., підприємство у поточному році буде сплачувати на 50 тис. грн. менше.

500 - (19 600 : 100 • 2,295) = 500 - 450 = 50 тис. грн.

Примітка: в разі приховування нещасних випадків від розслідування та обліку Фонд має право відмовити у наданні знижки.

Таким чином, можна визначити важливі особливості соціального страхування від нещасних випадків:

диференційовані страхові тарифи зумовлені об'єктивною різницею у ступенях страхового ризику для різних галузей економіки (видів економічної діяльності);

змінні розміри страхових внесків дають можливість для урахування впливу страхувальників на страховий ризик.

Страхування від нещасного випадку на виробництві, як невід'ємна складова системи соціального страхування, повинна забезпечувати соціальний захист населення у різних випадках.