37. Правовий режим роздільного майна подружжя

Роздільне майно належить кожному з подружжя на праві приватної власності, але для того, щоб підкреслити відмінність цього майна від спільного майна подружжя нерідко використовують поняття «особиста власність», «роздільна приватна власність подружжя». Новий СК закріпив термін «особиста приватна власність подружжя» (гл. 7 СК У). Як перші, так і останній терміни не можна визнати вдалими. Особливе занепокоєння в даному випадку викликає останній термін, адже його закріплено в СК. О. В. Дзера цілком слушно вказує, що «вразливість такого словосполучення є очевидною, адже особиста власність притаманна соціалістичному суспільству, приватна — суспільству з ринковою економікою»1. КУ, як відомо, не закріплює такого поняття, як особиста приватна власність. Відповідно до закону фізичній особі майно належить на праві приватної власності, будь-якого винятку щодо майна подружжя немає. Тому гл. 7 нового СК мала б називатися «Право приватної власності на майно кожного з подружжя».СК визначає певні види майна, яке є роздільним і належить кожному з подружжя.1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК роздільним є майно, яке кожен з подружжя набув до шлюбу. Це правило є традиційним для вітчизняного сімейного законодавства. Реєстрація шлюбу не змінює правового режиму майна, яке було набуто кожним із подружжя раніше. 2. Майно, яке було набуте кожним із подружжя до шлюбу, зберігає режим роздільності незалежно від тривалості шлюбу, навіть якщо цим майном користувався не тільки власник, а й інший з подружжя. 2. До роздільного належить майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК). Хоча подружжя має спільні майнові інтереси і разом укладає різноманітні правочини, кожен із них може виступати також самостійним учасником цивільних правовідносин. Унаслідок цього жінка та чоловік за час шлюбу можуть отримати у власність майно на підставі договору дарування. В цьому випадку майно є роздільним і належить кожному з подружжя окремо. Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю і належить їм на праві спільної власності. 3. СК закріплює важливе правило, відповідно до якого майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто, є роздільним майном (п. З ч. 1 ст. 57 СК). Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В. П. Маслов указував, що в цьому випадку об'єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим — режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так и тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу — за договором дарування, внаслідок спадкування тощо.

38.Правовий режим спільного майна подружжя

СП Укр закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає об'єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частини) в єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користування та розпорядження. Режим спільності майна подружжя означає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.Щодо спільного майна подружжя здійснює права власника. Сімейне зак містить норми, що визначають різновиди майна, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Розглянемо їх детальніше. Згідно з ч. 1 ст. 60 СК подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу. Сімейне законодавство встановлює, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подужжя . Подружжя може проживати, працювати і отримувати майно у різних містах і навіть у різних країнах, управляти майном будь-якої вартості та місцезнаходження. Головним є відповідність дій кожного з подружжя принципу добросовісності й пріоритету сімейних інтересів. Отримане кожним із подружжя майно (незалежно від того, хто саме його отримав) буде визначатися як майно, набуте подружжям під час шлюбу. Сім Зак не розкриває зміст п-тя «майно, набуте за час шлюбу». Відсутній у ньому і перелік такого майна. В ст. 61 СК вказано, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь:які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Важливо зазначити, що закріплення певного нерухомого, а також окремих видів рухомого майна лише за одним із подружжя не означає, що другий не має на нього права. Процедура реєстрації має формальний характер і не визначає права власності подружжя. Незалежно від реєстрації майна на ім'я одного із них, якщо воно було набуте за час шлюбу, майно вважатиметься спільним на загальних підставах.Серед доходів подружжя важливе значення мають заробітна плата, пенсія, стипендія та інші грошові надходження такого типу. СК визначає правовий режим вказаного майна таким чином. Відп до ст.61ч2СК заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи належать до спільного майна подружжя лише у випадку, якщо вони були внесені: а) до сімейного бюджету, б) на особистий рахунок кожного з подружжя до банківської установи.

39. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При нормальних родинних відносинах дотримання цього положення не викликає труднощів. Проте у житті трапляються ситуації, коли один з подружжя свідомо порушую це положення, користуючись та розпоряджаючись майном всупереч інтересів сім’ї. Особливо складною є ситуація щодо майна, правочини щодо якого не підлягають нотаріальному посвідченню. Крім того, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Право подружжя на укладення договорів між собою (ст.64 СК України)1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не оборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Правочиноздатність є невід’ємною складовою цивільної дієздатності фізичної особи. У той же час слід пам’ятати, що дієздатність фізичної особи може змінитися вже після укладення нею шлюбу. У цьому випадку, при укладенні відповідних договорів, або при вирішенні питання про можливість їх укладення, мають застосовуватись положення, передбачені статтями 37 та 41 Цивільного кодексу України. Щодо випадків, коли один або обидва з подружжя є неповнолітніми, то відповідно до ч. 2 статті 34 Цивільного кодексу України у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

3.про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Необхід­ність виділу у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності виникає, найча­стіше, якщо дружина, чоловік бажають укласти з іншою особою договір купівлі - продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя;

4.про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності. Такий договір може бути посвідчений нотаріусом без виділу цієї частки в натурі.

40. Договірне регулювання майновий відносин подружжя Укладення подружніх договорів має широку і давню традицію. Найбільш відомим різновидом таких договорів є шлюбний договір, однак існує чимало й інших загальних і спеціальних різновидів договорів, які укладають особи, що мають подружній статус або наміряються його набути. Відповідно до ст. 64 СК України дру­жина та чоловік мають право на укла­дення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власніс­тю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності по­дружжя . Отже, це містить у собі загальне правило про те, що чоловік та дружина мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, стосовно як спільного, так і роздільного майна. При цьому необхідно враховувати, що не кожний подружній договір тягне за собою виникнення договірного режи­му, а тільки той, яким встановлюються правила поведінки в майновій сфері, які мають характер, відмінний від встанов­лених у законі, тобто в зміні законного режиму майна подружжя для макси­мального пристосування зазначеного режиму до потреб подружжя. У зв’язку з цим логічним буде висновок, що по­дружжя продовжують залишатися в рамках законного режиму майна, якщо подружжя не змінює своїм договором тих норм і правил, які встановлені для всіх суб’єктів цивільних (сімейних) пра­вовідносин. До договорів, що тягнуть за собою виникнення договірного режиму майна подружжя, можна віднести: 1) договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї час­тки у праві спільної сумісної власності без виділу цієї частки,2) договір про порядок користування майном ; 3) договір про поділ майна подружжя;4) договір про виділ частки нерухомо­го майна одного з подружжя зі складу усього майна; 5) договір про надання утримання ; 6) договір про припинення права на ут­римання взамін набуття права власності на майно; 7) шлюбний до­говір . Шлюбний договір, як і усі інші угоди, не повинен обмежувати правоздатність та дієздатність осіб, що його укладають. Це означає, що шлюбний договір не може мати положення, які обмежують право однієї із сторін на працю, вибір професії, отримання освіти, свободу пе­реміщення та інші права передбачені Конституцією України та іншими зако­нодавчими актами і які входять до зміс­ту правоздатності. Шлюбним договором з цього приводу не може бути обмежена свобода запові­ту, тобто не можна зобов’язати одного з подружжя заповісти належне йому майно особі (або декільком осіб), на яку вкаже інший з подружжя, тому що в цьому разі буде мати місце обмеження дієздатності одного з подружжя .СК Укр перед­бачено, що шлюбним договором регулюються лише майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також майнові права і обов’язки подружжя як батьків. При цьому шлюбний договір не може ре­гулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми .