84. Таємниця усиновлення

Стаття 226. Право на таємницю усиновлення

1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.

3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

2. Таємницю усиновлення можна визначити як систему інформації, що стала відома конкретно встановленому колу осіб (членам сім'ї та уповноваженим службовим особам в силу виконання ними своїх службових обов'язків) з приводу факту усиновлення, яка приховується від інших осіб з метою захисту інтересів усиновленого та членів його сім'ї. Таємниця усиновлення має наступні ознаки: вона виникає з приводу специфічного юридичного факту - усиновлення; стає відомою вузькому колу осіб, як правило членам сім'ї та визначеному колу службових осіб, тобто наявний специфічний суб'єктний склад її носіїв; вона стосується внутрішнього життя сім'ї і не може бути здобуттям громадськості, а тому охороняється мірами державного примусу.

3. Ст. 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, тобто Основний Закон прямо гарантує захист від втручання в сімейне життя конкретно взятої сім'ї, яка усиновила дитину, а отже жодна особа не має права збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію з приводу усиновлення.

4. Конструкція коментованої статті побудована таким чином, що передбачає таких носіїв права на таємницю усиновлення, як особа, що має намір усиновити дитину, усиновлювач та дитина, що усиновлена. Більше того, усиновлена дитина володіє не лише такою правомочністю, як заборона поширення факту її усиновлення, так і правомочністю щодо збереження такого факту від неї самої.

5. До змісту права на усиновлення законодавець відносить право усиновленої дитини на одержання інформації щодо її усиновлення. Це означає, що при досягненні усиновленим 14-річного віку він вправі одержати інформацію про сам факт усиновлення, зміст рішення суду з цього приводу та власне інформацію щодо його біологічного походження (батьків, родичів).

85. Згода дитини на усиновлення

Стаття 218. Згода дитини на усиновлення

1. Для усиновлення дитини потрібна її згода. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові.

2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки уси­новлення.

3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усинов­лення.

4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона прожи­ває в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

86.Усиновлення без згоди батьків.

СКУ Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків

1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

1) невідомі;

2) визнані безвісно відсутніми;

3) визнані недієздатними;

4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;

5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.

2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.