41. Види договорів подружжя

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Договори подружжя набувають все більшого поширення в системі регуляторів сімейних відносин, їх аналізу присвячені спеціальні наукові дослідження.

До майнових договорів подружжя, що знайшли своє безпосереднє закріплення в законодавстві, належать:

1) договори дружини та чоловіка щодо їхнього майна;

2)договори дружини та чоловіка про надання взаємного утримання; 3)договори про утримання дітей.

До договорів щодо майна дружини та чоловіка можуть бути віднесені: договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 СК); договір про визначення порядку користування майном (ст. 66 СК); договір про поділ майна дружини та чоловіка (ст. ст. 69, 70 СК); договір про виділ нерухомого майна дружини або чоловіка зі складу усього майна подружжя (ч. 2 ст. 69 СК).

До договорів подружжя про надання утримання належать наступні види поіменованих договорів: договір про надання утримання (ст. 78 СК України); договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89СК). Договір довічного утримання за участю дружини та чоловіка (ст. 747ЦК). Схожі риси має також спадковий договір за участю подружжя (ст. 1306 ЦК).

Окрему групу складають договори про утримання дитини. Зазвичай такі договори укладають особи, які перебувають або перебували у шлюбі. До цієї групи можна віднести: договір про забезпечення умов проживання дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо від дитини після розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 109 СК); договір дружини та чоловіка про розмір аліментів на дітей після розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 109 СК); договір про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК); договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 190 СК).

42. Шлюбний договір: поняття, природа,зміст

Шлюбний договір - це цивільний правочин, що базується на домовленості наречених або подружжя відносно встановлення майнових прав та обов'язків подружжя на період існування та припинення шлюбу.Сімейно-правова природа шлюбного договору зумовлює те, що кожен з притаманних йому цивільно-правових елементів, а саме предмет, зміст, об’єкт шлюбного договору, порядок укладення, міри відповідальності та способи захисту сторін набувають в сфері дії шлюбного договору специфічних сімейно-правових рис та особливостей, які полягають у тому, що об’єктом шлюбного договору не може бути майно дитини подружжя; шлюбний договір може укладатися як щодо існуючого майна так і того , яке буде набуте подружжям в майбутньому; всі різновиди майна подружжя можуть бути об’єктом шлюбного договору, крім об’єктів нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації

Стаття 93. Зміст шлюбного договору

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків. 3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. 4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. 5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Отже, під шлюбним договором слід розуміти домовленість наречених або подружжя, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх майнових прав та обов’язків під час шлюбу та у випадку його розірвання. Необхідність існування інституту шлюбного договору в сучасному українському суспільстві об’єктивно і закономірно зумовлена сучасним станом соціально-економічного розвитку, триваючою еволюцією сімейних відносин та позитивним ставленням населення до договірного регулювання сімейних майнових правовідносин. Шлюбний договір слід вважати особливим сімейно-правовим договором. Проте на практиці шлюбний договір насамперед застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розірвання шлюбних відносин.