- •1. Поняття сім’ї.
- •2.Поняття сімейного права
- •3.Принципи сімейного права.
- •4.Принцип найкращого забезпечення інтересів дитини.
- •5.Предмет і метод сімейного права.
- •6. Джерела сімейного права
- •7. Характеристика сімейних правовідносин
- •8. Суб’єкти сімейних правовідносин
- •9. Переважні права в сімейному праві
- •10. Здійснення сімейних прав
- •11.Захист сімейних прав та інтересів
- •12.Позовна давність в сімейному праві
- •13.Поняття шлюбу та його ознаки
- •14. Умови укладення шлюбу та перешкоди до його укладення
- •15.Державна реєстрація шлюбу
- •16. Поняття припинення шлюбу
- •17. Підстави і порядок припинення шлюбу
- •Шлюб припиняється шляхом:
- •18. Розірвання шлюбу в судовому порядку
- •19. Розірвання шлюбу через органи драцс
- •20. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •21.Момент припинення шлюбу при його розірванні. Право на повторний шлюб.
- •22.Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з поружжя, оголошенного померлим або визнаного безвісно відсутнім.
- •23.Поняття недійсності шлюбу.
- •24.Види недійсних шлюбів.
- •25.Підстави визнання шлюбу недійсним.
- •26. Порядок визнання шлюбу недійсним.
- •27. Визнання шлюбу недійсним за рішенням суду.
- •28.Недійсність шлюбу і неукладений шлюб. Співвідношення. Відмінність неукладеного шлюбу від недійсного шлюбу
- •29.Правові наслідки визнання шлюбу недійсним. Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
- •30. Санація шлюбу
- •31. Режим окремого проживання подружжя
- •32. Поняття особистих немайнових прав і обов’язків подружжя.
- •33.Право вибору подружжям прізвища.
- •34.Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї.
- •35. Право кожного із подружжя на вибір занять, професії і місця проживання, повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань
- •37. Правовий режим роздільного майна подружжя
- •38.Правовий режим спільного майна подружжя
- •41. Види договорів подружжя
- •42. Шлюбний договір: поняття, природа,зміст
- •43.Зміна і розірвання шлюбного договору
- •44.Порядок поділу спільного майна подружжя
- •45.Способи поділу спільного майна подружжя
- •46. Накладення стягнення на майно подружжя.
- •47. Права та обов’язки подружжя по утриманню.
- •48. Загальні і спеціальні умови надання утримання одному з подружжя.
- •49. Право на утримання після розірвання шлюбу.
- •50. Підстави припинення права подружжя на утримання.
- •51. Майнові відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім‘єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
- •52. Визначення походження дитини.
- •53. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
- •54. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.
- •55. Визначення походження дитини батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •56. Встановлення факту материнства (батьківства) за рішенням суду.
- •57. Визнання батьківства за рішенням суду.
- •58. Оспорювання материнства (батьківства).
- •59. Поняття та загальна характеристика особистих немайнових правовідносин батьків і дітей.
- •60. Загальна характеристика особистих немайнових прав дитини.
- •61.Право дитини на ім я та прізвище
- •62.Право дитини на виховання в сім ї
- •63.Право дитини знати про своє походження
- •64.Захист прав дітей
- •65. Особисті немайнові права та обов’язки батьків
- •66. Спори між батьками щодо виховання та місця проживання дитини
- •67. Підстави і порядок позбавлення батьківських прав
- •68. Наслідки позбавлення батьківських прав
- •69. Поновлення батьківських прав
- •70. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав
- •71. Майнові відносини батьків та дітей
- •72. Управління майном дитини
- •81. Порядок проведення усиновлення
- •82. Особи, які можуть бути усиновителями Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
- •Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
- •83. Переважне право на усиновлення
- •84. Таємниця усиновлення
- •85. Згода дитини на усиновлення
- •86.Усиновлення без згоди батьків.
- •87.Правові наслідки усиновлення.
- •88.Скасування усиновлення.
- •89.Визнання усиновлення недійсним.
- •90.Опіка і піклування над дітьми.
- •91. Передача дитини в прийомну сім’ю.
- •92. Патронат над дитиною.
- •93.Виховання дитини в дитячому будинку сімейного права
70. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав
Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам- за їх бажанням або органові опіки та піклування.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
71. Майнові відносини батьків та дітей
Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини батьків та дітей. У сімейно-правовій літературі вони поділяються на дві групи: 1) правовідносини з приводу майна та 2) аліментні правовідносини. Перш за все необхідно розглянути перший вид правовідносин — ті, що виникають між батьками та дітьми стосовно належного їм майна. Такі правовідносини поділяються на три види залежно від джерела набуття майна. До них, зокрема, належать правовідносини щодо майна: а) набутого батьками і призначеного для потреб усієї сім’ї; б) набутого за рахунок спільної праці чи спільних коштів батьків і дітей; в) майна, що набувається самими неповнолітніми на різних правових підставах. Кожна сім’я має певний обсяг майна, яке призначене для задоволення побутових та інших потреб її членів. Сімейне законодавство послідовно закріплює принцип роздільності майна батьків і дітей. Згідно з ч. 1 ст. 173 СК батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Це означає, що незалежно від тривалості спільного проживання та спільного користування роздільним майном, яке належить батькам або дитині, воно зберігає свій первісний правовий режим. СК уводить також презумпцію права власності батьків на спірне майно. Відповідно до ч. 2 ст. 173 СК при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Виняток з цього правила стосується речей, які придбані батьками чи одним із них для забезпечення розвитку, навчання і виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо). СК прямо закріплює право власності дитини на таке майно (cт. 174). Батьки при визначенні порядку володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а також роздільним майном зобов’язані враховувати інтереси своїх неповнолітніх дітей. Майно, що забезпечує виховання і розвиток дитини, вони зобов’язані передавати їй у користування (ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 176 СК). Відповідно до ч. 2 ст. 176 СК права батьків і дітей на користування житлом, що є власністю когось із них, встановлюються законом. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користуватися ним (ст. 59 СК). Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності (ст. 175 СК). Батьки вирішують спільно питання про управління майном дитини. Порядок вчинення батьками правочинів щодо майна дитини визначається законодавством (ст. 177 СК). За загальним правилом, продукція, плоди і доходи від майна, що належить власникові речі, є його власністю (ст. 189 ЦК). Це правило поширюється на випадки, коли власником речі є неповнолітня особа. Саме вона набуває прав щодо плодів та доходів від належного їй майна. Однак управляють таким майном і доходами від нього батьки дитини. Крім того, закон надає батькам право використовувати доходи від майна, що належить малолітній дитині, на виховання та утримання інших дітей, а також на невідкладні потреби сім’ї (ч. 1 ст. 178 СК). Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до цивільного законодавства (ст. 178 СК). Батьки управляють майном своєї дитини до досягнення нею повноліття та набуття повної цивільної дієздатності (статті 34, 35 ЦК). Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього (ч. 4 ст. 177 СК). У випадку неналежного виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини на них може бути покладений обов’язок відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду (ч. 5 ст. 177 СК). Законом урегульований правовий режим майна, одержаного як аліментні виплати. Аліменти виплачуються на ім’я того з батьків, з ким проживає дитина. Разом із правом власності на аліменти за батьками закріплюється й обов’язок використовувати їх строго за цільовим призначенням, тобто для задоволення фізичних, духовних й інших потреб дитини, її навчання і розвитку (ч. 1 ст. 179 СК). СК закріплює право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядженні аліментами, отриманими для неї. Неповнолітня дитина, тобто особа, яка досягла 14 років, має право на самостійне одержання аліментів і розпорядження ними відповідно до ЦК.