- •1. Поняття сім’ї.
- •2.Поняття сімейного права
- •3.Принципи сімейного права.
- •4.Принцип найкращого забезпечення інтересів дитини.
- •5.Предмет і метод сімейного права.
- •6. Джерела сімейного права
- •7. Характеристика сімейних правовідносин
- •8. Суб’єкти сімейних правовідносин
- •9. Переважні права в сімейному праві
- •10. Здійснення сімейних прав
- •11.Захист сімейних прав та інтересів
- •12.Позовна давність в сімейному праві
- •13.Поняття шлюбу та його ознаки
- •14. Умови укладення шлюбу та перешкоди до його укладення
- •15.Державна реєстрація шлюбу
- •16. Поняття припинення шлюбу
- •17. Підстави і порядок припинення шлюбу
- •Шлюб припиняється шляхом:
- •18. Розірвання шлюбу в судовому порядку
- •19. Розірвання шлюбу через органи драцс
- •20. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •21.Момент припинення шлюбу при його розірванні. Право на повторний шлюб.
- •22.Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з поружжя, оголошенного померлим або визнаного безвісно відсутнім.
- •23.Поняття недійсності шлюбу.
- •24.Види недійсних шлюбів.
- •25.Підстави визнання шлюбу недійсним.
- •26. Порядок визнання шлюбу недійсним.
- •27. Визнання шлюбу недійсним за рішенням суду.
- •28.Недійсність шлюбу і неукладений шлюб. Співвідношення. Відмінність неукладеного шлюбу від недійсного шлюбу
- •29.Правові наслідки визнання шлюбу недійсним. Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
- •30. Санація шлюбу
- •31. Режим окремого проживання подружжя
- •32. Поняття особистих немайнових прав і обов’язків подружжя.
- •33.Право вибору подружжям прізвища.
- •34.Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї.
- •35. Право кожного із подружжя на вибір занять, професії і місця проживання, повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань
- •37. Правовий режим роздільного майна подружжя
- •38.Правовий режим спільного майна подружжя
- •41. Види договорів подружжя
- •42. Шлюбний договір: поняття, природа,зміст
- •43.Зміна і розірвання шлюбного договору
- •44.Порядок поділу спільного майна подружжя
- •45.Способи поділу спільного майна подружжя
- •46. Накладення стягнення на майно подружжя.
- •47. Права та обов’язки подружжя по утриманню.
- •48. Загальні і спеціальні умови надання утримання одному з подружжя.
- •49. Право на утримання після розірвання шлюбу.
- •50. Підстави припинення права подружжя на утримання.
- •51. Майнові відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім‘єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
- •52. Визначення походження дитини.
- •53. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
- •54. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.
- •55. Визначення походження дитини батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •56. Встановлення факту материнства (батьківства) за рішенням суду.
- •57. Визнання батьківства за рішенням суду.
- •58. Оспорювання материнства (батьківства).
- •59. Поняття та загальна характеристика особистих немайнових правовідносин батьків і дітей.
- •60. Загальна характеристика особистих немайнових прав дитини.
- •61.Право дитини на ім я та прізвище
- •62.Право дитини на виховання в сім ї
- •63.Право дитини знати про своє походження
- •64.Захист прав дітей
- •65. Особисті немайнові права та обов’язки батьків
- •66. Спори між батьками щодо виховання та місця проживання дитини
- •67. Підстави і порядок позбавлення батьківських прав
- •68. Наслідки позбавлення батьківських прав
- •69. Поновлення батьківських прав
- •70. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав
- •71. Майнові відносини батьків та дітей
- •72. Управління майном дитини
- •81. Порядок проведення усиновлення
- •82. Особи, які можуть бути усиновителями Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
- •Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
- •83. Переважне право на усиновлення
- •84. Таємниця усиновлення
- •85. Згода дитини на усиновлення
- •86.Усиновлення без згоди батьків.
- •87.Правові наслідки усиновлення.
- •88.Скасування усиновлення.
- •89.Визнання усиновлення недійсним.
- •90.Опіка і піклування над дітьми.
- •91. Передача дитини в прийомну сім’ю.
- •92. Патронат над дитиною.
- •93.Виховання дитини в дитячому будинку сімейного права
90.Опіка і піклування над дітьми.
Відповідно до ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування (тобто відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах), а також судом у випадках, передбачених ЦК України.
Опіка та піклування над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: 1) померли; 2) невідомі; 3) визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Опіку та піклування може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у разі, коли батьки:
- позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання у них дитини і передачу її під опіку;
- визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);
- понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинення злочину, за станом здоров'я (інваліди І-ІІ груп) тощо);
- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули, залишили дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;
- відмовились від дітей у встановленому порядку;
- виїхали на постійне проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;
- перебувають під слідством.
Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, над якою вона встановлюється або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Рішення про встановлення опіки та і піклування має бути прийняте не пізніше одного місяця з моменту, коли стало відомо про необхідність встановлення опіки чи піклування.
Не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;
9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
12) є особами без громадянства;
13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 212 СК не може бути усиновлювачем.
14) інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Припинення опіки та піклування над дітьми.СК розрізняє такі поняття як «припинення опіки (піклування)» і «звільнення опікуна (піклувальника) від своїх обов'язків». Якщо підставою припинення опіки (піклування) є певний юридичний факт, який не залежить від волі підопічного або опікуна (піклувальника) — це подія, внаслідок чого відпадає необхідність в подальшому здійсненні опіки (піклування), та звільнення відбувається або на прохання самого опікуна (піклувальника), або на прохання підопічного, або за заявою органу опіки та піклування у судовому порядку.
Відповідно до ст. 250 СК опіка чи піклування над дитиною припиняються у випадках, передбачених ЦК України:
— передачею малолітньої особи батькам (усиновлювачам), тобто малолітній особі повертається батьківське піклування (ч. 1 ст. 75 ЦК). Це відбувається лише на підставі рішення органу опіки та піклування;
— у разі досягнення дитиною чотирнадцяти років. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення органу опіки та піклування щодо цього (ч. 2 ст. 76 ЦК);
— смертю опікуна або дитини.
Піклування припиняється:
— у випадку досягнення дитиною повноліття (п. 1 ч. 1 ст. 77 ЦК);
— у випадку реєстрації шлюбу дитиною (п. 2 ч. 1 ст. 77 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК з моменту реєстрації шлюбу такої особи, вона набуває повної цивільної дієздатності, що тягне за собою припинення піклування;
— у випадку надання дитині повної цивільної дієздатності (п. 3 ч. 1 ст. 77 ЦУ). Повна цивільна дієздатність відповідно до ч. 1 ст. 35 ЦК України може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років та працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю чи батьком дитини. Це відбувається за рішенням органу опіки та піклування за заявою дитини за письмовою згодою піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦК). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. Якщо піклувальник дає на це письмову згоду, дитина реєструється як підприємець і з цього моменту набуває повної дієздатності (ч. 3 ст. 35 ЦК);
— у разі смерті піклувальника або дитини.
Припинення піклування може відбуватися також і у разі передачі неповнолітньої дитини батькам (усиновлювачам).
Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.