90.Опіка і піклування над дітьми.

Відповідно до ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка та піклування над дитиною вста­новлюється органом опіки та піклування (тобто відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у міс­тах, селищах, селах), а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Опіка та піклування над неповнолітніми дітьми встанов­люється, якщо батьки: 1) померли; 2) невідомі; 3) визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або оголо­шені померлими.

Опіку та піклування може бути встановлено і при житті бать­ків неповнолітніх дітей у разі, коли батьки:

- позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання у них дитини і передачу її під опіку;

- визнані у встановленому порядку недієздатними або об­межено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або пе­ребувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікуваль­но-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);

- понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинен­ня злочину, за станом здоров'я (інваліди І-ІІ груп) тощо);

- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули, залишили дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;

- відмовились від дітей у встановленому порядку;

- виїхали на постійне проживання або на постійне місце ро­боти за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;

- перебувають під слідством.

Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, над якою вона встановлюється або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Рішення про встановлення опіки та і піклування має бути прийняте не пізніше одного місяця з моменту, коли стало відо­мо про необхідність встановлення опіки чи піклування.

Не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 212 СК не може бути усиновлювачем.

14) інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Припинення опіки та піклування над дітьми.СК розрізняє такі поняття як «припинення опіки (піклування)» і «звільнення опікуна (піклувальника) від сво­їх обов'язків». Якщо підставою припинення опіки (піклуван­ня) є певний юридичний факт, який не залежить від волі підопічного або опікуна (піклувальника) — це подія, внаслідок чого відпадає необхідність в подальшому здійс­ненні опіки (піклування), та звільнення відбувається або на прохання самого опікуна (піклувальника), або на прохання підопічного, або за заявою органу опіки та піклування у судо­вому порядку.

Відповідно до ст. 250 СК опіка чи піклування над дити­ною припиняються у випадках, передбачених ЦК України:

— передачею малолітньої особи батькам (усиновлювачам), тобто малолітній особі повертається батьківське піклу­вання (ч. 1 ст. 75 ЦК). Це відбувається лише на підставі рішен­ня органу опіки та піклування;

— у разі досягнення дитиною чотирнадцяти років. Осо­ба, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення органу опіки та піклування щодо цього (ч. 2 ст. 76 ЦК);

— смертю опікуна або дитини.

Піклування припиняється:

— у випадку досягнення дитиною повноліття (п. 1 ч. 1 ст. 77 ЦК);

— у випадку реєстрації шлюбу дитиною (п. 2 ч. 1 ст. 77 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК з моменту реєстрації шлюбу такої осо­би, вона набуває повної цивільної дієздатності, що тягне за со­бою припинення піклування;

— у випадку надання дитині повної цивільної дієздатності (п. 3 ч. 1 ст. 77 ЦУ). Повна цивільна дієздатність відповідно до ч. 1 ст. 35 ЦК України може бути надана фізичній особі, яка до­сягла шістнадцяти років та працює за трудовим договором, а та­кож неповнолітній особі, яка записана матір'ю чи батьком ди­тини. Це відбувається за рішенням органу опіки та піклування за заявою дитини за письмовою згодою піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦК). Пов­на цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємни­цькою діяльністю. Якщо піклувальник дає на це письмову зго­ду, дитина реєструється як підприємець і з цього моменту набу­ває повної дієздатності (ч. 3 ст. 35 ЦК);

— у разі смерті піклувальника або дитини.

Припинення піклування може відбуватися також і у разі передачі неповнолітньої дитини батькам (усиновлювачам).

Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.