6. Джерела сімейного права

До джерел сімейного права відносяться нормативно-правові акти, які в сукупності становлять сімейне законодавство. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин визначені в:

1. Конституції України (ст.

32, 41, 51, 52) - загальні засади правового регулювання сімейного законодавства.

2. Законах України, які є найважливішими джерелами сімейного права, оскільки вони містять норми, що закріплюють правовий механізм регулювання сімейних правовідносин тощо. Закони України «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї». Окреме місце посідають Цивільний кодекс України (ст. 8, 20; ч. 2 ст. 72; ч. 2 ст. 129; ч. З ст. 138; ч. З ст. 139) та Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р. (чинний з 1 січня 2004 р.).

3. Укази і нормативні розпорядження Президента України.

4. Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України.

5. Договори, якими регулюються сімейні відносини (укладання шлюбного договору, виховання дітей тощо).

6. Звичай.

7. Міжнародні договори (Конвенція ООН про права дитини тощо).

7. Характеристика сімейних правовідносин

Відносини, які регулюються нормами сімейного законодавства і входять у предмет сімейного права, називаються сімейними. Зокрема, це особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сімейним правовідносинам притаманні такі особливості:

суб'єктний склад сімейних правовідносин визначений законом. Суб'єктами сімейних правовідносин можуть бути: по- перше, лише фізичні особи; по-друге, лише ті фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні, відносинах усиновлення, опіки, піклування тощо.

СК України у ст. 2 встановлює такий перелік суб'єктів сімейних правовідносин:

1) подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

2) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки, рідні брати, рідні сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

Усі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тітки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не є учасниками сімейних правовідносин за винятками, встановленими законом. Наприклад, відповідно до положень гл. 20-1 СК України суб'єктами сімейних відносин можуть бути прийомні батьки та прийомні діти;

2) тривалий характер. Тривалий характер сімейних правовідносин пояснюється їх соціальною значимістю. Сімейні відносини в більшості випадків не мають певних часових меж;

3) виникають на безоплатній основі;

4) виникають на основі специфічних юридичних фактів. Сімейні правовідносини виникають, змінюються або припиняються на основі специфічних юридичних фактів, передбачених у законі: усиновлення, укладання та розірвання шлюбу та інші. Причому в більшості випадків для настання правових наслідків необхідний фактичний склад (сукупність юридичних фактів). Наприклад, для усиновлення дитини необхідно волевиявлення усиновителя; згоду іншого з подружжя, батьків дитини або осіб, які їх замінюють; згоду самої дитини, якщо вона може її висловити; рішення суду про усиновлення;

5) у багатьох випадках сімейні відносини пов'язані з адміністративними. Державні органи, які виконують покладені на них завдання, є суб'єктами адміністративних відносин та суб'єктами сімейного права не стають. Відповідно до ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.