61.Право дитини на ім я та прізвище

Статтею 7 Конвенції ООН про права дитини встановлено право кожної дитини на ім’я. Ця ж норма закріплена і в статті 294 Цивільного кодексу України. Згідно з українським законодавством ім’я кожного громадянина України складається з прізвища, імені та по батькові. За своїм змістом право особи на ім’я включає в себе:

• право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм ім’ям;

• право вимагати від інших осіб звертатися до себе відповідно до свого імені;

• право вимагати припинити незаконне використання свого імені;

• право змінити своє ім’я.

• Відповідно до законодавства батьки дитини зобов’язані не пізніше, ніж через місяць після народження дитини зареєструвати в органі РАЦС народження своєї дитини і одночасно дати їй прізвище, ім’я та по батькові. Право змінити своє ім’я (прізвище, власне ім’я, по батькові) передбачено статтею 295 Цивільного кодексу України. Сама процедура зміни прописана у «Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 915. З метою зміни прізвища, власного імені та по батькові подається письмова заява до органу РАЦС за місцем проживання. Згода батьків (одного із батьків) або піклувальника на зміну імені оформляється також у вигляді заяви та подається ними особисто. Ім’я можна змінити: до 7 років – батьками без згоди дитини; з 7 років – батьками за згодою дитини; з 14 років – самою дитиною за наявності дозволу батьків;

з 16 років – самостійно за власним бажанням. Фізична особа, яка досягла 14 років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження. Заява про зміну імені відділом РАЦС розглядається у 3-місячний строк з дня її подання. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений, але не більше як на 3 місяці, з письмового дозволу керівника відділу РАЦС головних територіальних управлінь юстиції.Статті СК визначають: Стаття 145. Визначення прізвища дитини: 1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. 2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Стаття 146. Визначення імені дитини1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. 2. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

62.Право дитини на виховання в сім ї

Право дитини жити і виховуватися в сім'ї є одним з природних прав людини, визнаним Загальною Декларацією прав людини та Конвенцією ООН про права дитини. Виховання в сім'ї є першоджерелом розвитку особистості дитини. Законодавство України і міжнародні акти надають вищий пріоритет сімейній формі вихован- ня дітей. Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства» гарантують дитині право на належне сімейне виховання, яке виникає в силу народження і з моменту народження.Право на виховання —складне право, що включає в себе цілий комплекс заходів морального та правового характеру, що полягає в турботі про здоров'я дітей, їх психічний та інтелектуальний розвиток. Законодавство не містить переліку дій батьків, що станов- лять зміст права на виховання. Такі дії різноманітні, визначаються стосовно обстановці і виражаються в духовному розвитку дітей, у формуванні їх особистості, у лікуванні дітей у разі їх хвороби тощо .вдосконаленими формами державного та суспільного виховання. Сімейний вплив на дітей є унікальним за інтенсивністю та результативністю, тому він здійснюється безпе- рервно, одночасно охоплюючи всі сторони особистості, яка фор- мується протягом багатьох років. (Ст.151СК)Саме в родині дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як себе вести в різних ситуаціях. У зв'язку з особливою виховною роллю сім'ї виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивне і звести до мінімуму негативний вплив сім'ї на виховання дитини.Отже, право дитини жити і виховуватися в сім'ї є найважливішою умовою її гармонійного формування та розвитку, що відпо- відає її інтересам. Реалізація зазначеного права можлива завдяки гарантіям і правозахисним механізмам, що функціонують в державі. Провідне місце в забезпеченні прав і свобод належить безпосередньо судовій владі.