• 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»;

• 752 «Інші надзвичайні доходи».

За кредитом рахунку відображається визнана сума відшкоду­вання, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, за дебетом — списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичай­них подій» відображається сума відшкодування втрат від над­звичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попере­дження втрат від надзвичайних подій.

На субрахунку 752 «Інші надзвичайні доходи» відобража­ється дохід від інших подій чи операцій, які відповідають визна­ченню надзвичайних подій.

Схема записів в облікових регістрах подана в додатку 25 та 26.

376

_ТЕМА

ОБЛІК ВИРОБНИЦТВА

В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1. Характеристика організації виробництва та йо­го обліку.

2. Облік допоміжних виробництв.

3. Облік загапьновиробничих витрат.

4. Облік витрат за біологічними перетвореннями.

Використані джерела:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку ЗО «Біологічні активи», затверджене Міністерством фінансів України від 18.11.2005 року № 790.

2. Методичні рекомендації з планування, обліку та калькулювання продукції (робіт, послуг) сільськогос­подарських підприємств, затверджені наказом Мініс­терства аграрної політики України від 18.05.2001 року № 132.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського облі­ку біологічних активів, затверджені наказом Мініс­терства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315.

4. Облік сільськогосподарської діяльності: Навча­льний посібник / За ред. Жука В.М. — К.: Видавницт­во ТОВ «Юр-Агро-Веста», — 2007. — 368 с

17.1. Характеристика організації виробництва та його обліку

Сільськогосподарська діяльність передбачає в результаті пев­них технологічних процесів, вирощування тварин та рослин з ме­тою отримання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів.

Сільськогосподарська продукція — актив, одержаний в ре­зультаті відокремлення від біологічного активу, призначений Для продажу, переробки або внутрішньогосподарського спожи­вання.

Сільськогосподарська діяльність — процес управління біо­логічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподар­ської продукції та / або додаткових біологічних активів.

377

Як вказується в П(С)БО ЗО «Біологічні активи», біологічні перетворення — процес якісних і кількісних змін біологічних активів, тобто, рослин та тварин.

В попередній темах розкрита сутність біологічних активів.

В сільськогосподарському виробництві розрізняють:

• основні галузі — рослинництво, тваринництво та промислове (підсобне виробництво). Реалізація продукції цих галузей дає ос­новну частину доходів підприємства і заради саме цього вироб­ництва створюється підприємство.

• допоміжні галузі: ремонтна майстерня, транспортний відділ, електро-, газо-, водопостачання, жива тяглова сила, машинно-тракторний парк. Ці галузі, а точніше підрозділи призначені для обслуговування основного виробництва. Крім того, в силу необ­хідності цими підрозділами надаються послуги населенню, ін­шим юридичним особам за плату. Проте частка доходів від цих послуг є незначною.

Фактична собівартість послуг допоміжних виробництв визна­чається щомісяця та за їх фактичною собівартістю списується на рахунки споживачів цих послуг: різні виробничі підрозділи. Ви­няток становить лише «жива тяглова сила» та транспортні послу­ги тракторів, собівартість яких визначається в кінці року, А на протязі роки їх послуги списуються на рахунки споживачів цих послуг за плановою собівартістю.

Бухгалтерський облік виробництва ведеться на рахунку 23 «Виробництво».

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат промислових і сільськогосподарських підприємств на ви­робництво продукції.

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом — вартість фактич­ної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допо­міжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інстру­менту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітич-

378

ний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства rr_;, центрами витрат і відповідальності.

Для узагальнення інформації про виробничі процеси в окр. е мих галузях та виробництвах, до цього рахунку відкриваються субрахунки, перелік та призначення яких обирає підприємство.

Практика свідчить, що більшість сільськогосподарських пі^ц. приємств використовують наступні субрахунки:

• 231 «Рослинництво»;

• 232 «Тваринництво»;

• 233 «Промислові (підсобні) виробництва;

• 234 «Допоміжні виробництва»;

• 235 «Витрати з утримання та експлуатації необоротної) активів»;

• 236 «Інші витрати основного виробництва».

17.2. Облік допоміжних виробництв

В кожному підприємстві є декілька видів допоміжних виро »С ництв. Облік витрат та виконаних робіт ведуть на субрахуніКі 234 «Допоміжні виробництва».

До цього субрахунку відкриваються рахунки 3-го порядку а, кожним видом допоміжних виробництв:

• 2341 «Ремонтне виробництво»;

• 2342 «Автомобільний транспорт»;

• 2343 «Енергетичні виробництва (господарства)»;

• 2344 «Водопостачання»;

• 2345 «Гужовий транспорт»;

• 2346 «Інші допоміжні виробництва».

В цьому розрізі ведеться аналітичний облік витрат за циилі_; виробництвами. Витрати відображаються в обліку за встановлю ними підприємством статтях витрат. Основні статті витрат мві(). жуть бути наступні:

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• запасні частини та ремонтні матеріали;

• корми (для робочих коней);

• паливо та мастильні матеріали;

• амортизація;

• витрати на ремонт необоротних активів;

• послуги власних допоміжних виробництв;

• послуги сторонніх організацій;

• цехові витрати.

379

Облік допоміжних виробництв характеризується наступним:

1. — Фактична собівартість виконаних робіт чи наданих по­слуг визначається щомісяця і за фактичною собівартістю витрати щомісяця відносяться на рахунки споживачів. Виняток: транспо­ртні роботи тракторів і послуги живої тяглової сили калькулю­ються раз в кінці року.

2. — Послуги надані одним допоміжним підприємством ін­шому оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються.

3. — Враховуючи значний обсяг послуг наданих одним виро­бництвам іншими, закриваються субрахунки порядку в такій по­слідовності: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтне виробництво, холодильні установки, автомобільний транспорт, гужовий транспорт.

4. — Прямі і накладні виробничі витрати обліковуються в ме­жах одного субрахунку, на окремих аналітичних рахунках і що­місяця розподіляється на вироби чи послуги даного конкретного виробництва. Наприклад, по ремонтній майстерні накладні ви­трати (заробітна плата завідувача майстернею, амортизація та ін.), обліковуються на окремому аналітичному рахунку, яка потім розподіляється на вартість ремонтів чи виробів.

Для відображення витрат оформляються такі первинні доку­менти:

• Відомість дефектів на ремонт машин (ф. 130) — в ній встановлюється кошторисна вартість ремонту прийнятого замов­лення на ремонт машин;

• Наряд на відрядну роботу (ф. 70 або 70а) — для відобра­ження витрат по заробітній платі;

• Накладна внутрішньгосподарського призначення (ф. № 87), лімітно-забірна картка — для відображення відпу­щених зі складу ремонтних матеріалів, запасних частин;

• Подорожній лист вантажного автомобіля — для відо­браження витрат за нарахованою заробітною платою та списання витраченого пального;

• Обліковий лист праці і виконаних робіт (ф. 66, 66а), — для відображення витрат по нарахованій оплаті праці та кількості відпрацьованих коне-днів.

• Рахунки-фактури, акти виконаних робіт та інші доку­менти.

Дані первинних документів узагальнюють в накопичувальних відомостях: «Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні» (ф. 36), «Накопичувальна відомість обліку роботи вантажно­го автотранспорту» (ф. 38) та інші.

380

Для аналітичного обліку використовують Виробничий звіт (ф. № 10.36 с.г.). Синтетичний облік ведуть в журналі-ордері № 10.3 с.г.

Таблиця 17.1

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ

Зміст господарськоїоперації	Дебет	Кредит
Відображення прямих витрат:
— нарахована зарплата працівникам	234	66
— нараховоно відрахування на соціальні заходи	234	65
— списані запасні частини на ремонтні роботи	234	207
— списані паливо та мастильні матеріали	234	203
— надані послуги інших власних допоміжних вироб­ництв	234	234
— отримані послуги сторонніх організацій	234	63, 685
-нарахована амортизація необоротних активів	234	13
— відображені інші прямі витрати	234	372, 377, 22
— розподілені цехові витрати	234	234
Списання фактичної вартості виконаних робіт:
— для власних допоміжних виробництв	234	234
— для рослинництва	231	234
— для тваринництва	232	234
— для адміністративних цілей	92	234
— для загальновиробничих потреб	91	234
— для потреб соціальної сфери	949	234

17.3. Облік загальновиробничих витрат

Сільськогосподарське виробництво має ряд галузей, а всере­дині їх — підрозділи, ланки, бригади. Це зумовлює проведення ряду витрат, які за своїм економічним змістом є виробничими, але непрямими, тобто витратами на обслуговування та управлін­ня виробництвом: загальновиробничі витрати.

381

Методологія відображення в обліку та розподілу загальнови-робничих витрат встановлена П(С)БО 16 «Витрати» та Мето­дичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулю­вання продукції, робіт та послуг сільськогосподарськими підприємствами.

До загальновиробничих витрат відносять:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці, відра­хування на соціальні заходи та витрати на оплату службових від­ряджень апарату управління та спеціалістів галузей, цехів, під­розділів, тощо);

• амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення (цехів, бригад, підрозділів);

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхуван­ня, операційну оренду основних засобів, інших необоротних ак­тивів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології й організації вироб­ництва (оплата праці, відрахування на соціальні заходи працівни­ків, що зайняті удосконаленням технології й організації виробни­цтва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробни­чому процесі; оплата послуг сторонніх організацій тощо);

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання загальних приміщень виробничого призначення;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці та інші витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг, тощо);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навко­лишнього природного середовища;

• плата за операційну оренду землі і майна загальновиробни­чого призначення;

— інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв, тощо). Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок