1.4. Сучасні завдання, мета та поняття ділового туризму в Україні

Діловий туризм – це тимчасові відпряження і поїздки зі службовою метою. Даний вид туризму вступає в протиріччя з самим законодавством України. Так в Законі «Про туризм» акцентується увага на тому, що туризмом може бути визначена подорож лише без отримання доходів у місці перебування. В той же час сам діловий аспект поїздки вже передбачає ділові угоди, ділове партнерство, тобто отримання прибутку в момент здійснення ділової подорожі або в перспективі. Якщо ж не вважати туризмом ділові поїздки, основна ціль яких направлена на отримання зиску з подорожі, то туристична індустрія, таким чином, втратить значний за обсягом та за витрачання коштів туристичний потік. Все це потребує від сьогоднішнього національного законодавства перегляду сутності поняття «туризм» або його уточнення.

На українському ринку цей сектор турбізнесу став по-справжньому розвиватися лише на початку 90-х. Круг вітчизняних туроператорів, що спеціалізуються винятково на бізнес туризмі, досить компактний. Причому практично всі компанії орієнтовані на організацію ділових поїздок за кордон.

Щорічно росте частка ділового туризму, але однаково залишається незначної на загальному тлі ( 4%).

У плані розвитку самі більші перспективи, на думку фахівця, у ділового туризму (великі міста України як Київ, Харків, Дніпропетровськ, т.д.) і в рекреаційного відпочинку (у таких зон як Крим і Західна Україна, що ще сильно недооцінюють у цьому плані).

Донецьк має можливість стати провідним діловим центром України, як, наприклад, Франкфурт у Німеччині.

Тема 2. Сучасний стан виставкової діяльності

2.1. Сутність і місце виставкової діяльності

2.2. Специфіка виставкової діяльності в туризмі

2.3. Стимуляція ділового туризму

2.1. Сутність і місце виставкової діяльності

Виставкова діяльність є однією з найдинамічніших сфер сучасної світової економіки, оскільки вона відіграє важливу роль у зміцненні міжнародних зв'язків, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, пропаганді нових технологій та нових видів продукції, стимулює закріплення позитивних структурних змін в економіці, сприяє науково-технічному та технологічному оновленню вітчизняного виробництва.

виставкові центри – підприємства, основна діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням виставок, з наданням послуг у сфері організації та проведення виставок (ярмарків). Виставкові центри повинні мати штат кваліфікованих працівників, відповідну матеріально-технічну базу (спеціальні виставкові площі та обладнання) та можуть надавати ці площі та обладнання для проведення виставок та ярмарків;

організатори виставок – підприємства, що відповідно до своїх статутів займаються організацією виставок на бюджетній, комерційній чи змішаній основі;

виставки – заходи, пов'язані з демонстрацією продукції та послуг, просуванням їх на внутрішній та зовнішній ринки і вивченням з цією метою кон'юнктури ринку;

ярмарки – заходи, безпосередньо пов'язані з торгівлею (роздрібною чи оптовою), що проводяться в певному місці та у визначені строки.

За статусом виставки і ярмарки поділяються на всесвітні, міжнародні, національні та галузеві.

Статус всесвітньої надається виставці Міжнародним бюро виставок (м. Париж, Франція).

Міжнародними є виставка і ярмарок, в яких іноземні компанії або організації становлять не менш як 10 відсотків загальної кількості учасників.

Національними є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб'єкти господарювання не менш як з 20 регіонів України або представлено продукцію, товари та послуги п'яти і більше галузей економіки.

Галузевими є виставка і ярмарок, на яких представлено продукцію, товари та послуги підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.

За місцем проведення виставки і ярмарки поділяються на міжрегіональні та регіональні (місцеві).

Міжрегіональними є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб'єкти господарювання з двох і більше регіонів, районів або міст.

Регіональними (місцевими) є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб'єкти господарювання з одного регіону, району або міста.

Про свою діяльність у 2009 році перед органами державної статистики прозвітувало 106 організаторів виставок та 17 виставкових центрів. 

За даними звітів виставковими організаціями України було проведено 1076 виставкових заходів, із них 512 виставок та 564 ярмарки. Переважна більшість згаданих заходів здійснювалась у межах України, і тільки 5 – у інших країнах: 2 заходи проведено у Російській Федерації, по 1 заходу  – в Білорусі, Ізраїлі та Сірійській Арабській Республіці. 

Найбільшу кількість виставкових заходів (388, або 36%)  було проведено організаторами виставок, зареєстрованими у місті Києві, 9% (99 заходів) – в Одеській області, 7% (72 заходи)  – в Дніпропетровській області та 5% (57 заходів) – в Запорізькій області.

Із загальної кількості заходів 12% мали статус міжнародних, 32% – національних, 47% – міжрегіональних, 9% – регіональних. Із 340 національних виставкових заходів 183 проводилися за участю тільки вітчизняних підприємств, а 157 – вітчизняних та іноземних підприємств.

Джерелами фінансування переважної більшості виставкових заходів (1045 або 97%) була комерційна діяльність. Разом з тим 24 заходи мали змішані джерела фінансування (із них 18 – за участю державного або місцевих бюджетів). 

Майже половина заходів за тематикою відносилась до галузевих (спеціалізованих), кожен третій захід – до багатогалузевих, кожен шостий – до універсальних.

Тільки для фахівців проводився кожний одинадцятий захід, інші мали зацікавити як фахівців, так і широке коло відвідувачів.

Понад третини виставкових заходів відносилась до тематичного напрямку "Ярмарки товарів повсякденного попиту", 12% – до напрямку "Текстиль, одяг взуття; товари із шкіри; коштовності;  біжутерія і відповідне обладнання", 9% – до напрямку "Сільське, лісове та паркове господарство, виноградарство, садівництво і відповідне обладнання", 7% – до напрямку  "Будівництво, реконструкція, оздоблення та матеріали і відповідне обладнання". 

Щорічну періодичність мали 53% заходів (571), сезонну – 46% заходів (495).

Середня тривалість заходів коливалася у межах 3-6 днів.

Загальна забудована площа організаторів виставок становила 1267 тис. кв.м, а загальна виставкова площа виставкових центрів – 196 тис. кв.м. 

У виставкових заходах брали участь 69 тисяч організацій, із них 3,2 тисячі – іноземних. Іноземні учасники представляли 63 країни і брали участь у більшості виставкових заходів.

Роботу організаторів виставок та виставкових центрів забезпечували 2,0 тис. штатних працівників, із них 1,3 тис. мали вищу освіту

Значення виставок й ярмарків для експонента визначається насамперед можливістю безпосередньої комунікації з потенційними споживачами, відслідковувати ринкові тенденції й оцінити позицію свого підприємства на ринку, "сповістити про себе", обмінятися інформацією з фахівцями, почерпнути раціональні ідеї в поводженні конкурентів і вивчити їхньому політикові, проаналізувати відгуки відвідувачів про якість, ціни туристських послуг його підприємства й турпослуг його основних конкурентів, провести широкомасштабні рекламні заходи щодо просування туристських послуг експонента з використанням найрізноманітніших засобів і т.д..

Однак виставка або ярмарок несуть вигоду не тільки підприємству-експоненту, але й споживачам. Вона дає можливість покупцеві в короткий час ознайомитися з існуючими на ринку пропозиціями, одержати необхідну консультацію від фахівців, зробити необхідні зіставлення цін й якісних характеристик, провести переговори, підписати контракт. Ці фактори забезпечують більшу популярність виставок й ярмарків й, як наслідок, залучають величезну кількість відвідувачів.