15.4. Застосовувані форми та системи оплати праці робітників виробничих підприємств

• Форми та системи оплати праці робітників, що застосовуються на підприємствах виробничої сфери, показано на рис. 15.10.

• Сучасна техніка пред’являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці виробничих робітників має тенденцію до розширення сфери й масштабів застосування в різних галузях економіки.

• Характеристика окремих систем оплати праці.

1. Пряма відрядна система передбачає оплату кількості виробленої продукції (виконаної роботи) за відповідними розцінками. Заробіток робітника (D_пв) визначається шляхом множення розцінки за одиницю продукції () на кількість виготовлених виробів (V), тобто

(15.6)

2) Непряма відрядна система застосовується для оплати праці тих категорій допоміжних робітників (кранівників, наладчиків, ремонтників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але в значній мірі визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника за цією системою (D_нв) розраховується за формулою

(15.7)

де s — погодинна тарифна ставка;

t — фактично відпрацьована кількість годин цим робітником;

k_вн — середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

3) Відрядно-преміальна система діє за умов застосування преміювання робітників за певні досягнення у праці. За неї заробіток робітника (D_вп) складається з відрядного заробітку (V) і премії за досягнуті результати, що заохочуються (m):

D_вп = V + m. (15.8)

Рис. 15.10. Форми та основні системи оплати праці робітників підприємств виробничої сфери

4) Відрядно-прогресивна система передбачає оплату робіт, виконаних в межах встановленої норми (n_в), за звичайними розцінками (_в), а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (п_і), — за підвищеними розцінками (_і) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток робітника за цією системою (D_впр) визначається за формулою

D_впр = _вп_в + _іп_і . (15.9)

5) Акордна система відрізняється від інших тим, що працівникові чи групі працівників встановлюються розцінки на весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Така система спонукає до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, здійснення термінових ремонтів чи будівельних робіт тощо.

6) Проста почасова система базується на відпрацьованих годинах. Заробіток робітника за такої системи (D_nn) розраховується множенням погодинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих за місяць годин (t):

D_nn = st. (15.10)

Цю систему оплати праці застосовують досить рідко через недостатній позитивний вплив на кількість та якість праці робітника.

7) Почасово-преміальна система певною мірою усуває цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (st) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток робітника в цьому випадку (D_ппр) визначається за формулою

D_ппр = st + m (15.11)

8) Система оплати праці за посадовими окладами застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачується праця робітників, діяльність котрих має стабільний характер (вагарі, комірники, прибиральниці тощо).