- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів 6
- •Глава 2. Особливості реалізації
- •Глава 1
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •1.2. Особливості правового статусу лікаря
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці
- •Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів
- •Глава 2
- •2.1. Особливості укладення трудових договорів з лікарями
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю_________
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •2.2. Зміст трудового договору з лікарем та умови його зміни
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю_________
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •3.2. Встановлення режиму та обліку робочого часу лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •3.3. Особливості праці лікарів за межами нормальної тривалості робочого часу
- •Глава 3 Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •3.4. Регулювання часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів
- •1.1. Адміністрація зобов'язується:
- •1.2. Адміністрація має право:
- •1.3. Адміністрація не має права:
- •2.4. Профспілковий комітет зобов'язується:
- •1.5. Кожний працюючий зобов'язаний:
- •1.6. Кожен працівник має право:
- •2.1. Адміністрація зобов'язується:
- •2.2. Адміністрація має право:
- •2.3. Адміністрація гарантує:
- •2.4. Порядок надання відпусток:
- •2.5. Адміністрація бере на себе зобов'язання:
- •2.6. Профспілковий комітет зобов'язується:
- •2.7. Заборонити:
- •3.1. Адміністрація зобов'язується
- •3.2. Профспілковий комітет зобов'язується:
- •4.1. Адміністрація зобов'язується:
- •4.2. Профспілковий комітет зобов'язується:
- •5.1. Адміністрація зобов'язується:
- •5.2.Профком зобов'язується:
- •6.1. Адміністрація зобов'язується:
- •6.2. Профком зобов'язується:
- •7.1. Адміністрація зобов'язується:
- •8.1. Адміністрація зобов'язується:
- •8.2. Профком зобов'язується:
- •5. Завдання та обов'язки:
- •6. Має право:
- •8. Взаємодії у межах виконання функціональних обов'язків
- •9. Робоче місце
- •10. Відповідальність
Глава 2. Особливості реалізації лікарями права на працю_________
праці, можна говорити про значне зниження якості праці, тобто умови праці знаходиться в суперечності із завданнями охорони праці та лікувального процесу. До того ж усе ще низькі посадові оклади лікарів, відсутність критеріїв якості в оцінці їхньої праці спричиняють зловживання, пов'язані з прагненням окремих лікарів отримувати винагороду за двома чи кількома посадами, виконання трудових обов'язків за якими здійснюється ними в рамках нормального робочого часу (суміщення), що має місце за згодою адміністрації. Пояснюється це, перш за все, бажанням останньої утримати працівника, який відзначився високою професійною майстерністю, уважним ставленням до хворих. А з перспективи розвитку законодавства про роботу за сумісництвом випливає, що робота лікарів за сумісництвом ще й з можливістю перевищення встановленої норми робочого часу жодним чином не може сприяти підвищенню якості послуг. Для розв'язання проблеми якості медичних послуг останнім часом суспільство все частіше наголошує на необхідності запровадження критеріїв якості лікарської діяльності.1 Цю проблему необхідно розв'язати запровадженням науково обґрунтованих критеріїв такої якості. Всесвітня організація охорони здоров'я для Європи пропонує такі критерії оцінки якості лікарської діяльності: ефективність, економність, адекватність, науково-технічний рівень, своєчасність, доступність, достатність, репрезентативність критеріїв якості.2 Ці критерії є цілком прийнятними і для України. Отже, паралельно із регулюванням роботи за сумісництвом лікарів необхідно впроваджувати і критерії якості оцінки лікарської діяльності. Видається, що запровадження кри-герії'в оцінки якості праці лікарів значною мірою виключає вище-ілшачене зловживання.
Безперечно, висококваліфіковані лікарі-сумісники роблять сут-гєвий додатковий внесок у збереження здоров'я населення, що дозволяє оплачувати їхню працю у підвищеному розмірі. Тому, чим складніша та інтенсивніша праця (наприклад, якщо порівню-
1 Глуховский В.В. Разговор с читателем : проблемы и пути продвижения Прав пациентов в Украине [Электронный ресурс]: Режим доступа : www.patriqnt.
Drq.ua
2 Лисицын Ю.П. Общественное здоровье и здравоохранение: [учеб.] / Лиси- Ю.П. -М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. -С. 393-394.
123
Особливості правового регулювання праці лікарів
вати працю персоналу у відділенні екстреної хірургії і терапії), тим вищою повинна бути її оплата. Отже, диференційований підхід до оплати праці сумісників залежно від важкості та інтенсивності усуне наявні зловживання.
Ще у 1990 р. в юридичній літературі наголошувалося на таку проблему в медичній галузі: «Щорічно частина посад у закладах охорони здоров'я заміщувалась лише завдяки сумісникам, але за цих умов тисячі лікарських посад залишалися вакантними. Особливо низькою є забезпеченість кадрами в сільській місцевості».1 Така проблема є і досі актуальною, і саме за допомогою праці сумісників зменшується гострота нестачі лікарів на селі.2
Вищесказане дозволяє зробити такі висновки:
1. Лікарі-інтерни мають право працювати у вільний від навчання час, не виконуючи при цьому обов'язків за спеціальністю.
2. Лікар-ординатор, який має стаж роботи за спеціальністю, сертифікат чи посвідчення лікаря-спеціаліста, може працювати за сумісництвом у вільний від навчання час на посаді лікаря.
3. Дефіцит лікарів певних спеціальностей є не єдиною причиною надання їм роботи за сумісництвом, ще одна причина - це наявність низьких посадових окладів лікарів.
4. Запровадження критеріїв оцінки якості праці лікарів дозволить скоротити обсяг роботи за сумісництвом.
5. Робота за сумісництвом повинна оплачуватися залежно від важкості та інтенсивності праці в конкретному закладі, відділенні.
Відповідно до ст. 105 КЗпП, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
' Коннов Л.М. Совместительство и совмещение профессий (должностей) / Л.М. Коннов, И.Г. Тарасов. -М. : Профиздат, 1990. -С. 13-14.
2 Банчук М.В. Кадрова політика у галузі охорони здоров'я та рух вищої медичної освіти України до Європейського освітнього простору / [М.В. Банчук, О.П. Волосовець, 1.1. Фещенко та ін.] // Медична освіта. - 2006. - №2. - С 10.
124
_____________Глава 2. Особливості реалізації'лікарями права на працю_________
Н.В. Веренич вказує на те, що суміщення професій (посад) завжди виникає після укладення трудового договору. Якщо в процесі укладання трудового договору чи контракту сторони обумовили і встановили для працівника ту чи іншу трудову функцію, то після встановлення останньої за потреби для підприємства, установи, організації запровадження суміщення професій (посад), до трудової функції цього працівника (обов'язково за його згодою) може бути приєднана додаткова функція (її частина) іншого працівника, що вибув із виробництва з інших причин. Саме в цьому плані правильно говорити не про суміщення професій (посад), а про суміщення трудових функцій, тобто виконання поряд зі своєю трудовою функцією трудової функції іншого працівника, відсутнього, чи такого, що звільнився.1 У своїй праці «Трудові права працівників, які суміщують професії і посади» В.А. Глозман доводив, що при суміщенні професій та посад працівник виконує декілька трудових функцій, при розширені ж зони обслуговування - одну.2 Але станом на сьогоднішній день розширення зони обслуговування має законодавче втілення лише встановленням розміру доплати за виконання такої роботи.3 Самого визначення або ознак, за якими суміщення відрізняється від розширення зони обслуговування, норми трудового права України не містять. Таке розмежування доцільно було б провести з урахуванням кількості трудових функцій та відмежувати їх від збільшення обсягу роботи на платній основі, залишивши конкретизацію розмірів оплати на рівні локального та договірного регулювання праці.
1 Веренич Н.В. Особливості правового регулювання праці за сумісництвом га суміщенням професій (посад): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / II.В. Веренич. -Харків, 2003. -С. 10-11.
2 Глозман В.А. Трудовые права работников, совмещающих профессии и ишжности/Глозман В.А.-Мн. : Беларусь, 1980.-С. 19.
3 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров 'я і іі установ соціального захисту: Наказ МОЗ України №308/519 від 05.10.2005 р. // < >фіц. вісн. України. 2005. - №42. - Ст. 2675. Про оплату праці працівників на ос-нові Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, за-к надів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова КМУ №1298 міч 30.08.2002 р. // Офіц. вісн. України. 2002. -№36. - Ст. 1699.
125
Особливості правового регулювання праці лікарів
Тому в сучасних умовах у регулюванні праці лікарів все-таки прийнято говорити про суміщення професій (посад), а не про суміщення трудових функцій. Справа в тому, що зміст трудової функції лікаря визначається через професію, лікарську спеціальність, а посада лише впливає на розмежування обсягу та порядку виконання трудової функції, що й було показано в першому розділі дослідження. За своєю суттю суміщення спрямоване на виконання лікарем роботи за декількома професіями (посадами) без шкоди одна одній у межах нормальної тривалості робочого часу. Таким чином, суміщення спричиняє підвищення інтенсивності праці.
Якщо розглянути робочий час лікаря акушера-гінеколога з урахуванням нормативів якості роботи, то перший прийом вагітної жінки при постановці її на облік передбачає 20-хвилинну роботу з пацієнткою. При цьому виникає запитання: чи може лікар акушер-гінеколог відділення поліклініки суміщувати іншу роботу з іншої лікарської спеціальності у межах норми робочого часу? Разом з тим не лише акушери-гінекологи мають часові рамки при виконанні конкретної маніпуляції чи медичних процедур. Безумовно, такі нормативи є усереднені, і якщо динамічність праці не позначається на якості роботи, тоді слід говорити про інтенсивність праці. Тоді з цього випливає, що така рухливість та змінність залежать від лікаря, який виконує роботу, його здібностей, володіння засобами аналізу інформації, швидкості прийняття рішення, визначення стратегій подолання або усунення причин захворювання чи проявів негативних наслідків тощо. Тому в ситуації, коли необхідно залучити працівників на більшу кількість посад, то наказ №33 від 23 лютого 2000 р. «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» не містить відповідних обмежень. А питання суміщення посад лікарями має вирішуватися в індивідуальному порядку шляхом договірного регулювання.
Науково-технічний прогрес та суцільна комп'ютеризація вивели медичну галузь на новий рівень розвитку. Можливість залучення лікарів до роботи на умовах суміщення професій чи посад дозволяє ефективніше використовувати висококваліфікованих фахівців у межах робочого часу. Беручи до уваги сукупність засобів та методів лікування у медичній діяльності, було б доцільно визначитися з колом посад та професій, які можуть виконуватись на умовах
126