- •16. Проблематика й образи п’єси «Пригости мене горіхами» а.Багряної.
- •17. Пошуки (експерименти) самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
- •1) Проблема постмодернізму в українській літературі.
- •2. Сучасна українська література: періодизація і покоління.
- •3. Бубабістська форма постмодернізму в сучасній українській літературі.
- •4. В.Шевчук «Місяцева зозулька із ластів’ячого гнізда»: просторова картина світу.
- •5. В.Шевчук «Око прірви»: хронотоп дороги.
- •6. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •7. Роман о.Забужко «Польові дослідження українського сексу»: дискурси у вимірі «пост».
- •8. Літературні періодика, видавництва, інтернет-ресурси, конкурси, премії.
- •9. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •10. Рецепція класики української літератури в поезії «Задзеркалля: пані Мержинська» о.Забужко.
- •11. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •12. Ю.Андрухович «Рекреації»: десакралізація поета-месії.
- •13. Десакралізація образу поета в романі ю.Андруховича «Московіада».
- •14. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •15. Посттоталітарна ігрова людина в романі ю.Андруховича «Перверзія»
- •18. «Самогубство самоти» Неди Неждани: сценарій «безвихідних ситуацій».
- •19. Сюжет з подвійною візуалізацією у п’єсі «Самогубство самоти» Неди Неждани.
- •20. «Культ» Любка Дереша: особливості часопростору.
- •21. «Культ» Любка Дереша: проблема молодіжних субкультур
- •22. «Культ» Любка Дереша: інтертекстуальний простір.
- •23. «Депеш Мод» с.Жадана: колективний портрет покоління.
- •24. «Депеш Мод» с.Жадана: хронотоп міста.
- •25. «Бездомність» героя с.Жадана.
- •26. «Жертва забутого майстра» є.Кононенко й проблема масової літератури.
- •27. «Жертва забутого майстра» є.Кононенко (або інший твір письменниці): образ сучасної жінки.
- •28. Посколоніальний дискурс і.Малковича: пошук ідентичності
- •29. Модус пам’яті в поетичній творчості і.Малковича.
- •30. Т.Малярчук «Згори вниз» ландшафт місцерозвитку та «ландшафт» душі персонажа.
- •32. Роман «Знак Саваофа» о.Ульяненка (або інший твір письменника) як роман-провокація.
- •33. Містичний простір роману г.Пагутяк «Слуга з Добромиля».
- •34. Романи Ірен Роздобудько в контексті масової літератури.
- •35. Є.Пашковський. Роман «Безодня» (або інший твір цього автора): особливості стилю.
20. «Культ» Любка Дереша: особливості часопростору.
Лю́бко Де́реш (повне ім'я: Любоми́р Миросла́вович Де́реш; * 3 липня 1984, імовірно — в смт Пустомити, Львівська область[1]) — сучасний український письменник.Роман «Культ» є одним з найперших творів молодого українського автора. Тут перетинаються яскраві образи, розгортається напружена інтрига, динамічний сюжет і водночас саме цей роман яскраво віжбиває тенденції укр.письма 90-х років ХХст і репрезентує ідейні тенденції нового десятиліття. Автор користується надбанням традиції,що усталилася в національній фантастичні літературі, але воночас уводить новітню форму конструювання фантастичної художньої площини: поетапта деструкція раціональної дійсності. Тут постає обєктивно-атрибутивний хронотоп головного героя Юрка Банзая. Ця часопросторова форма актуалізована як зовнішня відносно персонажа дійсність, яка фактично не подається автором тексту, а постає через світосприйняття персонажа, переломлюється через систему його перцепртивного простору. Герой – осьовий центр розгортання цієї хронотопної структури. З перших сторінок роману Юрко потрапляє у нову для нього часопросторову форму,яка є основною умововю нашарування нової модеоі перцептивного простору персонажа. У Мідних Буках Банзай влаштовується на роботу в коледж, при йьому незвичайне у тексті породжене своєрідним очікуванням героя на нього : «Ось уже тиждень,як він працював у коледжі. Навчання почалося 28-го, що само по собі було поганим знаком». Цей момент є переламним між основними художніми денотативними площинами, оскільки містить в собі перспективну конотацію. Однією з провідних ознак, ка простежується у творі є чутливий до незвичайного головний персонаж, який більшою мірою сам провокує появу чарівного. З моменту фіксації незвичного,символічного маркування події активізується моделювання концепції субєктивно-психологічного хронотопу персонажа. Атрибути навколишньої дійсності постають тут як окремі уривки,сплески памяті, історії,спогади «основного буття», які слід звернути увагу виділені у тексті на конструктивному рівні, у вигляді підрозділів. Локальні форми худ.простору у творі постають фрашментарно і обмежені лише тими обєктами,що впадають до ока персонажа:підвіконня,кава з коньяком,таблиці тощо. Специфічний принцип обєктної деталізації, вихоплення окремих предметів із суміжними метафізичними парлелями виводять нарацію на новий рівень худ.оповіді. Спостерігаємо своєрідну форму синтезу обєктивно-атрибутивного та субєктивно-психологічного хронотопу тексту,що проходить на рівні свідомості героя,відображеної крізь призму оповіді автора. Опис осбистого простору Юрка в коледжі побудований в опозиційній формі: з вуст директора у свідомості героя локус постає як «кабінет з трьома вентиляторами з червоного дерева під стелею,які мірно розсікають повітря,з велетенським письмовим столом», а зневеликим розривом у часі відповідно до цього постає на 6-му поверсі «..стінна шафа», яка була його справжнім кабінетом. Звужений,задушний тісний простір коледжу,що перенасичений людьми,у більшій кількості вчителями та учнями формує оточення Юрка,який здійсню спробу втулитися у цей надзвичайно тісний для нього світик. Тка вузькість просторової форми інспірує появу фантастичного обєктивно-атрибутивного часопростору,маркованого у формі «містики».Частпростір обєкт-атриб. Форми певною мірою починає зміщуватися у бік індивідуального,субєкт-психол.часопростору. Одним з часопросторових фікспоінтів у творі є поява образу иоряка-пенсіонера Романа Корія, що проацює сторожем у коледжі.Причому специфічним у тексті є сам моент його,на перший погляд,алогічної появи. Оніричний часопростір у Дереша є лдним з найефективніших «виходів» внутрішнього «Я» персонажа в індивід. часових і просторових координатах. «Вихід Я» актуалізований у формі діалогу з певним наглядачем. Саме тут внутрішнє вирівнюється з трансцендентним : свідомість-неперервна, а сон-не відпочинок для мозку. Такі часопросторові вияви субєкт-психол. часопрост. героя,перенесення у невідому бібліотеку,де багато культових книжок,ставляться під сумнів самим персонажем,він свято вірить у «іншу присутність». Містичні факти усвідомлені Банзаєм з книжок,які він читав уві сні актуалізовані в об-атрибут. часопросторі.