8. Літературні періодика, видавництва, інтернет-ресурси, конкурси, премії.

На мою думку найважливіші видання засновані в ІІ пол.1970р. «Harvard Ukrainian studies” і «Journal of Ukrainian studies”, які представляють академічну науку, однак такі видання циркулюють в певному колі фахівців і в малій кількості. Не мають відчутного впливу в Україні. Вона в цілому дуже архаїчна і ідеологізована. Однак деякі діаспорні видання дуже потрібні «культурній спілці» - це «Термінус» (видавався в Торонто М. Р. Стехом, які згодом стали цвітом польської україністики). Не можна не згадати рос. видання «Столичні новини», «Райдуга». У 1992 р. журнал «Сучасність» був головним літер.-публіцист. виданням діаспори. Публіцистикою нац. -демократ. спрямування та з мотивами галицького автонімізму газета «Поступ», яку замінила «львівська газета» Літературні журнали Спілки письменників України складають доволі численну та автономну групу, що циркулює всередині герметичного простору спілчанських діячів. Це "літературно-мистецькі та громадсько-політичні" часописи  “Дніпро” (видається з 1927 року), “Вітчизна” (з 1933) “Дзвін” (з 1940), харківський спілчанський часопис “Березіль”, що зараз толерантно поєднує на своїх сторінках архаїку та нові тенденції, друкуючи тексти Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Софії Майданської, Сергія Жадана, Людмили Таран. Мало кому відомо, але журнал іноземної літератури "Всесвіт" – без сумніву, найпопулярніший український часопис радянських часів, "Слово і час" – єдиний академічний літературознавчий часопис, що видається в Україні Інститутом літератури ім. Класикою жанру" інтелігентного українського часопису є "Сучасність", що до 1992 року видавався за кордоном: у Німеччині (Мюнхен) та у США Т.Г.Шевченка НАН України та Національною спілкою письменників України і самим своїм існуванням констатує наявність наукового дискурсу в сучасному українському літературознавстві. ур’єр Кривбасу” – літературно-культурологічний журнал, заснований у 1994 році, видається у Кривому Розі, Проект "Потяг-76" – центральноєвропейський часопис під редакцією Ю. Андруховича та О. Бойченка. Видавництва: «Наукова думка», Фоліо, Видавництва дитячої літератури України. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Освіта, Альтерпрес. Конкурси: Золотий лелека, Ярославів вал, Коронація слова, Обдаровані діти - надіякрвїни. Премії: В Україні щорічно вручається близько двох десятків премій, так чи інакше пов’язаних з літературною та письменницькою діяльністю. Не випадково більшість із них носять імена найвідоміших українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Володимира Сосюри, Василя Стефаника. http://www.ukrlit.vn.ua

9. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.

Інтелектуальна профанація сягає ще більшого цинізму, коли до роману Забужко «Польові дослідження з українського сексу» прилямпічують епітет «жіночий роман» тут щось набагато серйозніше."Постколоніальний синдром", об’єднує тема самостановлення української літератури й культури і складного подолання власних комплексів, засвоєння різнорідної культурної спадщини, реінтепретації літературно-мистецьких цінностей і канонів, формування діалогічного простору як передумови входження у світовий контекст. Попри добру виписаність та коректно-модерне оформлення, поезії Забужко тяжіють до концептуалізованої дидактики і обмежені в ігровому аспекті, постколоніальний синдром. Барвистість та лексична насиченість образів достатньо компенсують стереотипну ідеологічну їх каналізацію та підкреслений важкуватий історизм. Стиль Забужко – формалізована психологічна поліморфія, у западинах якої ховається простий та оброслий наративністю Звір Соціальний. Аналіз творів сучасних письменниць (найбільше – роману О.Забужко „Польові дослідження з українського сексу”) призвело до утвердження феміністичною критикою думки про однобічність і певну викривленість у потрактуванні жіночого образу письменниками-чоловіками, артикулювання потреби „нової героїні” у вітчизняній літературі Очевидно, це спонукає жінок-письменниць до творення альтернативного зображення жінки, яке б більш повно виразило унікальний жіночий досвід і жіночу суб’єктивність