34. Романи Ірен Роздобудько в контексті масової літератури.

Іре́н Роздобу́дько (3 листопада 1962, Донецьк) — українська журналістка, письменниця, поетеса.Її дебют відбувся у 80-х роках, а потім у 90=х роках десь зникає з літературного обрію. З 2000р. Щороку як мінімум видає по одній книжці на рік. Позитивну роль виконав конкурс «Мистецтво слова». Зневажливо говорить про тексти Коельо. Головний персонаж творів – наш сучасник(сучасниця): успішна людина, яка потрапляє у фазу псих.кризи, їй здається що життя не склалося. Все це втілюється у формі детективного пригодницького чтива. Масову літературу, незважаючи на умовність цього поняття в українських реаліях, можна уявити собі в’єтнамським бамбуковим будиночком, що стоїть над каламутною водою на кількох опорах. Одна з них – Ірен Роздобудько, на творчу біографію якої можна орієнтуватися авторам, які хочуть підкорювати не вічність і випускників кафедри філології, а так звані широкі верстви населення. У створенні популярних серед жіночої аудиторії романів Роздобудько допомагає робота у глянцевому виданні, причому в його довгограючому варіанті з претензією на белетристику. «Караван історій» дає жінці сентиментальні сюжети з життя, які можуть залишатися актуальним чтивом навіть упродовж кількох років. Беручи до рук такий журнал зі столика в перукарні, жінка не звертає особливу увагу на рік і місяць видання, головне – захопливі біографії Кюрі, Каплан чи дружини Ейнштейна, викладені у псевдо-літературному форматі. Роздобудько давно налагодила зв’язок із телевізійним світом і навіть проводить майстер-класи для майбутніх сценаристів, адже має досвід чотирьох кінострічок, знятих за її текстами. Тож якщо «масовість» літератури не досягається накладом книжки, її можна компенсувати за допомогою універсального засобу – телебачення. Дуже ймовірно, що і свій новий роман «Перейти темряву» Роздобудько перетворить на кіносценарій, адже і в нинішньому вигляді він прочитується як фільм із динамічно змонтованими сценами. Від самого початку читача готують щонайменше до психологічного трилера «Мовчання ягнят», і деякі передумови для цього є, навіть розчленування юної бомжихи, про що дізнаємося з побіжних деталей роману. Але бажання висвітлити соціально значущу тему торгівлі жінками змушує авторку переключитися на режим серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів», де чесний і порядний хлопець викриває синдикат работорговців. Причому робить це без жодного пострілу – лиходій сам вистрибує з вікна.

35. Є.Пашковський. Роман «Безодня» (або інший твір цього автора): особливості стилю.

ПАШКОВСЬКИЙ Євген Володимирович народився 19 листопада 1962 року на станцiï Разiне у Житомирському краï. Євген Пашковський - письменник; голова комiсiï з видавничих проектiв Нацiональноï Спiлки письменникiв Украïни; член редколегiй журналiв "Свiтовид", "Основа", культорологiчного альманаху "Хронiка 2000". З °1992 р. - на творчiй роботi. Член Нацiональноï Спiлки письменникiв Украïни (з 1991), ПЕН-клубу (1993). Лауреат Мiжнародноï премiï Фундацiï доктора М.Дем'янiва "Свобода i мир для Украïни" (1993), мiжнародноï премiï Фундацiï Є.Бачинського "В свiчадi слова" (1997). Перу Євгена належить і багато цікавих есе про художників та письменників. Прозу Євгена Пашковського відносять до стилістичного потоку чи потоку свідомості та «соціальної клініки»,та найдоречніше, називати її потоком мислення,лавою художніх узагальнень. автор приречений зрозуміти, що його письменницьке щастя – у сліпій вірі в малозначущі знаки власного менталітету. . Він не просто кидає свої героїв у вир безкінечної мандрівки, а повсякчас роз’яснює неминучість втечі, гонитви, а чи ловитви. До того ж, потяги і вокзали, залізничні й автостанції, як і весь мандрівний дискурс, не може бути описаний-виправданий легко й невимушено. У будь-якому випадку це буде щось поверхове і узагальнене. І тому кожного разу в героїв Пашковського виникає щось суто інтимне, особисто-потаємне, що спроможне об’єднати усі деталі в космосі, створивши з нього подобу левіафана. Втім, якщо раніше люди мандрували, аби опинитися в іншому місті, збагатившись знанням довколишнього світу, то нині – аби відчути-себе-у-просторі, хоч де-небудь, струсивши при тому повсякденну ірреальність буття. Себто, слідом за Пашковським, “вирватися з ядучої тісняви радянських проспектів, мерзоти й убозтва, сірошинельних фасадів, геройських гасел, підлятини найменувань, покликаних, щоб зоднаковити в прах підневільну довколість”.

Андрухович «Московіада»: розповідь героя про один день з життя гуртожитку .український поет Отто фон Ф, поет Єжевікін, пивбарі на Фонвізіна

Андрухович «Рекреаціїї» на свято-карнавал запрошені поети (молоді, але вже відомі), які з'їжджаються з різних міст, а далі зазнають ряд пригод, в основному по п'янці. Місто з символічною назвою Чертополь і проходить там Свято воскресаючого Духа мимоволі змусять згадати численні фестивалі і шоу, що в останні десять-дванадцять років бризкають феєрверками всупереч зруйнованої економіки. Чертополь (у якому вгадується Івано-Франківськ) і справді почне відповідати своїй назві, дійство - знаходити містеріальні риси. Герої: Хомський, де Мартофляк, де Гриць, де Немирич, Мартофляк Ростислав

Андрухович «Перверзія» Роман з елементами детективу, із сумним, але водночас незрозуміло-обнадійливим кінцем. Цікава структура твору – автор представляє нам сюжет (кількаденну мандрівку до Венеції головного героя) у вигляді послідовності розповідей людей, щоденникових записів, звітів людей, що наглядають за головним героєм, незрозумілому Монсеньйорові, документів на кшалт інтерв’ю чи театральної програмки. Чудова, і водночас незвична навіть для мене українська мова з вкрапленнями західноукраїнського діалекту. Елементи містики і еротики, знущання над псевдо-наукою і турбота про сучасну Україну… Герої: Ада Цитрина, Янус Марія Різенбокк.

І.Роздобудько. «12» головна героїня Гелена, яка була досить успшіною жінкою, а потім їй здалося, що життя склалося неправильно і вона покидає роботу, квартиру, переїжджає в село. Щоранку виходить з дому і вдягає сонцезахисні окуляри, навушники і розчиняється в просторі, щоб не бачити, що відбувається навколо неї. Роль Гелени у псих.лікарні вона повинна слухати божевільних. Справжнє життя - життя божевільного: відступ від норми. В неоднаковості міститься шлях до ідеального.

Неда Неждана. Самогубство самоти Неждана в пєсі грає у випадок, дивні збіги обставин, як-от жінка на даху,чоловік, тіло.два коти, суїцид і т.д., а у розвязці це «реаліті шоу» - «Останній герой суїциду» з призом у 10 тис для рятівника. Парадокс, але насправді ірреальні речі відбуваються тоді, коли «плановий сюрреалізм» виконав своє завдання – стрибок у фіналі з парашутом залишає безліч запитань відкритими. Авторка означує жанр пєси як трагіпафос на 13 сходинок, одну паузу і одне падіння.Герої: він,вона,кіт,киця,тіло.

Жадан. Депеш Мод .розповідь від першої особи. Герої роману "Депеш Мод" п'ють горілку на початку, в середині й у кінці роману. В проміжках між тим вони, лаються, втікають від міліціонерів, рекетирів, цигана-наркодилера та провідника-збоченця. Тікають без гонору. Не можна сказати, щоби в їхньому житті не було жодної світлої плями. Безперечно світлою плямою є продавщиця гастроному в білому халаті, яка крізь вітрину та ще й з похмілля цілком здатна видатися золотозубим янголом.Основне: собака Павлов, Володя,